Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.06.2023 року у справі №442/839/21
Постанова КЦС ВП від 28.06.2023 року у справі №442/839/21

Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 442/839/21

провадження № 61-8992 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ;

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федурко Назар Вікторович;

стягувач - акціонерне товариство «УкрСиббанк»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 травня 2021 року у складі судді Грицай М. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Федурка Н. В., заінтересована особа - акціонерне товариство «УкрСиббанк»(далі - АТ «УкрСиббанк»).

Скарга мотивована тим, що 20 травня 2020 року на його адресу старшим державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби (далі - МРВ ДВС) Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федурко Н. В. скеровано постанову про відкриття виконавчого провадження від 15 травня 2020 року ВП № НОМЕР_1 та постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 15 травня 2020 року.

З постанови про відкриття виконавчого провадження видно, що державним виконавцем Федурко Н. В. розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого листа № 2-789/2010 від 23 жовтня 2010 року, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з нього на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості по кредитних договорах: від 12 квітня 2007 року № 11140472000 у сумі 185 251 грн 22 коп., від 13 вересня 2007 року № 11214443000 у сумі 154 045 грн 28 коп., від 13 вересня 2007 року № 11214459000 у сумі 1 694 грн 96 коп., від 10 липня 2008 року № 11369259000 у сумі 242 941 грн 28 коп., всього у сумі 583 933 грн 07 коп. та 1 820 грн сплачених судових витрат.

З постанови про заміну сторони виконавчого провадження від 15 травня 2020 року видно, що на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 20 березня 2017 року у справі № 442/1635/17 замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК) «Позика».

Ним було оскаржено до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови щодо заміни сторони у виконавчому провадженні (справа № 442/3342/20). До Львівського апеляційного суду ним оскаржено ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2017 року у справі № 442/1635/17.

26 травня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт його майна по ВП №62076939, а 16 липня 2020 року ним отримано письмове повідомлення Дрогобицького МРВ ДВС від 09 липня 2020 року за № 09-13/26800 про вартість арештованого майна станом на 06 липня 2020 року.

Він оскаржив дії державного виконавця щодо неправомірної оцінки арештованого майна в судовому порядку, оскільки таку вважав значно заниженою.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 вересня 2020 року у справі № 442/4621/20 дії державного виконавця Дрогобицького МРВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Федурко Н. В. щодо визначення результатів вартості майна боржника ОСОБА_1 визнано неправомірними та зобов`язано державного виконавця усунути порушення шляхом зняття з реалізації на прилюдних торгах нежитлового приміщення літ. «Г-1», загальною площею 336,2 кв. м, що знаходиться за адресою: у с. Лішня Дрогобицького району Львівської області, та нежитлового приміщення, літ. «Е-1», загальною площею 258,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та в подальшому визначити результати вартості зазначеного майна у чіткій відповідності до вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, 28 вересня 2020 року відбулися електронні торги з продажу вказаного арештованого майна, при цьому він не був проінформованим про проведення торгів.

Як наслідок, 12 листопада 2020 року на офіційному сайті державного підприємства «Сетам» оприлюднено протоколи проведення електронних торгів. Їх переможцями стали: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

18 листопада 2020 року на руки покупцям арештованого майно видані акти державного виконавця про проведення електронних торгів. Кошти від реалізації майна в сумі 735 972 грн згідно з розпорядженням від 17 листопада 2020 року № НОМЕР_1 та платіжним дорученням від 18 листопада 2020 року № 12849 перераховано не стягувачу по виконавчому провадженню, а невідомій юридичній особі, яка не є стороною виконавчого провадження - ТОВ «Фінанс консалтинг захід», код 41349687. При цьому, стягувачем по виконавчому провадженню є ТОВ «ФК «Позика», а заміни стягувача у виконавчому провадженні не відбулося.

Вважав, що оскільки згідно з виконавчим листом № 2-789/2010 від 23 жовтня 2010 року підлягала до стягнення з нього на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість на загальну суму 583 933 грн 07 коп. та 1 820 грн сплачених судових витрат, то з коштів, отриманих від реалізації вказаного майна в сумі 735 972 грн, підлягав сплаті вищевказаний борг, а решта суми - поверненню власнику майна, тобто йому.

Не дивлячись на те, що відбулося виконання виконавчого документу, державний виконавець Федурко Н. В. 15 грудня 2020 року виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу - ТОВ «ФК «Позика», хоча виконавче провадження підлягало закриттю, а виконавчий документ державний виконавець зобов`язаний був скерувати до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області. Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 15 грудня 2020 року не була скерована боржнику.

19 січня 2021 року державний виконавець Федурко Н. В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження по ВП № 64172741 з виконання того ж самого виконавчого документу - виконавчого листа № 2-789/2010 від 23 жовтня 2010 року, де стягувачем вказав ТОВ «ФК «Позика».

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд поновити строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дрогобицького МРВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федурко Н. В. щодо перерахування коштів в сумі 735 972 грн згідно з розпорядженням від 17 листопада 2020 року № НОМЕР_1 та платіжним дорученням № 12849 від 18 листопада 2020 року по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 ТОВ «Фінанс консалтинг захід», код 4134968; скасувати постанову старшого державного виконавця Дрогобицького МРВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федурко Н. В. від 15 грудня 2020 року по ВП № НОМЕР_1 про повернення виконавчого документу стягувачу; скасувати постанову старшого державного виконавця Дрогобицького МРВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федурко Н. В. від 19 січня 2021 року по ВП № 64172741 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-789/2010 від 23 жовтня 2010 року; зобов`язати старшого державного виконавця Дрогобицького МРВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федурко Н .В. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 64172741 у зв`язку з виконанням виконавчого листа № 2-789/2010 від 23 жовтня 2010 року, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «Укрсиббанк» заборгованості по кредитних договорах у сумі 583 933 грн 07 коп. та 1 820 грн судових витрат, стягувач ТОВ «ФК «Позика»; зобов`язати Дрогобицький МРВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишок грошових коштів, отриманих від реалізації арештованого майна по виконавчому провадженню № 64172741, в сумі 150 219 грн перерахувати боржнику - ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05 серпня 2022 року,поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою. Скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Дрогобицького МРВ ДВС Західного МУ МЮ (м. Львів) Федурко Н. В. щодо перерахування коштів у розмірі 735 972 грн згідно з розпорядженням від 17 листопада 2020 року № НОМЕР_1 та платіжного доручення від 18 листопада 2020 року № 128479 по виконавчому провадженню № НОМЕР_1. У задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що оскільки по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 23 жовтня 2010 року № 2-789/2010, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» суми кредитної заборгованосіт, відбулася заміна стягувача на ТОВ «ФК «Позика», то кошти від реалізації арештованого майна боржника у сумі боргу 583 933 грн 07 коп. по виконавчому документу підлягали перерахуванню на рахунок стягувача - ТОВ «ФК «Позика», а не ТОВ «Фінанс консалтинг захід».

Відтак, у даному випадку відбулося фактичне виконання виконавчого листа від 23 жовтня 2010 року № 2-789/2010, однак державний виконавець у порушення вимог статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» не вчинив дій щодо перерахунку коштів стягувачу. Посилання державного виконавця Дрогобицького МРВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на положення статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», безпідставні, оскільки дана норма регулює звернення стягнення на заставлене майно, тобто, за змістом виконавчого документу предметом виконавчого провадження мало б бути звернення стягнення на заставлене майно. По даному виконавчому провадженню відбувається стягнення грошових коштів з боржника як заборгованість по кредитних договорах.

