Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 266/2391/16-ц

провадження № 61-32752св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2017 року у складі судді Курбанової Н. М. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 09 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Мальцевої Є. Є., Биліни Т. І.,

ВСТАНОВИВ

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання спадкоємцем четвертої черги, надання права спадкування разом зі спадкоємцями першої черги.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина, ОСОБА_4. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1. Він постійно проживав разом з померлою ОСОБА_4 з 1991 року як чоловік та жінка, прописаний в спірному домоволодінні, вів з ОСОБА_4 за її життя спільне господарство, робив поточний ремонт, оплачував комунальні послуги. Факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 як чоловіка та жінки, встановлено рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя, якенабрало чинності. Через похилий вік і важкі захворювання ОСОБА_4 перебувала в безпорадному стані, потребувала постійного стороннього догляду, додаткової матеріальної допомоги, так як була пенсіонеркою. Позивач доглядав за ОСОБА_4, всі свої доходи він витрачав на їжу та ліки, яких потребувала його жінка, бо в неї була мала пенсія, а також був змушений постійно економити на своєму лікуванні та харчуванні.

Просив з урахуванням уточнених позовних вимог визнати його спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на спадкове майно у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 та надати йому право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 09 серпня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спадкоємцем четвертої черги, надання права спадкування разом з спадкоємцями першої черги задоволено.

Визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Надано ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із спадкоємцями першої черги.

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 липня 2017 року виправлено допущену описку у другому та третьому абзацах резолютивної частини рішення (вступна та резолютивна частини) Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спадкоємцем четвертої черги, надання права спадкування разом з спадкоємцями першої черги та визнано вірним прізвище померлої "ОСОБА_4".

Задовольняючи позов суд виходив з того, що оскільки рішенням суду встановлений факт проживання позивача однією сім'єю з ОСОБА_4 не менш як п'ять років, за ним слід визнати право на спадкування за законом четвертої черги спадкоємців за законом. Позивач має право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, тому що протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав різноманітну допомогу спадкодавцеві ОСОБА_4, яка через похилий вік, тяжку хворобу була у безпорадному стані.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв'язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить змінити рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 30 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 09 серпня 2017 року, відмовивши в задоволенні вимог позивача про зміну черговості; відмовити ОСОБА_1 в праві на спадкування після смерті ОСОБА_4 разом із спадкоємцями першої черги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вже після початку розгляду справи по суті позивачем було змінено і підставу і предмет позову, на що суд уваги не звернув, чим допустив суттєве порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Вважає, рішення судів несправедливими, прийнятими на припущеннях, оскільки судом застосовано стаття 1259 ЦК України при відсутності п'яти юридичних фактів.

Досліджені судами матеріали справи не містять доказів про безпорадний стан померлої, про те, що позивач доглядав за нею та тривалий час надавав матеріальну допомогу. Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що сам позивач був тяжко хворий на серйозне захворювання, часто перебував на лікуванні.

В іншій частині позовних вимог щодо визнання позивача спадкоємцем четвертої черги рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду не оскаржується, у зв'язку із чим справа в цій частині Верховним Судом не переглядається в силу вимог статті 400 ЦПК України.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи заперечення на касаційну скаргу не надали

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано матеріали цивільної справи із Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області, зупинено виконання рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2017 року та ухвали апеляційного суду Донецької області від 09 серпня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

У жовтні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

04 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що на підставі договору дарування від 24 червня 1996 року, посвідченого Другою маріупольської державної нотаріальної контори, за реєстром №4-1916, ОСОБА_4 на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді вищевказаного житлового будинку.

Згідно з витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 41445072, виданого 09 вересня 2015 року Третьою маріупольською державною нотаріальною конторою, зареєстрована спадкова справа № 57628325 після смерті ОСОБА_4. відповідач ОСОБА_2 звернулася із заявою від 30 червня 2015 року вх. №830 до Третьої маріупольської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4.

Позивач ОСОБА_1 також звернувся з відповідною заявою від 09 вересня 2015 року вх. №1246 до Третьої маріупольської державної нотаріальної контори.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2016 року встановлено факт сумісного проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а саме ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1 з 1991 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.

Статтями 1216 та 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За своє життя спадкодавець заповіту не склала, а тому відповідно до статті 1233 ЦК України право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261, 1262, 1263, 1264, 1265 ЦК України.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258,1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як "одержання права на спадкування наступною чергою" (частина 2 статті 1258 ЦК України) та "зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом". "Одержання права на спадкування наступною чергою" (частина 2 статті 1258 ЦК України) стосується другої - п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

Разом з тим, позивач просив надати йому право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, мотивуючи свої вимоги тим, що спадкодавець через тяжку хворобу тривалий час перебувала у безпорадному стані та потребувала матеріального забезпечення і стороннього догляду, які позивач їй надавав.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Згідно зі змістом частини 2 статті 1259 ЦК України при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 зроблено висновок по застосуванню частини 2 статті 1259 ЦК України і вказано, що для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач тривалий час опікувався, матеріально забезпечував, надавав різноманітну допомогу спадкодавцеві ОСОБА_4, яка через похилий вік, тяжку хворобу була у безпорадному стані до смерті.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з такими висновками.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 315 ЦПК України, в редакції, яка діяла нас розгляду справи, ухвала суду апеляційної інстанції складається з: мотивувальної частини із зазначенням: мотивів, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилалась на те, що померла нетривалий час перебувала на лікуванні, не потребувала стороннього догляду, позивач сам тяжко хворів, часто перебував на лікуванні, тому не міг доглядати за нею, висновки щодо матеріального забезпечення є припущенням.

Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються (Справа "Мала проти України" № 4436/07, § 49, ЄСПЛ, від 3 липня 2014 року).

Апеляційний суд на зазначені обставини уваги не звернув, відхилення доводів апеляційної скарги належним чином не мотивував та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін за відсутності встановлення умов для застосування частини 2 статті 1259 ЦК України.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду в оскарженій частині прийнята з порушенням норм процесуального права (частина 3 статті 411 ЦПК України). У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду в оскарженій частині скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 09 серпня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання права спадкування разом зі спадкоємцями першої черги скасувати.

Передати справу № 266/2391/16-ц в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання права спадкування разом зі спадкоємцями першої черги на новий розгляд до апеляційного суду.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала апеляційного суду Донецької області від 09 серпня 2017 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук