Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.12.2020 року у справі №523/16238/18

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 523/16238/18

провадження № 61-18299св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович Олена Юріївна,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - Одеська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного суду

від 16 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт, що він є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті у листопаді 2017 року ОСОБА_2, як особа, що була пов'язана спільним побутом та проживала сумісно зі спадкодавцем останні п'ять років однією сім'єю у період з 2011 року по день смерті спадкодавця та встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті його матері ОСОБА_3 у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Заявник зазначив, що зі спадкодавцем вони є далекими родичами, ОСОБА_2 був одинокою людиною та останні 6 років свого життя потребував допомоги, яку йому надавав заявник, проживаючи з ним однією сім'єю.

Також заявник зазначив, що у ОСОБА_2 є рідна сестра та племінник, котрі багато років тому виїхали для постійного проживання до США та не з'являлись жодного разу і життям брата не цікавились, їх місце проживання та будь-які контактні дані йому невідомі. Після смерті ОСОБА_2 він вирішував усі питання щодо отримання документів, здійснення замовлень та поховання, по цей час він користується квартирою, жодних інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно за рік після смерті спадкодавця не з'явилось. При цьому заявник зазначив, що встановлення юридичного факту йому необхідне для прийняття спадщини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019 року у складі судді Шепітко І. Г. заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті його матері ОСОБА_3, актовий запис про смерть №1685 від 18 листопада

2009 року, у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги за законом як особа, яка проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2, який помер у листопаді 2017 року, однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Одеська міська рада, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про права та обов'язки територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, оскільки судом визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом щодо майна померлого ОСОБА_2, до складу якої входить нерухоме майно, право на яке відповідно до вимог

статті 1277 ЦК України зобов'язана була заявити Одеська міська рада у разі залучення її до розгляду справи у якості належного відповідача або співвідповідача.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019року з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Ухвалу мотивовано тим, що Одеська міська рада не надала доказів того, що вона звернулась до суду за місцем знаходження нерухомого майна із заявою про визнання спадщини відумерлою, а тому рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та обов'язки Одеської міської ради, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

До Верховного Суду 04 грудня 2020 року Одеська міська рада подала касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, оскільки суд не дослідивши додані до апеляційної скарги письмові докази, дійшов безпідставних висновків про недоведеність порушення інтересів міськради оскаржуваним судовим рішенням.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження у справі, оскільки рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на права та законні інтереси Одеської міської ради. Одеська міська рада не має законних підстав для звернення до суду із заявою про визнання спадщини після померлого ОСОБА_2 відумерлою, оскільки після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили ОСОБА_1 може набути права власності на неї. За таких обставин, лише у разі скасування рішення суду першої інстанції Одеська міська рада відновить законне право на звернення до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом

20 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович Олени Юріївна про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, який помер у листопаді 2017 року, як спадкоємець четвертої черги за законом.

Листами від 20 листопада 2017 року та 17 липня 2018 року нотаріус повідомив заявника про те, що для отримання свідоцтва про право на спадщину йому необхідно надати, зокрема, документи, підтверджуючі родинні відносини зі спадкодавцем.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що вони зі спадкодавцем були далекими родичами, заявник останні 6 років до дня смерті ОСОБА_2 проживав разом із останнім однією сім'єю, інших спадкоємців, які прийняли спадщину у передбаченому законом порядку не має.

З огляду на зазначене, позивач просив встановити факт, що він є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті у листопаді 2017 року ОСОБА_2, як особа, що була пов'язана спільним побутом та проживала сумісно зі спадкодавцем останні п'ять років однією сім'єю у період з 2011 року по день смерті спадкодавця та встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті його матері ОСОБА_3 у вигляді квартири за адресою:

АДРЕСА_1.

Матеріали справи не містять даних про наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2, крім ОСОБА_1.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України апеляційне провадження підлягає закриттю, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

В той же час не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише формальним, але і реальним.

Щодо підставності закриття апеляційного провадження

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019 року, апеляційний суд виходив з того, що оскаржуваним рішенням районного суду питання про права та обов'язки Одеської міської ради не вирішувалось, факт порушення своїх прав заявником не доведено.

Колегія судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає вказаний висновок апеляційного суду помилковим з огляду на наступне.

Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 335 ЦПК України визначено, що у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Відповідно до частини 1 статті 338 ЦПК України суд, встановивши що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Статтею 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Закриваючи апеляційне провадження, апеляційним судом вказані норми матеріального та процесуального права не враховані, зроблений передчасний, формальний висновок відносно того, що оскаржуваним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019 рокуне вирішено питання про права та обов'язки Одеської міської ради.

Апеляційний суд не врахував, що на орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме - за його місцезнаходженням, покладено обов'язок звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою при відсутності спадкоємців.

При цьому відповідно до частини 2 статті 1277 ЦК України право на звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою у Одеської міської ради виникло у листопаді 2018 році (враховуючи сплив одного року після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 у листопаді

2017 року), розгляд цього позову в суді першої інстанції розпочато також у листопаді 2018 року.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, Одеська міська рада, зокрема, посилалася на незаконність рішення Суворовського районного суду м.

Одеси від 15 січня 2019 року, оскільки вказаним рішенням визначено спадкоємця четвертої черги по закону після смерті

ОСОБА_2.

Таким чином, за наявності вказаного рішення у Одеської міської ради відсутні законні підстави, визначені статтею 1277 ЦК України, статтями 335, 336 ЦПК України, для звернення до суду із заявою про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою. У випадку ж задоволення апеляційної скарги Одеської міської ради для останньої відновиться можливість для вжиття передбачених законом заходів з метою визнання спадщини відумерлою.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що права міськради не порушені, оскільки остання не звернулася до суду про визнання спірної спадщини відумерлої, спростовуються матеріалами справи. Так, 13 грудня 2019 року Одеська міська рада звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про визнання спадщини відумерлою (справа № 521/20734/19-ц), однак 04 лютого 2020 року ця заява була повернута заявнику, в тому числі у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 31 травня 2019 року отримав свідоцтво про право на спірну спадщину. Про ці обставини зазначала у своїй апеляційній скарзі міськрада, однак суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам скарги.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції у порушення вимог частини 1 статті 367 ЦПК України не надано належної оцінки усім доводам апеляційної скарги.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019 року з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, апеляційний суд фактично самоусунувся від перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення по суті.

Щодо суб'єктного складу учасників справи

З матеріалів справи вбачається, що відсутні інші спадкоємці, крім

ОСОБА_1, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2.

Разом з тим, звертаючись до суду із цією заявою ОСОБА_1 зазначив заінтересованою особою приватного нотаріуса Сагановича О. Ю.

У пунктах 18,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня

2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Також Верховний Суд звертає увагу, що у справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом, а тому при новому розгляді справи апеляційному суду слід перевірити питання щодо складу осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 523/243/17 (провадження № 61-43627св18).

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня

2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз'яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини 1 -2 статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судом норм процесуального права щодо суб'єктного складу учасників справи є обґрунтованими, оскільки при залученні заявником до участі міськради для розгляду заяви остання мала б процесуальну можливість заперечувати проти заяви у суді першої інстанції.

Щодо розгляду заяви у порядку окремого провадження

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частиною 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених частиною 3 статті 294 ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина 6 статті 294 ЦПК України).

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 636/1324/16-ц (провадження № 14-225цс18).

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов'язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ в порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умови, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Суд апеляційної інстанції, помилково закриваючи апеляційне провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, на зазначене уваги не звернув, не перевірив, чи не пов'язаний розгляд заяви ОСОБА_1 з наступним вирішенням спору про право цивільне, зокрема право на спадщину після смерті ОСОБА_2, не звернув уваги на те, що є особа - Одеська міська рада, яка не визнає право заявника на спадкування майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2, та вважає таку спадщину відумерлою.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною 6 статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, воно підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року скасувати,

а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович