ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа № 607/18746/22

провадження № 61-15774 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Яворський Андрій Васильович,

відповідач - Тернопільська міська рада,

третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Фіголь Наталія Богданівна,

особа, яка звернулася із апеляційною скаргою, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яворського Андрія Васильовича, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня

2023 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Хоми М. В., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Тернопільської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Фіголь Н. Б.,

про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер

її батько - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 . Інші частки вказаного житлового будинку належать їй (до зміни імені та прізвища -

ОСОБА_4 ) та її матері, колишній дружині померлого, - ОСОБА_5

(по 1/3 кожній). Вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті

її батька, інших спадкоємців немає.

У зв`язку з збройною агресією російської федерації проти України та введеним воєнним станом на території України з 24 лютого 2022 року, який триває і дотепер, вона не скористалася своїм правом на своєчасне прийняття спадщини після смерті батька, оскільки не мала можливості приїхати в Україну для звернення

до нотаріуса з відповідною заявою. Крім цього, вона не могла подати таку заяву

в Посольстві України в Державі Ізраїль, оскільки через запровадження карантинних заходів прийом громадян у посольстві не проводився.

Лише 03 грудня 2022 року їй вдалося приїхати в Україну, після чого вона одразу звернулася до приватного нотаріуса, проте її було повідомлено про пропуск нею строку для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_3 .

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з дати набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 15 березня 2023 року у складі судді Позняка В. М. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач проживає за кордоном, є громадянкою Держави Ізраїль, тобто наявна велика відстань між її місцем постійного проживання і місцем знаходження спадкового майна, при цьому внаслідок збройної агресії російської федерації проти України пряме транспортне сполучення між Державою Ізраїль та Україною відсутнє, а тому у спадкоємця (позивача) були перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька у встановлений законом строк.

Крім того, суд урахував, що внаслідок запровадження карантинних заходів прийом громадян в Посольстві України в Державі Ізраїль не проводився, у зв`язку з чим вона не могла подати заяву про прийняття спадщини після померлого батька. Загострення ізраїльсько-палестинського конфлікту також істотно ускладнило можливість виїзду в Україну.

Суд визнав поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

У серпні 2023 року особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2023 року, вважаючи, що цим рішенням вирішено питання про її права та обов`язки, оскільки вона

є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 березня 2023 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку

для подання заяви про прийняття спадщини є, зокрема, спадкоємці, які прийняли спадщину. ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі) прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала два свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані 29 вересня 2022 року приватним нотаріусом Ломаківською Т. І., у тому числі на 1/3 частку спірного житлового будинку, та зареєструвала за собою право власності на вказане майно, тому у даному випадку Тернопільська міська рада є неналежним відповідачем

у справі. Апеляційний суд не наділений повноваженнями на стадії апеляційного розгляду залучати до участі в справі інших співвідповідачів, а тому відмовив

у задоволенні позову ОСОБА_1 . При цьому суд послався на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Застосувавши статтю 141 ЦПК України, апеляційний суд стягнув із позивача

на користь ОСОБА_2 , сплачений нею за подання апеляційної скарги судовий збір.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Яворський А. В., посилаючись

на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року й закрити апеляційне провадження у справі.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Яворського А. В., зводиться до незгоди з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позову, оскільки вирішення даного спору не впливає на спадкові права, інтереси

та обов`язки ОСОБА_2 , як спадкоємиці за заповітом, яка здійснила своє право на спадкування та оформила за собою право власності. Суд першої інстанції

не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси

та (або) обов`язки ОСОБА_2 , у зв`язку з чим апеляційний суд зобов`язаний був закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Фактично підставою звернення ОСОБА_2 до апеляційного суду з апеляційною скаргою заявник уважає не те, що рішенням районного суду вирішено питання

про її права, свободи та інтереси, а те, що позивач посилається на це рішення

у спорі про визнання заповіту недійсним.

Крім цього, апеляційним судом було безпідставно відмовлено у приєднанні

до матеріалів справи постанови приватного нотаріуса Ломаківської Т. І.

від 21 серпня 2023 року № 262/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії,

яка стосувалася предмету спору, та оцінку якій апеляційний суд мав надати

у нарадчій кімнаті.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Яворського А. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів

та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права

із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно

до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи

за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача або незалучення належного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження

№ 14-61цс18).

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач визначила відповідачем - Тернопільську міську раду, посилаючись на те, що вона є єдиним спадкоємцем

за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом

чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

(стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини

не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк

для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини

з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини,

про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку

для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада

в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 03 жовтня

2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18), від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977св19), від 20 грудня 2021 року у справі № 502/1603/18 (провадження № 61-10329св21), від 24 травня 2023 року у справі № 291/559/21 (провадження № 61-4425св23), та інших.

Тобто, Тернопільська міська рада може бути відповідачем у даній справі лише при відсутності інших спадкоємців за законом або за заповітом, які прийняли спадщину.

Апеляційним судом установлено, що за життя, 06 липня 2017 року, ОСОБА_3 складено заповіт, за яким він заповів ОСОБА_2 належну йому на праві приватної власності 1/3 частку спірного будинку, а також все інше його майно,

що буде йому належати на день смерті.

29 вересня 2022 року приватний нотаріус Ломаківська Т. І. видала ОСОБА_2 два свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3

на відповідне майно, а 30 вересня 2022 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності, у тому числі на спірне майно.

Отже, пред`явлені у цій справі позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав

та обов`язків ОСОБА_2 , можуть вплинути на розмір її частки у спадщині

та не можуть бути розглянуті судом у спорі, в якому останню не було залучено відповідачем (співвідповідачем), оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення. Без залучення належного кола відповідачів позовні вимоги не можуть бути вирішені.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно встановив, що вирішення даного спору безпосередньо впливає на права та інтереси ОСОБА_2 , як спадкоємиці померлого, яка прийняла спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і яка не була залучена до участі у справі,

що є безумовною та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову

ОСОБА_1 .

При цьому, позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з таким позовом до належного кола відповідачів на загальних підставах.

Інші доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести

до неправильного вирішення справи, в основному зводяться до власного тлумачення заявником норм права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яворського Андрія Васильовича, залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць