Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.12.2018 року у справі №2-8110/11

Постанова

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 2-8110/11

провадження № 61-30930 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк»,

відповідач - ОСОБА_1,

особа яка подала апеляційну скаргу - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на рішення Апеляційного суду Волинської області від 25 квітня 2017 року у складі колегії суддів:

Грушицького А. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» (далі ПАТ «Фольксбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство

«ВіЕс Банк» (далі ПАТ «ВіЕс Банк»), звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 03 листопада 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Фольксбанк» (далі ВАТ «Фольксбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KF 53474, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1 600 000,00 грн із сплатою 23,0 процентів річних на строк до

02 листопада 2023 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 03 листопада 2008 року між ВАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого він передав банку в іпотеку офіс загальною площею 148,6 кв. м, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1.

Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконав, внаслідок чого станом на 24 січня 2011 року у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 395 479,02 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03 листопада 2008 року № KF 53474 звернути стягнення на предмет іпотеки: офіс, загальною площею 148,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта 24370425, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю. Б. від 22 серпня 2008 року, реєстровий номер 4279, у спосіб, визначений статтею 37 Закону України «Про іпотеку», розділами 6 та 7 іпотечного договору, шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Фольксбанк» за початковою ціною 1 925 861,00 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від

24 квітня 2012 року позов ПАТ «Фольксбанк» задоволено частково.

Звернено стягнення на предмет іпотеки: офіс, загальною площею 148,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта 24370425, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю. Б. 22 серпня 2008 року, реєстровий номер 4279, у спосіб, визначений статтею 37 Закону України «Про іпотеку», розділами 6 та 7 іпотечного договору, шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Фольксбанк» за початковою ціною 1 925 861,00 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03 листопада 2008 року № KF 53474.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилася заборгованість, а тому іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки шляхом визнання за банком права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (далі ПАТ АБ «Укргазбанк») задоволено, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Фольксбанк».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що житлові квартири, що були передані в іпотеку ПАТ АБ «Укргазбанк», в подальшому були реконструйовані під офіс та передані в іпотеку ВАТ «Фольксбанк» без згоди первісного іпотекодержателя. Вирішення питання про набуття ПАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», права власності на предмет іпотеки безпосередньо впливає на права та обов'язки ПАТ АБ «Укргазбанк», яке не було залучено до участі у справі. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обгрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Фольксбанк».

У травні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ПАТ «ВіЕс Банк», у якій заявник просив скасувати рішення Апеляційного суду Волинської області від 25 квітня 2017 року, залишивши в силі заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2012 року.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема заявник вказував на те, що апеляційний суд помилково відкрив провадження у справі за апеляційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк», оскільки суд першої інстанції не вирішував питання про його права та обов'язки, а тому він не мав права на оскарження цього рішення. Крім того, ПАТ «АБ «Укргазбанк» подав апеляційну скаргу з пропуском встановленого законодавством строку, однак суд при відкритті провадження питання про поновлення строку на апеляційне оскарження не вирішував. Задовольняючи апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк», суд не урахував, що звернення ПАТ «ВіЕс Банк» стягнення на предмет іпотеки не порушує права ПАТ АБ «Укргазбанк», оскільки не є перешкодою для звернення ним, як попереднім іпотекодержателем, стягнення на предмет іпотеки. Більш того, ПАТ АБ «Укргазбанк» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження чинності на час перегляду справи договорів іпотеки, укладених між ним, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, предметом яких є квартири АДРЕСА_1, та вказував на не доведеність ПАТ АБ «Укргазбанк» того, що один і той же об'єкт нерухомості став предметом забезпечення за різними кредитними договорами. Також апеляційний суд не урахував практику Верховного Суду України, який відмовив у задоволенні позову банку про визнання його іпотекодержателем нерухомого майна, цільове призначення якого після передачі в іпотеку було змінено (переведено з нежитлового фонду в житловий), з огляду на те, що позивач не надав доказів, що підтверджують таке переведення (ухвала від 15 листопада 2016 року у справі №344/16918/14-ц).

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

25 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 12 вересня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_8 укладено кредитний договір № 52/07-І/02, відповідно до якого ОСОБА_9 отримав кредит у розмірі 60 000,00 доларів США із сплатою 12,5 процентів річних, на строк до 11 вересня 2019 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 12 вересня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, за умовами якого останній передав банку в іпотеку трикімнатну квартиру № 21, загальною площею 61,4 кв.м, житловою площею 47,4 кв.м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1. Обтяження зареєстроване в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним № 5645917 від 12 вересня

2007 року.

12 лютого 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_10 укладено кредитний договір

№ 15/08-К/02, відповідно до якого ОСОБА_10 отримав кредит у розмірі

70 000,00 доларів США із сплатою 12,9 процентів річних на строк до 11 лютого 2028 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 12 лютого 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, за умовами якого він передав банку в іпотеку трикімнатну квартира № 34, загальною площею

61,2 кв.м, житловою площею 47,3 кв.м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1. Обтяження зареєстроване в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним № 6575707 від 12 лютого 2008 року.

На підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 серпня 2008 року № 540-2 квартири № 21 та № 34 в житловому будинку АДРЕСА_1 виведено з житлового фонду, та оформлено право приватної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на офіс, загальною площею 148,6 кв.м.

22 серпня 2008 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 купив офіс (приміщення з № 1-1 по № 1-9, літер А-5), загальною площею 148,6 кв.м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від

03 листопада 2008 року № KF53474, укладеним між ВАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_1, 03 листопада 2008 року між цими ж сторонами укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку офіс, загальною площею 148,6 кв.м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно частин першої та п'ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Згідно частини першої статті 13 «Про іпотеку» предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Судом апеляційної інстанції установлено, що нежитлове приміщення, загальною площею 148,6 кв.м, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_1, утворилось внаслідок реконструкції, перепланування двох житлових квартир № 21 та № 34 в цьому житловому будинку, іпотекодержателем яких є ПАТ АБ «Укргазбанк».

Ураховуючи, що предметом договору іпотеки від 03 листопада 2008 року, укладеного між ВАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», та ОСОБА_1, є нерухоме майно, створене у результаті реконструкції та переобладнання квартир, які були передані в іпотеку ПАТ АБ «Укргазбанк», договір іпотеки з ПАТ «ВіЕс Банк» укладено без згоди попереднього іпотекодержателя - ПАТ АБ «Укргазбанк», апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку, що звернення ПАТ «ВіЕс Банк» стягнення на предмет іпотеки порушує права первісного іпотекодержателя ПАТ АБ «Укргазбанк» та унеможливлює задоволення його вимоги щодо погашення кредитної заборгованості за рахунок іпотечного майна.

Посилання в касаційній скарзі на не вирішення апеляційним судом при відкритті апеляційного провадження питання про поновлення ПАТ АБ «Укргазбанк» строку на апеляційне оскарження, не є підставою для скасування правильного по суті і законного рішення з формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України), оскільки в оскаржуваному судовому рішенні суд надав належну оцінку наведеним у апеляційній скарзі обставинам причин пропуску строку на апеляційне оскарження, обгрунтовано визнавши їх поважними.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на законність та обгрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статями 400, 402, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Волинської області від 25 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

Г. І. Усик