Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.11.2024 року у справі №175/3127/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 175/3127/22

провадження № 61-9824св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дударенко Анастасії Дмитрівни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Космачевської Т. В., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в якому просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором позики від 18 травня 2020 року в сумі 250 000,00 грн, інфляційні збитки в сумі 88 365,48 грн, 3% річних в сумі 17249,10 грн та судові витрати.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 травня 2020 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого остання отримала грошові кошти в розмірі 250 000,00 грн строком до 15 червня 2020 року включно. Позивач зазначав, що передача грошових коштів відбулася в день підписання договору до моменту його підписання шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі у акціонерному товаристві «Акціонерний банк «РадаБанк» з поточного рахунку, відкритого на ім`я позивача, на поточний рахунок відповідачки.

3. Посилаючись на те, що відповідачка своїх зобов`язань з повернення грошових коштів не виконала, просив позов задовольнити.

4. У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 18 травня 2020 року недійсним.

5. Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що вона ніколи не зустрічалась з ОСОБА_1 особисто, ніколи його не бачила, не спілкувалась з ним, незнайома з ним та ніколи не отримувала від ОСОБА_1 на умовах позики грошові кошти в розмірі 250 000,00 грн, у відділеннях АТ «Акціонерний банк «РадаБанк» поточного рахунку НОМЕР_1 для отримання коштів від будь-якого не відкривала.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2023 року у складі судді Васюченка О. Г. позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 18 травня 2020 року в сумі 250 000,00 грн, інфляційні збитки - 88 365,48 грн та три проценти річних - 17 249,10 грн, здійснено розподіл судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в ході розгляду справи не знайшло свого об`єктивного підтвердження те, що між сторонами не було укладено договору позики, та те, що цей договір є недійсним, оскільки суду в розрізі статей 76 81 ЦПК України не надано достатніх та переконливих доказів на спростування укладення між сторонами договору позики та неодержання коштів від позикодавця.

8. Твердження позивачки за зустрічним позовом про те, що фактично коштів за договором позики вона не отримувала, а під час підписання договору позики вона, нібито, не розуміла, що підписує договір позики грошових коштів, суд до уваги не прийняв, оскільки ці посилання достатніми та належними доказами не підтверджено та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а інших обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання оспорюваного договору недійсним, судом в ході розгляду справи встановлено не було.

9. Суд першої інстанції зазначав, що боргова розписка підтверджує укладання договору позики та факт передачі коштів позичальнику, тому оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором позики грошових коштів від 18 травня 2020 року, наявні підстави для стягнення з останньої суми боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до вимог пункту 5 договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 03 листопада 2023 року скасовано, в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Визнано недійсним договір позики від 18 травня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 250 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновками експертів підтверджено той факт, що підписи у банківських документах, а саме: у заяві-згоді на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АБ «РадаБанк» від 15травня 2020 року, в опитувальному листі клієнта-фізичної особи АТ «АБ «РадаБанк» від 15 травня 2020 року, у заяві на приєднання до «Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб»

від 15 травня 2020 року, у заяві-згоді на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АБ «РадаБанк» від 15 травня

2020 року, у заяві на переказ готівка № 19573 від 15 травня 2020 року на суму 250 015,00 грн, у підписі на платіжному дорученні № 1 від 15 травня 2020 року на суму 250 000,00 грн АТ «АБ «РадаБанк» виконано не ОСОБА_2 , у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що факт отримання відповідачкою грошей відсутній, а тому договір позики від 18 травня 2020 року між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 слід визнати недійсним.

12. Також апеляційний суд наголошував на тому, що визнання ОСОБА_2 підписання договору позики від 18 травня 2020 року не підтверджує отримання останньою грошових коштів, що є невід`ємною складовою у справах про стягнення коштів за договором позики, оскільки даний факт спростовано висновками експертів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката

Дударенко А. Д., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня

2024 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

15. Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення місцевого суду залишити в силі.

17. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16, у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц, від 18 травня 2020 року у справі

№ 177/1659/17, від 01 липня 2020 року у справі № 619/3555/18, від 08 вересня

2020 року у справі № 916/667/18, від 27 квітня 2023 року у справі № 161/11436/21, від 29 червня 2023 року у справі № 295/15478/21, від 24 січня 2024 року у справі

№ 686/18121/21, від 31 січня 2024 року у справі № 758/2555/21 та справі

№ 753/14634/22, від 20 березня 2024 року у справі № 229/1727/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 755/5942/20, від 17 червня 2024 року у справі

№ 756/3115/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Касаційна скарга мотивована тим, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. В даному випадку передача грошей позичальнику підтверджується положеннями договору позики, а також платіжним дорученням № 401828 від 18 травня 2020 року та розпискою від 18 травня

2020 року, наданою ОСОБА_2 про те, що вона підтверджує факт отримання грошових коштів від ОСОБА_1 у сумі 250 000,00 грн.

20. В розписці від 18 травня 2020 року міститься прізвище, ім`я та по батькові боржника і позичальника, містяться РНОКПП, міститься запис про суму позики та строк її повернення, а також підпис ОСОБА_2 , який розміщений у кінці розписки, під її основним змістом, тобто під текстом розписки, а отже зафіксовано дійсне схвалення ОСОБА_2 її тексту, що унеможливлює спотворення змісту розписки.

21. Ані факт укладення договору позики, ані факт надання розписки

ОСОБА_2 не спростовано жодним належним, достатнім та допустимим доказом.

22. Також зазначає, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не може бути підставою для визнання правочину недійсним. ОСОБА_2 не надала жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав вважати договір позики недійсним. Зміст договору позики має чіткі та повністю зрозумілі положення, для розуміння яких не потрібна значна юридична обізнаність, оскільки предмет договору був вказаний досить чітко і зрозуміло.

23. Апеляційним судом не враховано, що при закритті рахунку

№ НОМЕР_2 кошти були зняті, однак ОСОБА_2 не надано доказів, що грошові кошти, перераховані ОСОБА_1 згідно платіжної інструкції 18 травня 2024 року, на рахунок не сплачувалися або були зняті іншою особою, окрім як ОСОБА_3 , що має істотне значення на підтвердження факту отримання та зняття грошових коштів відповідачкою.

24. Натомість банківські документи, які досліджувалися експертами, стосуються виключно відносин ОСОБА_2 та її обслуговуючого банку.

25. Крім того, зазначає, що заборгованість відповідачки виникла 16 червня

2020 року, а 3% річних та інфляційні збитки ним нараховано за період з 16 червня 2020 року по 03 жовтня 2022 року, тобто до моменту введення в дію пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

26. У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_2 - адвокат Трубачова І. Ю. просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

27. У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_1 - адвокат Дударенко А. Д. зокрема зазначала, що відповідачка окрім твердження про те, що нею не підписувалася розписка, жодним чином не спростовує підписання самого договору позики та, відповідно, не надає спростувань того, що виключно вона, а не будь-яка інша особа, мала право розпоряджатися грошовими коштами в розмірі 250 000,00 грн, які перебували на поточному рахунку у банківській установі, що відкритий на її ім`я.

28. Також у вересні 2024 року до Верховного Суду надійшли заперечення представника ОСОБА_2 - адвоката Трубачової І. Ю. на відповідь на відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. Судами попередніх інстанцій установлено та вбачається з матеріалів справи, що 18 травня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, за умовами пункту 1 якого позикодавець при укладенні договору до моменту його підписання передав у власність позичальнику на власні потреби строком до 15 червня 2020 року включно грошові кошти в розмірі 250000,00 грн, а позичальник прийняв від позикодавця у власність строком до 15 червня 2020 року включно грошові кошти в розмірі 250 000,00 грн. Передача грошових коштів позикодавцем відбулася в день підписання цього договору до моменту його підписання у місті Дніпрі шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі з поточного рахунку, відкритого на ім`я позикодавця у акціонерному товаристві «Акціонерний банк «РадаБанк», на поточний рахунок позичальника, відкритий у акціонерному товаристві «Акціонерний банк «РадаБанк», а позичальник отримала з поточного рахунку позикодавця грошові кошти у розмірі 250 000,00 грн на свій поточний рахунок, відкритий у акціонерному товаристві «Акціонерний банк «РадаБанк». Таку ж саму суму грошових коштів, зазначену в пункті 1 договору без нарахування процентів позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві в строк до 15 червня 2020 року включно.

30. В пункті 13 договору позики грошових коштів зазначено, що сторони однаково розуміють природу цього правочину та його правові наслідки; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; їх волевиявлення є вільним і відповідає внутрішній волі; договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину; вони не обмежені в праві укладати правочини; вони не визнані в установленому порядку недієздатними (повністю або частково); вони не перебувають у хворобливому стані, не страждають в момент укладення цього договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню його суті, не перебувають під впливом лікарських, наркотичних засобів, психотропних речовин; вільне володіння українською мовою дозволяє кожному з них правильно зрозуміти зміст цього договору.

31. В матеріалах справи наявне платіжне доручення №401828 від 18 травня 2020 року про перерахування грошових коштів ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 та розписка від 18 травня 2020 року, надана ОСОБА_2 , якою вона підтверджує факт отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 250 000,00 грн згідно з договором позики від 18 травня 2020 року.

32. Із зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 судами установлено, що остання визнала, що у приватного нотаріуса крім документів щодо земельної ділянки, їй було запропоновано підписати договір позики від 15 травня 2020 року та розписку про фактичне отримання коштів в розмірі 250 000,00 грн на умовах договору позики від 18 травня 2020 року із зобов`язанням повернути кошти до 15 червня 2020 року.

33. В рамках кримінального провадження № 12022041640000747 ОСОБА_2 визнано потерпілою за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, та призначено судово -почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

34. Відповідно до висновків експерта від 09 квітня 2024 року №СЕ - 19/105-24/2456-ПЧ підписи від імені ОСОБА_2 у графі під текстом заяви та в графі «від імені Клієнта» у заяві - згоді на приєднання до «договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб» АТ «АБ «РадаБанк» від 15 травня

2020 року від імені ОСОБА_2 , виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням.

35. Відповідно до висновків експерта від 09 квітня 2024 року №СЕ - 19/105-24/2453-ПЧ підпис від імені ОСОБА_2 в графі «(підпис)» в опитувальному листі клієнта-фізичної особи АТ «АБ «РадаБанк» від 15 травня

2020 року від імені ОСОБА_2 виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

36. Відповідно до висновків експерта від 10 квітня 2024 року №СЕ - 19/105-24/2451-ПЧ підписи від імені ОСОБА_2 в графах: «Особистий підпис:» та «від імені клієнта» у заяві на приєднання до «договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб» (відкриття та обслуговування поточних рахунків) №13120/БРФ/16 від 15 травня 2020 року АТ «АБ «РадаБанк» від імені

ОСОБА_2 , виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

37. Відповідно до висновків експерта від 10 квітня 2024 року №СЕ - 19/105-24/2458-ПЧ встановити, чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у графі під текстом заяви - згоди на приєднання до «Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб» АТ «АБ «РадаБанк» від 15 травня 2020 року, ОСОБА_2 , або іншою особою, не виявилося можливим тому, що під час порівняння досліджуваного підпису із зразками підписів ОСОБА_2 , встановлено збіги за загальними ознаками (загальним видом, ступенем виробленості, частково за ступенем координації рухів, темпом, будовою, переважною формою рухів, переважною протяжністю рухів, нахилом, формою основи підписів, напрямом основи підписів, ступенем і характером натиску), наявністю діагностичних ознак у досліджуваному підпису і у зразках підписів ОСОБА_2 (датованих після 2018 року), та певні розбіжності за загальними ознаками (частково за ступенем координації рухів).

Також, встановлено окремі збіги й розбіжності за окремими ознаками. При оцінюванні результатів порівняльного дослідження встановлено, що ні збіги, ні розбіжності не можуть служити підставою для позитивного або негативного висновку.

Пояснюється це тим, що збіги ознак не утворюють індивідуальної або близької до неї сукупності, оскільки часто зустрічаються в почерках різних осіб. Відносно ж розбіжностей не вдалося встановити: чи є вони варіантами ознак підписів ОСОБА_2 , що не проявилися в наданих зразках, або вони обумовлені навмисною зміною ОСОБА_2 свого підпису, або ж ці ознаки, є ознаками почерку іншої особи. Відсутність однозначності в оцінці розбіжностей дозволило вирішити питання про виконавця навіть у ймовірній формі.

38. Відповідно до висновків експерта від 11 квітня 2024 року №СЕ - 19/105-24/2455-ПЧ по-перше: підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Підпис платника» в заяві на переказ готівки № 19573 від 15 травня 2020 року на суму 250 015,00 грн, АТ «АБ «РадаБанк», м. Дніпро», платник ОСОБА_2 , виконано не

ОСОБА_2 , а іншою особою.