За вказаних обставин, дії старшого державного виконавця Дрогобицького МРВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федурко Н. В. щодо перерахування коштів в сумі 735 972 грн ТОВ «Фінанс консалтинг захід» по виконавчому провадженні № НОМЕР_1 слід визнати неправомірними.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Статтею 5 цього Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Обов`язки та права державного виконавця передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», серед яких, останній зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Водночас необхідно зазначити, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону. Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об`єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень (стаття 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Отже, зважаючи на зміст вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови державного виконавця (про повернення виконавчого листа від 15 грудня 2020 року та про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2021 року) з підстав, наведених заявником, не підлягають скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає не врахування судами першої та апеляційної інстанцій правових позицій зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16, що порушують права заявника на судовий захист.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 442/839/21 із Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у даному випадку відбулося фактичне виконання виконавчого листа № 2-789/2010 від 23 жовтня 2010 року, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області. Відповідно, відсутні підстави для того, щоб повертати виконавчий документ стягувану, який зловживаючи своїми правами, повторно пред`являє вказаний виконавчий документ до примусового виконання при тому, що всі обов`язки ОСОБА_1 , як боржник по ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого листа, виконав. Кошти від реалізації належного йому майна перераховані у значно більшій сумі, ніж сума боргу на рахунок ДВС, тому повторно приймати до примусового виконання виконавчий лист, по якому відбулося стягнення грошових коштів з боржника у розмірі, більшому, ніж визначено виконавчим листом, тобто фактичне виконання, державний виконавець не мав права, його дії щодо повторно відкриття виконавчого провадження по фактично виконаному виконавчому документу є незаконними, постанова про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2021 року по ВП № 64172741 підлягає скасуванню.

Такі дії державного виконавця свідчать, на думку заявника, про грубе порушення статті 1, пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що суди першої та апеляційної інстанції залишили поза увагою.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою старшого державного виконавця Дрогобицького МРВ ДВС Західного Міжрегіонального управління МЮ Федурко Н. В. від 15 травня 2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-789/2010, виданого 23 жовтня 2010 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості по кредитних договорах: від 12 квітня 2007 року № 11140472000 у сумі 185 251 грн 22 коп., від 13 вересня 2007 року № 11214443000 у сумі 154 045 грн 28 коп., від 13 вересня 2007 року № 11214459000 у сумі 1 694 грн 96 коп., від 10 липня 2008 року № 11369259000 у сумі 242 941 грн 28 коп., всього у сумі 583 933 грн 07 коп. та 1 820 грн сплачених судових витрат (а.с. 52, т. 1).

15 травня 2020 року старшим державним виконавцем Федурко Н. В. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, а саме, на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 20 березня 2017 року у справі № 442/1635/17 замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Позика» згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 54, т. 1).

26 травня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна ( коштів) боржника по ВП № НОМЕР_1, з якої вбачається, що відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» описано та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме: нежитлове приміщення загальною площею 336,2 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення загальною площею 258,1 кв. м за тією ж адресою (а.с. 59, т. 1).

Зазначені приміщення державним виконавцем виставлено на торги згідно із протоколом від 25 вересня 2020 року № 503612 за лотом № 435575-іпотека, приміщення площею 336,2 кв. м, ціна 375 066 грн. Переможцем торгів став ОСОБА_3 (а.с. 97-98, т. 1).

Згідно з протоколом № 503614 проведення електронних торгів від 25 вересня 2020 року за лотом № 435936-іпотека нежитлове приміщення загальною площею 258,1 кв. м придбано за ціною 399 714 грн. Переможець торгів ОСОБА_4 (а.с. 100-101, т. 1).

Отже, від реалізації арештованого майна, на депозитний рахунок Дрогобицького МРВ ДВС ЗМУ МЮ у Львівській області 05 листопада 2020 року надійшло 735 972 грн, які були перераховані ТОВ «Фінанс консалтинг захід» (а.с. 11, т. 1).

На підставі заяви стягувача ТОВ «ФК «Позика» постановою від 15 грудня 2020 року про повернення виконавчого документа № 2-789/2010 від 23 жовтня 2010 року у ВП № НОМЕР_1 державним виконавцем Федурко Н. В. повернуто ТОВ «ФК «Позика» виконавчий лист № 2-789/2010 року від 23 жовтня 2010 року, виданий Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого згідно з договором відступлення права вимоги є ТОВ «ФК «Позика», заборгованості по кредитних договорах, що в загальній сумі становить 583 933 грн 07 коп. та 1 820 грн судових витрат, що підлягають стягненню (а.с. 108-109, т. 1).

19 січня 2021 року за заявою ТОВ «ФК «Позика» старшим державним виконавцем повторно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по ВП № 64172741 та прийнято до примусового виконання виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Позика», заборгованості по кредитних договорах на загальну суму 583 933 грн 07 коп. та 1 820 грн судових витрат (а.с. 9, т. 1).

Судом встановлено, що в процесі проведення виконавчих дій та реалізацію майна боржника, ТОВ «ФК «Позика» 28 лютого 2020 року відступило ТОВ «ФК Укрфінстандарт» право вимоги за кредитними договорами: від 12 квітня 2007 року № 11140472000, від 13 вересня 2007 року № 11214443000, від 10 липня 2008 року № 11369259000, укладеними із ОСОБА_1 .

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2020 року у справі № 442/5899/17 відмовлено ТОВ «ФК Укрфінстандарт» про заміну сторони у виконавчому провадженні у зв`язку із скасуванням заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 січня 2018 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 144, т. 1).

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 липня 2020 року у справі № 442/5899/17 у задоволенні позову ТОВ ФК «Позика» до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено (а.с. 144-147, т. 1).

Відповідно до договорів відступлення права вимоги від 05 листопада 2020 року та від 06 листопада 2020 року ТОВ «ФК Укрфінстандарт» відступило право вимоги за договорами іпотеки та кредитними договорами ТОВ «Фінанс Консалтинг захід» (а.с. 87-88, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом (частина перша статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

За змістом пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Судами вірно встановлено, що у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 23 жовтня 2010 року № 2-789/2010, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» суми кредитної заборгованості відбулося фактичне виконання виконавчого листа.

При цьому, у зв`язку із заміною стягувача на ТОВ «ФК «Позика» кошти від реалізації арештованого майна боржника у сумі боргу 583 933 грн 07 коп. по виконавчому документу підлягали перерахуванню на рахунок стягувача - ТОВ «ФК «Позика», а не ТОВ «Фінанс консалтинг захід».

У той же час суд не може підміняти державний орган, дії, бездіяльність якого оскаржуються, приймати замість нього рішення, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржених судових рішень в частині відмови у задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - щодо зобов`язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження, скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2021 року по виконавчому провадженню № 64172741,повернення залишку грошових коштів на рахунок боржника, оскільки ці вимоги не можуть вважатись обґрунтованими.

Чинне процесуальне законодавство України не наділяє суди повноваженнями щодо зобов`язання державних виконавців вчиняти або утриматися від вчинення певних виконавчих дій, що не звільняє державного виконавця від обов`язку усунути порушення, встановлені судовим рішенням.

Матеріали справи не містять відомостей, що заявник звертався до державного виконавця із вимогою винести постанову про закінчення виконавчого провадження і йому було відмовлено.

Крім того, з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 листопада 2022 року, що набрала законної сили, заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-789/2010 від 23 жовтня 2010 року, виданий Дрогобицьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості по кредитних договорах: від 12 квітня 2007 року № 11140472000 у сумі 185 251 грн 22 коп., від 13 вересня 2007 року № 11214443000 у сумі 154 045 грн 28 коп., від 13 вересня 2007 року № 11214459000 у сумі 1 694 грн 96 коп., від 10 липня 2008 року № 11369259000 у сумі 242 941 грн 28 коп., всього у сумі 583 933 грн 07 коп. та 1 820 грн сплачених судових витрат.

У задоволенні вимог заяви про стягнення з ТОВ «Фінанс консалтинг захід» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 150 218 грн 93 коп. відмовлено за недоведеністю.

Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Дрогобицького МРВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишок грошових коштів, отриманих від реалізації арештованого майна по виконавчому провадженню № 64172741, в сумі 150 219 грн перерахувати боржнику - ОСОБА_1 , не можуть бути задоволені, зокрема, у зв`язку із перерахуванням всієї суми у розмірі 735 972 грн, отриманої від реалізації арештованого майна, на рахунок ТОВ «Фінанс консалтинг захід» (а.с. 11, т. 1).

Відтак, заявника не позбавлений права звернутися до вказаного товариствами із вимогами про повернення безпідставно отриманих коштів.

Оскільки судами повно та всебічно з`ясовано обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович