Постанова

Іменем України

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 757/18051/19-ц

провадження № 61-18979 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідачі: Заводський відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Державна казначейська служба;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Сержанюка А.

С., Гуля В. В., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Заводський відділ ДВС м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області), Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він є клієнтом приватного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк").

У травні 2017 року йому стало відомо, що у провадженні Заводського відділу ДВС м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження № 53347428 з примусового виконання виконавчого листа № 591/324/16-ц, виданого 20 листопада 2016 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 суми боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року в сумі 24
500 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складало 607
195 грн 75 коп., а також витрат у розмірі 6 071 грн 95 коп., а всього 613 267
грн 70 коп.

06 лютого 2017 року старшим державним виконавцем Заводського відділу ДВС м.

Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області Лижником В. О. на підставі заяви стягувача накладено арешт на всі грошові кошти та цінності, що знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_1, вкладах чи на зберіганні в банківських установах.

В рамках виконавчого провадження № 53347428 з примусового виконання виконавчого листа № 591/324/16-ц, виданого 20 листопада 2016 року Зарічним районним судом м.

Суми, з його рахунків, відкритих у ПАТ КБ "ПриватБанк" було списано грошові кошти у сумі 674 686 грн 26 коп.

06 липня 2017 року старшим державним виконавцем Заводського відділу ДВС м.

Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області Лижником В. О. було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 53347428.

В подальшому, за результатами розгляду його заяви Зарічний районний суд м. Суми постановив ухвалу від 30 березня 2018 року, якою визнав виконавчий лист у справі № 591/324/16-ц, виданий 20 листопада 2016 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 суми боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року в сумі 24 500 доларів США таким, що не підлягає виконанню.

Вказаним судовим рішення встановлено, що справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1.

Зарічний районний суд м. Суми не розглядав; виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів Зарічний районний суд м. Суми не видавав; тому виконавчий лист у справі № 591/324/16-ц, виданий 20 листопада 2016 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року в сумі 24 500 доларів США, є таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, 03 листопада 2017 року у справі № 591/2839/17 Зарічний районний суд м. Суми за результатом розгляду скарги ОСОБА_1, постановив ухвалу, якою задовольнив його скаргу і визнав протиправною та скасував постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53347428 від 06 лютого 2017 року.

Вважав, що унаслідок протиправних дій старшого державного виконавця, що встановлені ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 30 березня 2018 року у справі № 591/3716/17, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 листопада 2017 року та постановою апеляційного суду Сумської області від 26 листопада 2018 року у справі № 591/2839/17, йому завдано майнової шкоди у розмірі суми коштів, списаних на підставі підробленого виконавчого документу з карткових рахунків, відкритих на його ім'я у ПАТ КБ "ПриватБанк", яка складає 674 686 грн 26 коп.

Такими неправомірними діями державного виконавця йому завдано також моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 674 686 грн 26 коп. на відшкодування майнової шкоди, 60 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 674 686 грн 26 коп. на відшкодування майнової шкоди; 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що протиправність дій органів державної влади відносно ОСОБА_1 підтверджується судовими рішеннями, а тому наявні підстави для відшкодування майнової шкоди у розмірі, визначеному позивачем, та моральної шкоди, визначеної судом з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Заводського відділу ДВС у м. Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволено й ухвалено нове судове рішення про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що грошові кошти перераховані державним виконавцем на користь ОСОБА_3. Відтак, правовідносини, що склалися, не регламентуються положеннями статей 1166, 1174 ЦК України, як зазначено позивачем, за відсутності факту заподіяння йому шкоди в розумінні положень зазначених правових норм та причинного зв'язку між ухваленням державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження та наслідками перерахування грошових коштів ОСОБА_3. Тому спір щодо повернення грошових коштів позивачу підлягає вирішенню в порядку, передбаченому статтями 1212, 1213, 1214, 1215 Глави 83 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 757/18051/19-ц з Печерського районного суду м.

Києва.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в результаті протиправних дій старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області Лижника В. О., що встановлено ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від ЗО березня 2018 року у справі № 591/3716/17, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 листопада 2017 року та постановою апеляційного суду Сумської області від 26 листопада 2018 року у справі № 591/2839/17, позивачу завдано майнової шкоди у розмірі суми коштів, списаних на підставі підробленого виконавчого документу з карткових рахунків, відкритих ОСОБА_1 в ПАТ КБ "ПриватБанк". Унаслідок таких неправомірних дій державного виконавця, який відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого документу, що не відповідав вимогам закону, йому було завдано також моральної шкоди.

Крім того, заявником подано клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року Заводський відділ ДВС у м. Кам'янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Вважав висновки суду такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 лютого 2017 року старшим державним виконавцем Заводського відділу ДВС м.

Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області Лижником В. О. на підставі заяви ОСОБА_3, ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53347428 з примусового виконання виконавчого листа № 591/324/16-ц, виданого 20 листопада 2016 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року в сумі 24 500 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складало 607 195 грн 75 коп., а також судові витрати у розмірі 6 071 грн 95 коп. (а. с. 33-35, т. 1).

У той же день старшим державним виконавцем Лижником В. О. прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на всі грошові кошти та цінності, що знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_1, вкладах чи на зберіганні в банківських установах (а. с. 37-38, т. 1).

Електронним листом від 14 лютого 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" повідомило ОСОБА_1, про те, що на його рахунки, які відкриті в ПАТ "ПриватБанк", накладено арешт відповідно до постанови про накладення арешту Заводського відділу ДВС м.

Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області від 06 лютого 2017 року (а. с. 24, т. 1).

Незважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_1 про отримання відомостей щодо виконавчого провадження (а. с. 25-26,28-29,30, т. 1), Заводським відділом ДВС м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області направлена банку платіжна вимога від 23 березня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 650 232 грн 85 коп., яка отримана названою установою 31 березня 2017 року (а. с. 40, т. 1).

Розпорядженнями старшого державного виконавця Заводського відділу ДВС м.

Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області Лижника В. О. від 04 квітня та 03 липня 2017 року, грошові кошти, отримані на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого листа № 591/324/16-ц від 20 листопада 2016 року, перераховані на користь ОСОБА_3 та на відшкодування виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій (а. с. 39-44, т. 1).

06 липня 2017 року старшим державним виконавцем Заводського відділу ДВС м.

Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області Лижником В. О. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 53347428 та скасовано арешт коштів боржника (а. с. 45-46, т. 1).

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 30 березня 2018 року, що набрала законної сили, за заявою ОСОБА_1 виконавчий лист у справі № 591/324/16-ц, виданий 20 листопада 2016 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року в сумі 24 500,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 607 195 грн 75 коп., а також судових витрат у розмірі 6 071 грн 95 коп., визнано таким, що не підлягає виконанню.

Як зазначено у вказаному судовому рішенні, справа № 591/324/16-ц (провадження № 2/591/723/16) відносно ОСОБА_1 Зарічним районним судом м. Суми не розглядалася, виконавчий лист на користь ОСОБА_3 не видавався.

Під № 591/324/16 (провадження № 2/591/723/16) зареєстрована справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за договором позики (головуючий суддя Грищенко О. В. ), яка розглянута 30 вересня 2016 року.

Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 24 500
доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 607
195 грн 75 коп., а також судові витрати в сумі 6 071 грн. 95 коп., видано представнику позивача 01 грудня 2016 року.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Сумської області від 26 листопада 2018 року, визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 53347428 від 06 лютого 2017 року.

Як встановлено судом, виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження № 5334728, не відповідає вимогам закону, зокрема, в ньому не зазначено справу, в якій видано виконавчий лист, та суть позову. Вказаний виконавчий лист містить відмітку про його видання 20 листопада 2016 року, але при цьому зазначено про те, що рішення суду набрало законної сили 26 листопада 2016 року.

Також судом встановлено, що Зарічним районним судом м. Суми не розглядалася цивільна справа № 591/324/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року, що підтверджується копією листа Зарічного районного суду м. Суми від 14 червня 2017 року, а виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики від 09 жовтня 2015 року не видавався.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог частин 1 , 2 статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що з його рахунків, відкритих у ПАТ КБ "ПриватБанк" було списано грошові кошти у сумі 674 686 грн 26 коп. на підставі підробленого виконавчого документа за заявою стягувача - ОСОБА_3. При цьому вважав, що порушення його прав відбулося унаслідок неправомірних дій державного виконавця.

Разом з тим, судом встановлено, що грошові кошти, отримані з рахунку позивача в банку на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконавчого листа № 591/324/16-ц від 20 листопада 2016 року, який місцевим судом не видавався, перераховані державним виконавцем на користь ОСОБА_3, за заявою якого відбулося стягнення коштів позивача.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, встановленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

З огляду на викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що грошові кошти перераховані державним виконавцем на користь ОСОБА_3. Відтак, правовідносини, що склалися, не регламентуються положеннями статей 1166, 1174 ЦК України, як зазначено позивачем, за відсутності факту заподіяння йому шкоди в розумінні положень зазначених правових норм та причинного зв'язку між ухваленням державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження та наслідками перерахування грошових коштів ОСОБА_3.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є пред'явлення позову про стягнення з ОСОБА_3 безпідставно отриманих коштів в порядку, передбаченому статтями 1212, 1213, 1214, 1215 Глави 83 ЦК України. Проте вимог до нього позивач не пред'явив і в матеріалах справи відсутні відомості про звернення позивача до правоохоронних органів щодо неправомірних дій ОСОБА_3.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до частини 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Отже, у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін слід відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - про розгляд справи з викликом сторін відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара