Історія справи

Постанова

Іменем України

27 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 308/6053/17

провадження № 61-29848св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В.І.,

учасники справи:

заявник - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

суб'єкт оскарження - Ужгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, старший державний виконавець Гусєв Олександр Олександрович, заінтересована особа - ОСОБА_4,

розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2017 року у складі судді Світлик О. М. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Собослой Г. Г., Фазикош Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду зі скаргою, в якій просило:

- визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гусєва О. О. у виконавчому провадженні № 51238398 щодо винесення постанови від 27 березня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу;

- скасувати постанову від 27 березня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену старшим державним виконавцем Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гусєвим О.О. у виконавчому провадженні № 51238398.

На обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 листопада 2013 року, яким з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором, 18 квітня 2016 року був виданий виконавчий лист і Ужгородським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області відкрито виконавче провадження № 51238398 з примусового виконання цього виконавчого листа.

14 червня 2017 року ПАТ «Родовід Банк» отримало постанову від 27 березня 2017 року ВП № 51238398 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Підставою зазначено те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Посилаючись на те, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу старшим державним виконавцем Гусєвим О. О. порушено вимоги статей 19, 129, 129-1 Конституції України, статей 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ПАТ «Родовід Банк» просило скаргу задовольнити.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 31 липня 2017 року в задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу вчинені ним відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 09 листопада 2017 року ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 31 липня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив судове рішення без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У грудні 2017 року ПАТ «Родовід Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нову ухвалу, якою його заяву задовольнити.

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення заяви.

Зокрема, суди не врахувати те, що старший державний виконавець Гусєв О. О. порушив вимоги статей 10, 18 Закону України «Про виконавче провадження», не вчинив усі необхідні дії, передбачені цим Законом, що, у свою чергу, призвело до порушення прав банківської установи.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 308/6053/17 передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що на підставі рішення від 26 листопада 2013 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за результатами розгляду цивільної справи за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_4 був виданий виконавчий лист від 18 квітня 2016 року про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 81 040,54 грн та судового збору у розмірі 810,40 грн.

30 травня 2016 року старший державний виконавець Ужгородський районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Гусєви О. О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 51238398.

Під час виконання виконавчого документу державний виконавець здійснив відповідні дії та отримав інформацію щодо відсутності у боржника ОСОБА_4 майна, на яке може бути звернуто стягнення.

27 березня 2017 року виконавчий лист повернутий стягувачу ПАТ «Родовід Банк» на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі встановлених фактичних обставин та належної оцінки зібраних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку, що державним виконавцем здійснено усі необхідні виконавчі дії та встановлено, що у боржника відсутнє будь-яке інше майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, що, відповідно до вказаної норм закону є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, а також до незгоди з мотивами, з яких суд виходив відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2017 року та ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 09 листопада 2017 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401,409,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат