Постанова

Іменем України

27 липня 2020 року

м. Київ

справа № 378/771/18

провадження № 61-15126св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київська обласна рада,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації, Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 грудня 2018 року у складі судді Гуртовенка Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Суханової Є. М., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 08 травня 2015 року між Департаментом освіти і науки Київської обласної державної адміністрації та ОСОБА_1 укладено контракт, відповідно до якого останнього призначено на посаду ректора Комунального навчального закладу Київської обласної ради «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів» на строк з 08 травня 2015 року до 08 травня 2018 року.

07 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Київської обласної ради з письмовою заявою про укладення з ним контракту на новий термін. Стверджує, що до 08 травня 2018 року жодних дій щодо його звільнення або продовження чи переукладення контракту з боку відповідача вчинено не було.

Зазначає, що, дізнавшись 14 травня 2018 року про звільнення з посади ректора у зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідно до розпорядження Київської обласної ради від 03 травня 2018 року № 169, він неодноразово звертався до Київської обласної ради з вимогою про отримання трудової книжки, однак отримував відмови. Відтак продовжував працювати на посаді ректора та виконувати посадові обов`язки.

Розпорядженням Київської обласної ради VII скликання від 19 червня 2018 року № 229 виконання обов`язків ректора Комунального навчального закладу Київської обласної ради «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів» з 20 червня 2018 року було покладено на проректора Бендерець Н. М. терміном на 2 місяці до призначення керівника навчального закладу.

20 червня 2018 року з ОСОБА_1 проведено остаточний розрахунок, видано трудову книжку та розпорядження про звільнення від 03 травня 2018 року № 169.

Вважає, що після закінчення дії строкового трудового договору 07 травня 2018 року трудові відносини між ним та відповідачем фактично тривали до 20 червня 2018 року, жодна із сторін не вимагала їх припинення, а тому дію контракту за таких обставин було продовжено на невизначений строк, що позбавляє відповідача права звільнення його із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

На підставі вказаного просив визнати незаконним та скасувати розпорядження про звільнення від 03 травня 2018 року № 169, поновити його на роботі на посаді ректора, стягнути з Київської обласної ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 червня 2018 року по дату постановлення рішення суду, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 27 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушення Київською обласною радою умов контракту. Оскільки трудові відносини між сторонами розірвані у відповідності до закону, відсутні підстави для визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно було визнано недопустимими доказами роздруківки СМС-повідомлень ОСОБА_1 та начальника управління з питань комунальної власності та житлово-комунального господарства виконавчого апарату Київської обласної ради ОСОБА_3, якими підтверджується факт відмови у видачі заявнику трудової книжки, та не залучено ОСОБА_3 в якості свідка, що унеможливило всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи.

Вказує, що судами помилково взято до уваги акти про неявку ОСОБА_1 для отримання трудової книжки та не враховано порушення порядку звільнення його із займаної посади, зокрема, недодержання Київською обласною радою умови контракту щодо визначення наміру сторін не пізніше як за два місяці до закінчення строку його дії.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданих відзивах на касаційну скаргу Київська обласна рада, Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації та Комунальний навчальний заклад Київська обласна рада «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів» зазначають, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 08 травня 2015 року між Департаментом освіти і науки Київської обласної державної адміністрації та ОСОБА_1 було укладено контракт, відповідно до якого позивача призначено на посаду ректора Комунального навчального закладу Київської обласної ради «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів» на строк з 08 травня 2015 року до 08 травня 2018 року.

07 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Київської обласної ради з письмовою заявою про укладення з ним контракту на зайняття посади ректора на новий термін.

Листом Київської обласної ради від 02 березня 2018 року № 559/10-01 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що у випадку невиконання ним доручень постійної комісії з питань освіти, науки, культури, духовності та релігії Київської обласної ради від 13 грудня 2017 року та від 23 січня 2018 року щодо вжиття заходів для отримання ліцензії на провадження закладом освітньої діяльності у сфері вищої освіти і забезпечення його подальшого функціонування відповідно до чинного Статуту у строк до 01 квітня 2018 року, трудові відносини з ним будуть припинені на підставі підпункту 6.2.1 пункту 6.2 контракту.

Листом Київської обласної ради від 21 березня 2018 року № 07-03/498-172 у відповідь на заяву позивача від 07 березня 2018 року його також повідомлено, що 13 грудня 2017 року та 23 січня 2018 року постійною комісією з питань освіти, науки, культури, духовності та релігії Київської обласної ради Осадчому І. Г. було надано рекомендації у строк до 01 квітня 2018 року вжити заходи щодо отримання ліцензії на провадження закладом освітньої діяльності у сфері вищої освіти і забезпечити його подальше функціонування відповідно до Статуту.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 контракту визначено, що контракт припиняє дію з підстав, передбачених чинним законодавством та умовами цього контракту, зокрема, після закінчення строку дії контракту. При цьому директор департаменту освіти і науки (власник) і керівник мають за угодою сторін, не пізніше як за два місяці визначитись у такому: контракт припиняється, контракт продовжується або укладається на новий термін.

Розпорядженням Київської обласної ради від 03 травня 2018 року № 169 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 07 травня 2018 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту, про що останнього повідомлено листом з врученням копії розпорядження про звільнення та проханням з`явитися за відповідною адресою для отримання трудової книжки.

20 червня 2018 року проректор Комунального навчального закладу Київської обласної ради «Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів» Бендерець Н . М . надала ОСОБА_1 розпорядження Київської обласної ради про покладення на неї виконання обов`язків ректора терміном на 2 місяці до призначення керівника навчального закладу. У цей же день із ОСОБА_1 проведено остаточний розрахунок, видано трудову книжку та розпорядження про звільнення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Судами встановлено, що укладений 08 травня 2015 року контракт є особливою формою трудового договору, на підставі якого виникли трудові відносини між ОСОБА_1 та Департаментом освіти і науки Київської обласної державної адміністрації. Згідно з пунктами 3.1, 3.6 контракту Департамент освіти і науки зобов`язаний, зокрема: звільняти керівника по закінченню строку контракту, укладати контракт на наступний строк за згодою сторін, на що працюючий керівник має переважне право. Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 контракту визначено, що контракт припиняє дію з підстав, передбачених чинним законодавством та умовами цього контракту, зокрема, після закінчення строку дії контракту. При цьому директор департаменту освіти і науки (власник) і керівник мають за угодою сторін, не пізніше як за два місяці визначитись у такому: контракт припиняється, контракт продовжується або укладається на новий термін.

Заявник посилається на те, що 07 березня 2018 року звернувся до відповідача із письмовою заявою про укладення з ним контракту на новий термін, але відповіді не отримав і продовжував працювати, оскільки вважав, що в силу статті 39-1 КЗпП України дія контракту продовжується. Втім, як вбачається з матеріалів справи, листом Київської обласної ради від 02 березня 2018 року № 559/10-01, який отримано заявником 13 березня 2018 року, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що у випадку невиконання ним доручень постійної комісії з питань освіти, науки, культури, духовності та релігії Київської обласної ради від 13 грудня 2017 року та від 23 січня 2018 року щодо вжиття заходів для отримання ліцензії на провадження закладом освітньої діяльності у сфері вищої освіти і забезпечення його подальшого функціонування відповідно до чинного Статуту у строк до 01 квітня 2018 року, трудові відносини з ним будуть припинені. Окрім того, 11 травня 2018 року ОСОБА_1 отримано лист-повідомлення про звільнення з посади ректора та копію розпорядження про звільнення, що свідчить про його обізнаність щодо припинення трудових відносин з ним.

Наведене свідчить про те, що у строк, визначений контрактом, відповідач не визначився у тому, контракт з ним припиняється, продовжується чи укладається на новий термін.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати контракт продовженим на невизначений строк та припинення його дії у зв`язку із закінчення строку, на який контракт було укладено.

Посилання заявника на те, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не взяли до уваги роздруківки СМС-повідомлень ОСОБА_1 та начальника управління з питань комунальної власності та житлово-комунального господарства виконавчого апарату Київської обласної ради ОСОБА_3, якими підтверджується факт відмови у видачі заявнику трудової книжки, чим порушили вимоги частини четвертої статті 306 Цивільного кодексу України, не приймаються колегією суддів, оскільки такі докази є недопустимими, про що було зазначено судом першої інстанції.

Разом з тим, факт того, що, будучи повідомленим про звільнення, заявник не з`являвся для отримання трудової книжки, підтверджується відповідними письмовими актами. Належних та допустимих доказів на підтвердження вчасної явки до обласної ради для отримання трудової книжки та відмови роботодавця у видачі трудової книжки в період з 08 травня 2018 року по 19 червня 2018 року включно, а також спростування зазначених вище актів позивач не надав, клопотання про призначення відповідної судової експертизи не заявляв, про що судами також було зазначено.

Твердження заявника щодо незалучення судами в якості свідка начальника управління з питань комунальної власності та житлово-комунального господарства виконавчого апарату Київської обласної ради ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що він викликався до суду в якості свідка, але не з`являвся. У своїх заявах підтвердив зміст актів про неявку позивача до обласної ради після звільнення для отримання трудової книжки. Клопотання про привід свідка було відхилено судом апеляційної інстанції з мотивів недоведеності необхідності застосування такого заходу процесуального примусу.

Також необґрунтованими є посилання заявника на те, що судом першої інстанції не надано оцінки виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18 червня 2018 року, в якій керівником навчального закладу зазначено ОСОБА_1 . Порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу передбачено Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV, який не є нормативно-правовим актом, що врегульовує трудові відносини щодо призначення та звільнення керівника навчального закладу та не містить норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що трудові відносини з ОСОБА_1 були розірвані у відповідності з чинним законодавством України, адже він був належним чином повідомлений за два місяці до закінчення строку дії контракту про наміри Київської обласної ради припинити з ним трудові відносини у разі невжиття ним заходів для отримання ліцензії на провадження закладом освітньої діяльності у сфері вищої освіти, ознайомлений з розпорядженням про звільнення із займаної посади, з ним було проведено остаточний розрахунок, видано трудову книжку та розпорядження про звільнення.

Відтак, підстави для визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні, що й було належним чином встановлено судами під час розгляду справи.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян