Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.12.2020 року у справі №201/1381/18

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 201/1381/18

провадження № 61-15675св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Панорама Дніпро",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року в складі колегії суддів Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог та судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Панорама Дніпро" (далі - ОСББ "Панорама Дніпро") про відновлення становища, яке існувало до затоплення квартири.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2020 року скасовано й направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просив стягнути з відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 420,40 грн та витрати по оплаті професійної правничої допомоги в сумі 3 000,00 грн, посилаючись на те, що за результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених ним під час розгляду справи в апеляційному суді.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення заяви про ухвалення судового рішення, оскільки статтею 141 ЦПК України не визначено обов'язку апеляційного суду здійснювати розподіл судових витрат у випадку передачі справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Розподіл судових витрат здійснюється при ухваленні рішення по суті справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункти 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України), просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви про ухвалення додаткового рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний розгляд справи відбувся без його участі, суд апеляційної інстанції не врахував надані ним докази на підтвердження понесених судових витрат у зв'язку із переглядом справи в апеляційному суді, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення його заяви про ухвалення додаткового рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі (з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України), витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

20 січня 2021 року справа № 201/1381/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Установлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 року скасовано ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 березня 2020 року про залишення позову без розгляду й направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У липні 2020 року позивач звернувся до апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, а в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом із тим, такий обов'язок у випадку передачі справи для продовження розгляду або на новий судовий розгляд не покладено.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у справі (у тому числі судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та витрат на професійну правничу допомогу), здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Зважаючи на викладене, оскільки постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 рокусуд апеляційної інстанції не ухвалював рішення по суті, а передав справу на розгляд до суду першої інстанції, правильним є висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення посилання заявника в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без його участі, оскільки згідно зі статтею 270 ЦПК України, якою передбачений порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, виклик учасників справи в судове засідання є правом, а не обов'язком суду.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 рокубез змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. КратСудді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю.

Тітов