По-друге: підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Підписи» у платіжному дорученні № 1 від 15 травня 2020 року на суму 250 000,00 грн, АТ «АБ «РадаБанк», м. Дніпро», платник ОСОБА_2 , виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

39. Відповідно до висновків експерта від 10 квітня 2024 року №СЕ - 19/105-24/2452-ПЧ підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Підпис особи, що подає заяву» у заяві на закриття рахунку N НОМЕР_2 АТ «АБ «РадаБанк» від імені ОСОБА_2 від 18 травня 2020 року, виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

40. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

41. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

42. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

43. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

44. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

45. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

46. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

47. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

48. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в повній мірі не відповідає.

49. За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

50. Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

51. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

52. Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

53. Відповідно до положень статті 11 ЦК України за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

54. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

55. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

56. Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

57. За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який підтверджує укладення договору, визначає його умови, а також засвідчує отримання позичальником від кредитора певної грошової суми або речей.

58. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

59. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження

№ 14-465цс18).

60. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, і його умови.

61. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі

№ 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду

від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).

62. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина другої статті 640 ЦК України.

63. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошей або речей не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

64. Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.

65. У разі встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.

66. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду

від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц (провадження № 61-3741св19), від 26 червня 2024 року у справі № 758/5328/22 (провадження № 61-3560св24).

67. У постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справа

№ 161/11436/21 (провадження № 61-625св22) зроблено висновок, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

68. За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

69. У справі, яка переглядається, висновками експертів підтверджено той факт, що підписи у банківських документах, а саме: у заяві-згоді на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АБ «РадаБанк» від 15 травня 2020 року, в опитувальному листі клієнта-фізичної особи АТ «АБ «РадаБанк» від 15 травня 2020 року, у заяві на приєднання до «Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб» від 15 травня 2020 року, у заяві-згоді на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АБ «РадаБанк» від 15 травня 2020 року, у заяві на переказ готівки № 19573 від 15 травня 2020 року на суму 250 015,00 грн, у підписі на платіжному дорученні № 1 від 15 травня 2020 року на суму

250 000,00 грн АТ «АБ «РадаБанк» виконано не ОСОБА_2 .

70. З огляду на вказане суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що факт отримання відповідачкою грошей позивачем не доведено.

71. При цьому апеляційний суд правильно зазначав, що визнання

ОСОБА_2 підписання договору позики від 18 травня 2020 року не підтверджує отримання останньою грошових коштів, що є невід`ємною складовою у справах про стягнення коштів за договором позики, оскільки даний факт спростовано висновками експертів.

72. Доводи касаційної скарги про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику, висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки розписка підтверджує факт отримання грошових коштів під час укладення договору позики у готівковій формі.

73. В той же час, за обставинами даної справи умовами договору позики від 18 травня 2020 року передбачено перерахування грошових коштів в безготівковій формі з поточного рахунку позикодавця на поточний рахунок позичальника.

74. Таким чином, в даній справі умовами договору передбачено надання грошових коштів у позику саме в безготівковій формі, що не заперечується сторонами, проте висновками експертів підтверджено той факт, що підписи у банківських документах АТ «АБ «РадаБанк»щодо відкриття рахунку, на який позивачем були перераховані грошові кошти, їх зняття та подальшого його закриття, виконано не ОСОБА_2 , у зв`язку із чим підписання нею договору позики від 18 травня 2020 року та розписки не підтверджує отримання відповідачкою грошових коштів, які мали перераховуватися на її рахунок, через те, що останній нею не було відкрито.

75. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 мала доступ до рахунку, відкритого від її імені сторонньою особою, та могла зняти грошові кошти, перераховані на нього.

76. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, на які посилається заявник у касаційній скарзі, оскільки вони ухвалені за різних фактичних обставин.

77. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції в цій частині норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

78. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

79. Водночас, Верховний Суд не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що неотримання відповідачкою грошових коштів за договором позики є підставою для визнання його недійсним.

80. Апеляційний суд не врахував, що у разі встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним, проте ОСОБА_2 з вказаними вимогами до суду не зверталась, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення зустрічного позову та визнання недійсним договору позики від 18 травня 2020 року.

81. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

82. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

83. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволення зустрічного позову та постановлення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.В іншій частині постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дударенко Анастасії Дмитрівни задовольнити частково.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

3. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним відмовити.

4. В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович