Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2019 року у справі №592/1500/18

Постанова

Іменем України

30 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 592/1500/18

провадження № 61-3139св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач (за первісним позовом) - Сумська міська рада,позивач (за зустрічним позовом) - Сумська міська рада,відповідач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 вересня

2018 року у складі судді Катрич О. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2019 року у складі колегії суддів Криворотенко В. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»

(далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сумської міської ради про зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт незавершеного будівництва - трансформаторна підстанція (48 % готовності), яка розташована на АДРЕСА_1 , на земельній ділянці комунальної власності орієнтовною площею 0,04 га.

Позивач зазначала, що вона неодноразово зверталась до Сумської міської ради із відповідними заявами щодо оформлення прав на вказану земельну ділянку, однак отримувала відмову. Пізніше їй стало відомо, що ця земельна ділянка є сформованою, із визначенням її площі 0, 0426 га, меж, цільового призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, присвоєно кадастровий номер 5910136600:18:005:0042.

08 лютого 2018 року на засіданні Постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології вирішено рекомендувати Сумській міській раді передати вказану земельну ділянку іншій особі, про що Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради зобов`язано підготувати відповідний проект рішення та винести даний проект рішення на розгляд сесії Сумської міської ради.

Посилаючись на те, що позивач має першочергове право на отримання прав на земельну ділянку під її нерухомим майном, а передачею цієї ділянки іншій особі були порушені її права, ОСОБА_1 просила зобов`язати Сумську міську раду надати їй у користування земельну ділянку площею 0,0426 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0042, на якій розташоване належне їй на праві приватної власності нерухоме майно - незавершена будівництвом трансформаторна підстанція (48 % готовності) на АДРЕСА_1 .

У травні 2018 року Сумська міська рада звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на нерухоме майно.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що рішенням Господарського суду Сумської області від 29 липня 2008 року у справі № 10/389-08 позов Приватного підприємця ОСОБА_1 (далі - ПП ОСОБА_1 ) до Приватного підприємства «КФ Консалтинг» міста Суми (далі - ПП «КФ Консалтинг» міста Суми) про визнання договору дійсним та визнання права власності задоволено. Визнано дійсним договір від 01 липня 2008 року купівлі-продажу фундаменту трансформаторної підстанції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з бетонних блоків для стін підвалу марки ФБС 24.4.6-Т ГОСТ 13579-78 з бетону марки 100х, укладений між ПП ОСОБА_1 та ПП «КФ Консалтинг» міста Суми. Визнано за ПП ОСОБА_1 право власності на фундамент трансформаторної підстанції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з бетонних блоків для стін підвалу марки ФБС 24.4.6-Т ГОСТ 13579-78 з бетону марки 100х.

Однак, Сумська міська рада вказувала, що ПП ОСОБА_1 зобов`язана була розібрати це майно, оскільки за умовами договору, укладеного між ПП «КФ Консалтинг», який продав ОСОБА_1 спірне нерухоме майно, та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (далі - РВ ФДМУ по Сумській області), ПП «КФ Консалтинг» було передане вищевказане майно під розбирання.

Посилаючись на те, що Сумська міська рада не визнає право власності позивача на незавершене будівництво - трансформаторну підстанцію (48 % готовності) на АДРЕСА_1 , а також порушено право власності територіальної громади міста Суми на спірну земельну ділянку площею 0, 0426 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0042, Сумська міська рада просила суд припинити право власності

ОСОБА_1 на незавершене будівництво - трансформаторну підстанцію (48 % готовності) на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 вересня

2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічного позову Сумської міської ради відмовлено.

Постановою Сумського апеляційного суду від 09 січня 2020 року рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 вересня 2018 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами, що набута нею власність є саме спорудою в розумінні статей 120 ЗК України та 377 ЦК України. Крім того, власником земельної ділянки, на якій розташований фундамент, є Сумська міська рада. Позивач за первісним позовом, звертаючись до міської ради із заявами про надання у користування даної земельної ділянки, отримала відмову. Однак, вказана відмова у судовому порядку не оскаржувалась Тому за відсутності судового рішення про незаконність рішення відповідача щодо відмови у наданні земельної ділянки, заявлені позовні вимоги про зобов`язання міську раду надати в користування земельну ділянку є передчасними.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог в суді апеляційної інстанції не оскаржувалось, тому перегляду в касаційному порядку не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції у, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог не оскаржуються, тому перегляду в касаційному порядку не підлягають.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до положень чинного законодавства позивач як власник нерухомого майна має право на отримання земельної ділянки під цим майном у власність чи користування.

Крім того, апеляційним судом було розглянуто в порядку спрощеного провадження справу підлягала розгляду у порядку загального позовного провадження, що є порушенням пункту 7 частини першої статті 411 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій), у зв`язку з чим постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2019 року Сумська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Господарського суду Сумської області

від 29 липня 2008 року у справі № 10/389-08 позов ПП ОСОБА_1 до ПП «КФ Консалтинг» міста Суми про визнання договору дійсним та визнання права власності задоволено. Визнано дійсним договір

від 01 липня 2008 року купівлі-продажу фундаменту трансформаторної підстанції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з бетонних блоків для стін підвалу марки ФБС 24.4.6-Т ГОСТ 13579-78 з бетону марки 100х, укладений між ПП ОСОБА_1 та ПП «КФ Консалтинг» міста Суми. Визнано за ПП ОСОБА_1 право власності на фундамент трансформаторної підстанції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з бетонних блоків для стін підвалу марки ФБС 24.4.6-Т ГОСТ 13579-78 з бетону марки 100х.

Також на підставі реєстраційного посвідчення від 24 листопада 2011 року та Витягу про державну реєстрацію прав від 24 листопада 2011 року, виданих Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Сумське МБТІ»), інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна від 05 лютого 2018 року, ФОП ОСОБА_1 на праві приватної власності належить незавершене будівництво - трансформаторна підстанція 48 % готовності, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12 липня 2007 року

ОСОБА_1 була зареєстрована як ФОП , 27 березня 2015 року - внесено запис про припинення підприємницької діяльності.

Також суди встановили, що 26 січня 2007 року між РВ ФДМУ по Сумській області (продавець) та ПП «КФ Консалтинг» (покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва на аукціоні, відповідно до умов якого продавець зобов`язувався передати у власність покупцю об`єкт незавершеного будівництва під розбирання - позамайданові мережі до 72-квартирного житлового будинку (трансформаторна підстанція), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 5 договору від 26 січня 2007 року зазначено, що ПП «КФ Консалтинг» протягом одного року з моменту переходу права власності на цей об`єкт зобов`язаний привести будівельний майданчик в належний стан, а саме після демонтажу конструкцій засипати ґрунтом траншеї, котловани, розрівняти майданчик, вивезти сміття. Також, покупець не може здійснювати відчуження об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки на якій він розташований до моменту закінчення розбирання. Питання щодо земельної ділянки вирішується покупцем самостійно в установленому законом порядку, у разі відмови надання земельної ділянки необхідно її здати органам місцевого самоврядування.

Починаючи з 2014 року, позивач неодноразово зверталася до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради із заявами та клопотаннями про оформлення прав на спірну земельну ділянку, в яких просила надати земельну ділянку або у власність, або у користування з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Листами Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 22 серпня 2014 року, 25 вересня та 30 листопада 2015 року ОСОБА_1 отримала відповіді на свої звернення, відповідно до яких отримала відмови різного характеру, зокрема, у зв`язку з тим, що у клопотанні не зазначено цільове призначення земельної ділянки, з невідповідністю місця розташування вищевказаної земельної ділянки містобудівній документації, а також у зв`язку з тим, що вказане питання винесено на чергове засідання Постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради.

07 листопада 2016 року директору Департаменту забезпечення ресурсних платежів було направлено депутатське звернення ОСОБА_4 з приводу самовільного заняття земельної ділянки комунальної власності, а саме земельна ділянка використовується ФОП ОСОБА_1 без наявних правовстановлюючих документів та огороджена парканом.

Актом обстеження земельної ділянки, земель комунальної власності на території міста Суми на АДРЕСА_2 з фотокартками від 15 листопада 2016 року встановлено, що земельна ділянка орієнтованою площею 0,0336 га самовільно зайнята і використовується громадянками ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Рішенням Сумської міської ради від 22 лютого 2017 року вирішено провести інвентаризацію землі комунальної власності орієнтованою площею 0,0500 га за адресою: АДРЕСА_1 , доручено Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сільської міської ради укласти договори на виготовлення документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна від 05 лютого 2018 року № 1410881859101 зареєстрована земельна ділянка площею 0,0426 га, межі, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, присвоєно кадастровий номер 5910136600:18:005:0042, зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до протоколу від 08 лютого 2018 року № 106 засідання Постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради було вирішено надати у постійне користування Комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради (далі - КП «Сумижилкомсервіс») земельну ділянку площею 0,0426 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0042, за адресою: АДРЕСА_1 . Категорія та функціональне призначення: за рахунок земель житлової та громадської забудови Сумської міської ради під розміщеним спортивним майданчиком.

Проте, рішення Сільської міської ради щодо цього питання прийнято не було, оскільки ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 15 лютого 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено Сумській міській раді розпоряджатися земельною ділянкою площею 0,0426 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0042, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Управління архітектури та містобудування Сумської міської області від 10 травня 2018 року згідно з планом зонування території міста Суми, затвердженим рішенням сесії Сумської міської ради

від 06 березня 2013 року № 2180-МР, земельна ділянка, (кадастровий номер кадастровий номер 5910136600:18:005:0042), яка розташована на АДРЕСА_1 , знаходиться в планувальній зоні Ж-3, Ж-4 (зона змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови),

де одним з переважних видів використання є розміщення житлових будинків 4-9 поверхів, окремо розташованих або зблокованих, житлових будинків 9-16 поверхів. До супутніх видів дозволеного використання у цій зоні відноситься розміщення споруд комунальної та інженерної інфраструктури, необхідної для обслуговування даної зони. До таких споруд відносяться і трансформаторні підстанції, які розміщуються за раціональною схемою в залежності від потреб у споживанні енергетичних ресурсів розташованих у різних планувальних зонах об`єктів містобудування. Отже, з урахуванням специфіки об`єктів сфери електропостачання, ділянки для розміщення трансформаторних підстанцій мають бути закріплені за організацією, що надає послуги з постачання електричної енергії.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу позовних вимог посилалась на те, що позивач має переважне право на отримання прав на земельну ділянку під її нерухомим майном у власність або у користування, проте вирішенням питання про передачу цієї ділянки іншій особі були порушені її права.

Відповідно до частини першої, другої статті 120 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на підставі рішення Господарського суду Сумської області від 29 липня 2008 року. Разом з цим, суди не погодилися з доводами позивача про те, що ОСОБА_1 має право на користування всією земельною ділянкою площею 0,0426 га, оскільки не встановлено, яку площу займає об`єкт нерухомості і не підтверджено, що саме позивач має переважне право користування цією земельною ділянкою.

Крім того, суди правильно врахували, що згідно з умовами договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва на аукціоні від 26 січня 2007 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та ПП «КФ Консалтинг» продавець зобов`язувався передати у власність покупцю об`єкт незавершеного будівництва - позамайданові мережі до 72-квартирного житлового будинку (трансформаторна підстанція) саме під розбирання. В подальшому ПП «КФ Консалтинг» 01 липня 2008 року уклав договір купівлі-продажу з ФОП ОСОБА_1 фундаменту трансформаторної підстанції, яка складається з бетонних блоків для стін підвалу та рішенням Господарського суду Сумської області від 29 липня 2008 року за ФОП ОСОБА_1 було визнано право власності на це майно.

На підставі встановленого суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач набула право власності на фундамент трансформаторної підстанції від ПП «КФ Консалтинг», що є фактично будівельними матеріалами (недобудований об`єкт), при цьому попередній власник - ПП «КФ Консалтинг» придбав цей об`єкт саме під розбирання, а не для інших цілей і у попередніх землекористувачів не було оформлено право власності чи право користування земельною ділянкою під спірною спорудою. За вказаних обставин, ОСОБА_1 відповідно до статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України права користування земельною ділянкою не набула.

За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач як власник нерухомого майна має право на отримання земельної ділянки під цим майном у власність чи користування, колегія суддів відхиляє, оскільки наявність в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно відомостей про належність ОСОБА_1 права власності на трансформаторну підстанцію (48 % готовності) не дає права ОСОБА_1 на витребування у відповідача земельної ділянки під майном. При цьому порядок набуття права користування земельною ділянкою встановлений законодавством.

Посилання в касаційній скарзі на порушення апеляційним судом норм процесуального права у зв`язку із розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження, є безпідставними оскільки норма статті 274 ЦПК України не відносить спір у справі, яка переглядається, до категорії тих, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, відкриваючи касаційне провадження у цій справі, суд касаційної інстанції виходив із необхідності перевірки доводів касаційної скарги ОСОБА_1 щодо дотримання судами попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, що не було встановлено колегією суддів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення первісних позовних вимог ОСОБА_1 - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів в цій частині не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 вересня

2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 09 січня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк