Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.11.2023 року у справі №607/13955/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 607/13955/17

провадження № 61-6372св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство індивідуальних забудовників «Наука»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Публічне акціонерне товариство «Тернопільміськгаз», ОСОБА_2 , Дочірня компанія «Газ Україна» Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Шевчук Г.М., Костів О. З., Парандюк Т. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства індивідуальних забудовників «Наука» (далі - ТІЗ «Наука»), треті особи: Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ПАТ «Тернопільміськгаз», ОСОБА_2 , Дочірня компанія «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Навтогаз України», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

2. Позовна заява мотивована тим, що приблизно у 2003 році її зять

ОСОБА_3 та її дочка ОСОБА_6 прийняли рішення про купівлю квартири в м. Тернополі. ОСОБА_3 дізнався через знайомих, що по АДРЕСА_2 продаються квартири в будинку, проте первинний покупець мав бути працівником Тернопільського педагогічного університету, у зв`язку із чим останній звернувся до ОСОБА_7 , який на той час був працівником педагогічного Університету (охоронець), з метою отримання довідки про перебування з даним навчальним закладом у трудових відносинах.

3. 21 липня 2003 року між Стороною 1 ТІЗ «Наука» та Стороною 2

ОСОБА_7 було укладено договір про дольову участь у будівництві, за умовами якого по закінченні будівництва будинку та здачі його в експлуатації Сторона 1 передає Стороні 2 у власність 2 - ох кімнатну квартиру № 70 на 1 - му поверсі загальною площею 41,9 кв. м. В пункті 3 даного договору сторони визначили орієнтовну вартість квартири в сумі 44 420,00 грн.

4. На підставі укладеного вище договору ОСОБА_3 від іменні ОСОБА_7 через касу ВАТ «Ощад Банк» на рахунок ТІЗ «Наука» № НОМЕР_1 , МФО 338545 було сплачено визначену вище суму коштів в розмірі 44 420,00 грн, що підтверджується квитанцією № 2 від 06 серпня 2003 року та виданою банком об`явою № 2 від 06 серпня 2003 року, де у графі «призначення платежу» зазначено «Внесок за квартиру».

5. Згодом, у 2003 році ОСОБА_7 підписав заяву про те, що відмовляється від даної квартири АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_3 . Після підписання зазначеної заяви договір про дольову участь був переукладений на дійсного покупця квартири ОСОБА_3 .

6. Через деякий час, як зазначає позивач, головний бухгалтер ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_3 про те, що усі квартири на першому поверсі ІІІ під`їзду потрібно звільнити, оскільки вони повинні перейти у власність Педагогічного університету і запропонувала ОСОБА_3 іншу квартиру - № 75 , яка знаходиться в тому самому під`їзді на 2 поверсі, однак площа такої квартири є більшою

на 0,5 кв. м і потрібно буде доплатити 810,00 грн, а ті гроші, які він перерахував на рахунок ТІЗ «Наука» в сумі 44 420,00 грн за квартиру № 70 , будуть зараховані в якості оплати за квартиру № 75 , на що ОСОБА_3 погодився та доплатив решту суми в розмірі 810,00 грн через касу ТІЗ «Наука». На підставі зазначеного договір на дольову участь у будівництві квартири № 75 було переукладено на

ОСОБА_3 .

7. Також, позивач звертає увагу, що даний договір було укладено «заднім» числом, а саме 26 червня 2003 року. Вважає, що це пов`язано з курсом валют і це підтверджується поясненнями ОСОБА_8 , згідно яких у відповідь на запитання слідчого «Чому практично всі договори укладені з забудовниками, які потім відмовились від них, оформлені однією датою з тими забудовниками, які переоформляли договори на це житло, в той час як згідно показів свідків переоформлення проходило в основному через декілька днів, остання пояснила, що робила це тому, щоб не плутатись в курсах валюти, а це привело б до того, що новий забудовник платив би дорожче чим той, який уступав своє право на житло.

8. Крім того, відповідно до пункту 5 договору фінансування Стороною - 2 здійснюється за умови 100 % передоплати.

9. На початку травня 2004 року внаслідок сімейних обставин ОСОБА_3 прибув разом із нею в офіс ТІЗ «Наука» та написав заяву про переуступлення ним прав на дольову участь в будівництві квартири № 75 на її користь. Одночасно із укладенням даного договору позивачем ОСОБА_1 було отримано ключі від квартири № 75 для проведення в ній облицювальних робіт.

10. Станом на жовтень 2005 року будинок АДРЕСА_2 хоча і не було здано в експлуатацію, але забезпечено електро-, водо-, тепло- та газопостачанням та підключено до міської каналізаційної мережі. Тому, багато дольовиків у будівництві будинку оселилися в ньому, серед яких і позивач

ОСОБА_1 разом із своєю донькою ОСОБА_9 та зятем ОСОБА_10 . Позивач вказала, що вони власними силами та за власні кошти зробили в ній ремонт та перетворили на квартиру в розумінні статті 382 ЦК України, тобто ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

11. Крім того, в провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа № 16/5/5022-126/2012 за позовом ТІЗ «Наука» до Управління капітального будівництва про виділ частки майна з спільно часткової власності. Зокрема, ТІЗ «Наука» було долучено до матеріалів вище згаданої справи пояснення від 16 березня 2012 року за вихідним номером 4, у яких товариство зазначає, що згідно акту та інвентарної справи квартира

№ 70 - площа 41,90 кв. м вільна. 12 . Крім того, в матеріалах вище згаданої справи господарського суду Тернопільської області містяться два документи, це «Довідка» ТІЗ «Наука»

від 26 квітня 2012 року № 11 та «Письмові пояснення» в.о. голови ТІЗ «Наука» від 17 квітня 2012 року № 09, в яких зазначено, що фінансування всіх робіт по будівництву об`єкту по АДРЕСА_2 в повному обсязі здійснювалось із розрахункового рахунку ТІЗ «Наука» № НОМЕР_1 МФО 338545 ОПРВ Облощадбанку м. Тернополя, тобто той рахунок, на який ОСОБА_3 сплачував кошти за квартиру № 70 згідно квитанції. Відповідно до договорів про дольову участь у будівництві (29 квартир) та згідно фінансово-платіжних документів ТІЗ «Наука» внесло на рахунок через своїх членів товариства та витратило на будівництво спірного об`єкту 1 222 595,02 грн.

13. Посилаючись на те, що нею повністю сплачено кошти за квартиру № 75 , оскільки в іншому випадку ТІЗ «Наука» у своїх поясненнях не зазначала б, що квартира № 70 є вільна, та кошти, які були сплачені за квартиру № 70 , були зараховані за квартиру № 75 , ОСОБА_1 просила задовольнити позов та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

14. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.Вирішено питання про розподіл судових витрат.

15. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно в судовому порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

16. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року змінено, виклавши в редакції даної постанови. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

17. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , однак, з тих підстав, що позивачкою не доведено належними і допустимими доказами факту виконання нею зобов`язань за договором про дольову участь у будівництві та повну оплату спірної квартири, а також враховуючи, що договір про дольову участь є розірваним, а рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 06 липня 2016 року

№ 30331314 проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру № 75 за ТІЗ «Наука».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 березня 2023 року.

19. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

20. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

22. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 428/3476/17, від 23 травня 2018 року справі № 910/73/17, від 14 вересня 2021 року у справі

№ 359/5719/17, від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Касаційна скарга мотивована тим, що наведений в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновок про неможливість визнання за нею права власності на новозбудоване нерухоме майно (квартиру) із посиланням на відсутність законодавчо визначеної відповідної норми матеріального права є дискримінаційним, оскільки, вирішуючи спори інших фізичних осіб із ТІЗ «Наука» щодо права власності на квартири, які також виникли з аналогічних договорів про дольову участь у будівництві цих квартир, суд задовольняв такі позовні вимоги. Крім того, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2012 року у справі №16/5/5022-126/2012 за ТІЗ «Наука» визнано право власності на 75 новозбудованих квартир за цією ж адресою, які на дату ухвалення цього рішення навіть не були здані в експлуатацію.

25. Суди попередніх інстанцій не врахували, що саме інвестор, як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Отже інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває право власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

26. У тих випадках, коли об`єкт нерухомості вже збудований і прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв`язку з порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно взятих на себе договірних зобов`язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до статті 392 ЦК України.

27. Зазначає, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, а тому висновок, викладений у рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2012 року у справі №2-5647/11 щодо нібито розірвання договору про дольову участь від 03 травня 2004 року, укладеного між нею та ТІЗ «Наука» у зв`язку із неоплатою нею вартості квартири, не має преюдиційного значення та спростовується іншими рішеннями судів, які нею додано до матеріалів справи та дослідження яких суд апеляційної інстанції проігнорував.

28. Також посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 8 Конвенції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

29. У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом про визнання права власності на квартиру

АДРЕСА_1 , посилалася на те, що повністю сплатила вартість спірної квартири, проте ТІЗ «Наука» оспорює її право на квартиру, та представила на підтвердження своїх вимог:

- копію договору про дольову участь у будівництві від 21 липня 2003 року, укладеного між ТІЗ «Наука» та ОСОБА_7 , згідно якого ТІЗ «Наука» приймає ОСОБА_7 у дольову участь на будівництво житлового будинку по

АДРЕСА_2 . По закінченні будівництва будинку та здачі його в експлуатацію ТІЗ «Наука» передає ОСОБА_7 у власність 2-ох кімнатну квартиру № 70 на 1-му поверсі загальною площею 41,9 кв. м;

- копію договору про дольову участь у будівництві від 2003 року без зазначення дати та місяця, укладеного між ТІЗ «Наука» та ОСОБА_3 , згідно якого ТІЗ «Наука» приймає ОСОБА_3 у дольову участь на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 . По закінченні будівництва будинку та здачі його в експлуатацію ТІЗ «Наука» передає ОСОБА_3 у власність 2-ох кімнатну квартиру № 70 на 1-му поверсі загальною площею 41,9 кв. м;

- копію списку забудовників ІІІ під`їзду по АДРЕСА_2 , у якому під номером 70 вказаний ОСОБА_7 , з поміткою 21 липня 2003 року переоф. та у розділі Список переоформлених угод під номером 67 зазначений ОСОБА_3 із вказівкою дати 02 жовтня 2002 року;

- копію письмових пояснень голови ТІЗ «Наука» від 17 квітня 2012 року, адресованих Господарському суду Тернопільської області, у яких вказано, що на виконання ухвали від 04 квітня 2012 року Господарського суду Тернопільської області по справі №16/5/5022-126/2012 надається пояснення щодо обрахованого розрахунку суми сплачених коштів по 3-х квартирах (гуртожитку). Фінансування об`єкту по АДРЕСА_2 та 36 квартир (гуртожитку) з блоком обслуговування проводилось із 1999 року лише за кошти ТІЗ. Зокрема відповідно до договорів про дольову участь у будівництві (29 квартир) та згідно фінансово-платіжних документів ТІЗ «Наука» внесло на рахунок через своїх членів товариства та витратило на будівництво спірного об`єкту 1 222 595,02 грн.;

- копію довідки в.о. голови ТІЗ «Наука» від 26 квітня 2012 року, адресованої Господарському суду Тернопільської області, у якій вказано, що на виконання ухвали від 18 квітня 2012 року Господарського суду Тернопільської області по справі №16/5/5022-126/2012 повідомляється, що з 1999 року фінансування всіх робіт по будівництву об`єкту по АДРЕСА_2 в повному обсязі здійснювалось із розрахункового рахунку ТІЗ «Наука» № НОМЕР_1 МФО 338545 ОПРВ Облощадбанку м. Тернополя;

- копію довідки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка від 22 липня 2003 року, яка видана ОСОБА_7 , про те, що він дійсно працює в Тернопільському державному педагогічному університеті на посаді охоронника;

- копію довідки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка від 24 червня 2023 року, яка видана ОСОБА_11 , про те, що вона дійсно працює в Тернопільському державному педагогічному університеті на посаді охоронника;

- копію об`яви № 2 на внесення готівки від 06 серпня 2003 року від ТІЗ «Наука», ч/з ОСОБА_7 , одержувач ТІЗ «Наука», загальна сума: 44 420,00 грн, призначення платежу: внесок за квартиру;

- копію квитанції № 2 від 06 серпня 2003 року, ч/з ОСОБА_7 , одержувач ТІЗ «Наука», загальна сума: 44 420,00 грн;

- копію договору про дольову участь від 26 червня 2003 року, укладеного між ТІЗ «Наука» та ОСОБА_3 , згідно якого ТІЗ «Наука» приймає ОСОБА_3 у дольову участь на будівництво квартири АДРЕСА_8 . По закінченні будівництва будинку та здачі його в експлуатацію ТІЗ «Наука» передає ОСОБА_3 у власність 2-ох кімнатну квартиру загальною площею 42,4 кв. м та сприяє останньому в оформленні права власності на неї;

- копію договору про дольову участь від 03 травня 2004 року, укладеного між ТІЗ «Наука» та ОСОБА_1 , згідно якого ТІЗ «Наука» приймає ОСОБА_1 у дольову участь на будівництво квартири АДРЕСА_8 . По закінченні будівництва будинку та здачі його в експлуатацію ТІЗ «Наука» передає ОСОБА_1 у власність 2-ох кімнатну квартиру загальною площею 42,4 кв. м та сприяє останній в оформленні права власності на неї.

31. В матеріалах справи міститься рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2012 року у справі № 2-5647/11 за позовом ОСОБА_1 до ТІЗ «Наука» про визнання майнового права та зустрічним позовом ТІЗ «Наука» до ОСОБА_1 про визнання договору розірваним, яким встановлено, що «…будь-яких письмових доказів, які б свідчили про переуступлення права на квартиру ОСОБА_1 , суду представлено не було. Аналізуючи досліджені докази, за відсутності платіжних документів на ім`я

ОСОБА_1 , невідповідностей у номерах квартир та її вартості у наведених вище договорах, суд не приймає до уваги пояснення свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та вважає недоведеним факт оплати вартості квартири АДРЕСА_1 згідно договору від 03 травня 2004 року та виконання його умов зі сторони

ОСОБА_1 . За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити. При цьому суд критично оцінює доводи представника позивача на підтвердження виконання ОСОБА_1 умов договору від 03 травня 2005 року про те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду було стягнуто з неї заборгованість за послуги з опалення, утримання будинку, прибудинкової території, оскільки надання вказаних послуг не свідчить про виконання умов договору про дольову участь. Зустрічні позовні вимоги ТІЗ «Наука» також не підлягають до задоволення. Так, встановлено, що відповідач у відповідності до умов договору від 03 травня 2004 року (пункт 5 договору) повідомив про розірвання цього договору в односторонньому порядку у разі несплати вартості квартири, після спливу 20-денного строку, про що повідомив відповідача листом-вимогою № 49 від 08 липня 2009 року. Лист одержано 28 липня 2009 року. Таким чином, суд приходить до переконання, що зустрічні позовні вимоги про визнання розірваним договору про пайову участь у будівництві від 31 грудня 2005 року до задоволення не підлягають, оскільки, за недоведеності факту виконання договору від 03 травня 2004 року зі сторони ОСОБА_1 , цей договір слід вважати розірваним в односторонньому порядку за спливом вказаного у листі-вимозі строку, тобто договір вже є розірваним, тому права відповідача-позивача за його позовними вимогами не порушено».

32. Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 25 червня 2012 року у справі № 1990/22-ц-746/12 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23 квітня 2012 року залишено без змін.

В ухвалі апеляційного суду Тернопільської області від 25 червня 2012 року встановлено, що: «03 травня 2004 року між ТІЗ «Наука» /Сторона 1/ та ОСОБА_1 /Сторона 2/ укладено договір, у відповідності до даного договору Сторона 1 приймає Сторона 2 у дольову участь на будівництво квартири АДРЕСА_8 . Планове завершення будівництва та здача його в експлуатацію ІІІ квартал 2004 року. Згідно пункту 2 Договору по закінченню будівництва будинку та здачі його в експлуатацію

Сторона 1 передає Стороні 2 у власність 2 -ох кімнатну квартиру загальною площею 42,4 кв. м та сприяє останній в оформленні права власності на неї. Згідно даного Договору орієнтовна вартість квартири складає 45 230,00 грн. Згідно пункту 4 Договору проплату Сторона 2 проводить на протязі 5 банківських днів, після отримання повідомлення від Сторони 1. Відповідно до статті 615 ЦК України -у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Згідно пункту 5 Договору у разі порушення строків проплати договір вважається розірваним. Як вбачається із матеріалів справи ТІЗ «Наука» неодноразово зверталася до ОСОБА_1 з проханням сплатити кошти згідно Договору про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року, що підтверджується листом -вимога № 49 від 08 липня 2009 року, в якому чітко вказано, що у випадку невиконання умов Договору у 20 -денний термін з дня отримання цієї вимоги, ТІЗ «Наука» згідно пункту 5 Договору про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року буде розірвано. Даний Лист-вимогу

ОСОБА_1 отримано 28 липня 2009 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 326004. Як встановлено в судовому засіданні першої інстанції, так і апеляційної, ОСОБА_1 квитанцій чи інших підтверджуючих документів щодо оплати спірної квартири не представила, а судом не здобуто. Посилання апелянта на те, що вартість даної квартири оплачена через квитанцію

ОСОБА_7 06 серпня 2003 року не заслуговують на увагу, оскільки пунктом 7 договорів від 21 липня 2003 року, 26 червня 2003 року та 03 травня 2004 року передбачено, що сторони не мають права передавати свої права та обов`язки за даними договорами іншим особам без згоди на те другої сторони. Як встановлено в судових засіданнях і не представлено позивачкою підтверджень про те, що ані ОСОБА_7 , ані ОСОБА_3 не писали заяв про розірвання укладених договорів і чи була згода товариства на розірвання їх та зарахування сплачених коштів ОСОБА_7 на її квартиру. Крім того, договір про дольову участь спірного багатоквартирного будинку укладався між товариством «Наука» в особі

ОСОБА_12 та управлінням капітального будівництва Тернопільської ОДА, але договір з ОСОБА_1 укладено без участі представника управління. Згідно статті 60 ЦПК України кожна особа зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається. Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки нею не представлено платіжних документів по оплаті спірної квартири. Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційна інстанція, вірно прийшов до переконання щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, оскільки одностороння відмова від зобов`язання (несплата ОСОБА_1 вартості квартири) відбувається внаслідок самого факту її здійснення і не потребує звернення до суду».

33. Судами також встановлено, що 01 липня 2016 року ТІЗ «Наука» звернулось до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТІЗ «Наука». До заяви було долучено такі документи: копія паспорта керівника ОСОБА_13 , картка про отримання ОСОБА_13 ідентифікаційного номера платника податків, відомості з ЄДР підприємств та організації України, технічний паспорт на квартиру, список розподілу житлових площ у житловому будинку на АДРЕСА_2 , довідка ТІЗ «Наука» про те, що будівництво спірної квартири здійснювалось власними силами ТІЗ «Наука».

34. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_14 від 06 липня 2016 року № 30331314 проведено державну реєстрацію права власності, форма власності приватна, на квартиру АДРЕСА_1 за ТІЗ «Наука».

35. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради Сагайдак І. В. Товариства індивідуальних забудовників «Наука», Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

36. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня 2021 року у справі №607/10048/19, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

37. Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня

2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 червня 2021 року у справі №607/10048/19 залишено без змін.

38. У вказаній постанові Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що станом на момент прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності - 06 липня 2016 року за № 30331314, договір про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року був розірваним. За таких обставин суди зробили правильний висновок, що факт реєстрації права власності на спірну квартиру за ТІЗ «Наука» не порушує прав позивачки, яка не є власником та не набула майнових прав на неї згідно з договором про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року.

39. Крім того, рішенням Господарського суду Тернопільської області

від 14 травня 2012 року, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 23 січня 2013 року, у справі №16/5/5022-126/2012 за позовом ТІЗ «Наука» до Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації про виділення частки зі спільної власності, визнання права власності на дані частки та зобов`язання відповідача вчинити дії, виділено ТІЗ «Наука» частку зі спільної часткової власності сторін - частину приміщень об`єкту у вигляді 75-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , загальною площею 8576,0 кв. м. Виділено ТІЗ «Наука» частину вбудовано-прибудованих приміщень загальною площею 1400,45 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано право власності ТІЗ «Наука» на виділену частку - частину приміщень у вигляді 75-ти квартирного житлового будинку, загальною площею 8576,0 кв. м та частину вбудовано-прибудованих приміщень загальною площею 1400,45 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . Зобов`язано Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації здати в експлуатацію будинок по

АДРЕСА_2 .

40. Вказаним рішення господарського суду зокрема встановлено, що ТІЗ «Наука» з ОСОБА_1 укладено договір від 03 травня 2004 року про дольову участь у будівництві (квартира АДРЕСА_9 . Оплата відсутня…». Також встановлено, що «… при огляді гуртожитку на 126 місць (36 квартир) по 30 квартирах укладено договори про дольову участь у будівництві з працівниками Тернопільського національного педагогічного університету. Одночасно слід зазначити, що вищевказані 30 квартир знаходяться не в 75-ти квартирному житловому будинку та вбудовано-прибудованих приміщеннях, які складають частку позивача в спільній частковій власності сторін, а тому виділення даної частки позивачу та визнання права власності на дану частку не зачіпає прав та законних інтересів осіб, які є сторонами вказаних договорів про дольову участь у будівництві (стосовно 30 квартир)…».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

41. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

42. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

43. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

44. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

45. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

46. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

47. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

48. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

49. Постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

50. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

51. Відповідно до статі 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

52. Частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

53. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

54. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

55. Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

56. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

57. Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

58. У пункті 81 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2015 року № 1127 (зі змінами та доповненнями), встановлено, що у разі коли право власності на закінчений будівництвом об`єкт відповідно до договору або закону набувається іншими особами, відмінними від замовника будівництва, або відповідно до договору набувається у спільну власність замовником будівництва та іншими особами, державному реєстратору подається відповідний договір, що передбачає набуття права власності на закінчений будівництвом об`єкт іншою особою, відмінною від замовника будівництва, або набуття права спільної власності замовника будівництва та іншої особи, чи у випадках, передбачених законом, інший документ, що підтверджує факт набуття права власності іншою особою, відмінною від замовника будівництва.

59. Якщо договір, за яким набувається право власності на закінчений будівництвом об`єкт іншими особами, відмінними від замовника будівництва, укладено не з відповідним замовником будівництва, державному реєстратору подаються договори, на підставі яких встановлюється послідовність переходу майнових прав на такий об`єкт від замовника будівництва до інших осіб та в подальшому до набувача права власності на закінчений будівництвом об`єкт.

60. У разі участі особи у фонді фінансування будівництва документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою завершеного будівництвом об`єкта, є видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування.

61. У разі участі особи у діяльності кооперативу документом, що підтверджує набуття у власність членом кооперативу завершеного будівництвом об`єкта, є видана таким кооперативом довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

62. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц вказала, що у тих випадках, коли об`єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв`язку із порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно взятих на себе договірних зобов`язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положень статті 392 ЦК України.

63. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, посилалася на те, що повністю сплатила вартість спірної квартири, проте ТІЗ «Наука», всупереч умовам договору від 03 травня 2004 року про дольову участь у будівництві, не визнає її право власності.

64. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачкою не доведено належними і допустимими доказами факту виконання нею зобов`язань за договором про дольову участь у будівництві та повну оплату спірної квартири, а також врахував, що договір від 03 травня 2004 року про дольову участь у будівництві є розірваним.

65. Статтею 82 ЦПК України визначено підстави для звільнення від доказування, зокрема у частині четвертій цієї статті вказано про те, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

66. При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Таким чином, преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (див. постанову Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/2484/19 (провадження № 61-12022св22)).

67. Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі

№ 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18), від 20 квітня 2022 року у справі

№ 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21)).

68. Як зазначалося вище, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2012 року у справі № 2-5647/11 за позовом ОСОБА_1 до ТІЗ «Наука» про визнання майнового права та зустрічним позовом ТІЗ «Наука» до ОСОБА_1 про визнання договору розірваним встановлено, що будь-яких письмових доказів, які б свідчили про переуступлення права на квартиру ОСОБА_1 , суду представлено не було. Аналізуючи досліджені докази, за відсутності платіжних документів на ім`я ОСОБА_1 , невідповідностей у номерах квартир та її вартості у наведених вище договорах, суд не приймає до уваги пояснення свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та вважає недоведеним факт оплати вартості квартири АДРЕСА_10 згідно договору від 03 травня 2004 року та виконання його умов зі сторони ОСОБА_1 … Також встановлено, що відповідач у відповідності до умов договору від 03 травня 2004 року (пункт 5 договору) повідомив про розірвання цього договору в односторонньому порядку у разі несплати вартості квартири, після спливу 20-денного строку, про що повідомив відповідача листом-вимогою № 49 від 08 липня 2009 року. Лист одержано 28 липня 2009 року. Таким чином, суд приходить до переконання, що зустрічні позовні вимоги про визнання розірваним договору про пайову участь у будівництві від 31 грудня 2005 року до задоволення не підлягають, оскільки, за недоведеності факту виконання договору від 03 травня 2004 року зі сторони ОСОБА_1 , цей договір слід вважати розірваним в односторонньому порядку за спливом вказаного у листі-вимозі строку, тобто договір вже є розірваним, тому права відповідача-позивача за його позовними вимогами не порушено.

69. Крім того, постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі №607/10048/19 встановлено, що станом на момент прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності - 06 липня 2016 року за

№ 30331314, договір про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року був розірваним.За таких обставин суди зробили правильний висновок, що факт реєстрації права власності на спірну квартиру за ТІЗ «Наука» не порушує прав позивачки, яка не є власником та не набула майнових прав на неї згідно з договором про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року.

70. Також рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2012 року, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 23 січня 2013 року, у справі №16/5/5022-126/2012 зокрема встановлено, що ТІЗ «Наука» з ОСОБА_1 укладено договір від 03 травня 2004 року про дольову участь у будівництві (квартира АДРЕСА_9 . Оплата відсутня.

71. Отже, враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що судами у справах № 2-5647/11 та №607/10048/19 було встановлено обставини, які належали до предмета доказування у відповідних справах, безпосередньо досліджувались і встановлювались у них судами, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині вказаних судових рішень, а саме обставини щодо того, що договір про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року був розірваним у зв`язку із несплатою ОСОБА_1 вартості квартири.

72. При цьому, у вказаних справах встановлено, що ОСОБА_1 не є власником та не набула майнових прав на спірну квартиру згідно з договором про дольову участь у будівництві від 03 травня 2004 року.

73. З огляду на вказане у сукупності, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, що позивачкою не доведено належними і допустимими доказами факту виконання нею зобов`язань за договором про дольову участь у будівництві та повну оплату спірної квартири, а також враховуючи, що договір про дольову участь у будівництві від 03 травня

2004 року є розірваним, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 06 липня 2016 року № 30331314 проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТІЗ «Наука», тому відсутні правові підстави для задоволення вимог.

74. З огляду на вказане доводи касаційної скарги про те, що висновок, викладений у рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2012 року у справі №2-5647/11 щодо розірвання договору про дольову участь від 03 травня 2004 року, укладеного між нею та ТІЗ «Наука» у зв`язку із неоплатою нею вартості квартири, не має преюдиційного значення та спростовується іншими рішеннями судів, є безпідставними.

75. Також необґрунтованими є й доводи касаційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції є дискримінаційним, оскільки вирішуючи спори інших фізичних осіб із ТІЗ «Наука» щодо права власності на квартири, які також виникли з аналогічних договорів про дольову участь у будівництві цих квартир, суд задовольняв такі позовні вимоги.

76. Зокрема, постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 березня 2023 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року змінено та відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку із недоведеністю.

77. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня

2018 року в справі № 800/191/17 зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, з метою з`ясування обставин існування дискримінації у конкретній ситуації застосовується триступеневий тест: по-перше, виявлення двох категорій осіб, які є порівнюваними та відмінними, оскільки відповідно до Конвенції, дискримінація передбачає належність людини до певної групи; по-друге, встановлення, чи дійсно члени цих двох груп оцінюються по-різному; і, по-третє, якщо так, то чи для цього є об`єктивні, обґрунтовані підстави.

78. У постанові від 01 квітня 2020 року в справі № 804/2823/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою.

79. Крім того, не чітке формулювання ознак, які на думку позивача свідчать про наявність в діях відповідача дискримінації щодо позивача, виключають можливість визнання позову обґрунтованим та його задоволення.

80. Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 428/3476/17, від 23 травня 2018 року справі № 910/73/17, від 14 вересня 2021 року у справі

№ 359/5719/17, від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

81. Іншідоводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

82. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

83. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед закономта правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

84. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

85. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

86. Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович