Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 2/1212-2016

провадження № 61-7639ав18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

за участю секретаря Крічфалуши С. С.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Мегабанк»,

представник позивача - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Приватне акціонерне товариство «Профі-Пак», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмаг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Стільб-Днепр»,

представник відповідача-2 - Казанцев Станіслав В`ячеславович,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_4 , на ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 березня 2019 року в справі за заявою ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Слобожанська переспектива» від 21 червня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до Приватного акціонерного товариства «Профі-Пак», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стільб-Днепр» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Слобожанська переспектива» від 21 червня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк») до Приватного акціонерного товариства «Профі-Пак» (далі - ПрАТ «Профі-Пак»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаг» (далі - ТОВ «Трансмаг»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Стільб-Днепр» (далі - ТОВ «Стільб-Днепр») стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено повністю.

У березні 2019 року ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до Харківського апеляційного суду,як до суду першої інстанції, із заявою, у якій просив скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Асоціації «Слобожанська переспектива» від 21 червня 2016 року, посилаючись на те, що спори про стягнення заборгованості в іноземній валюті непідвідомчі третейським судам.

Аргументуючи пропуск строку подачі заяви про скасування вказаного рішення, заявник посилався на те, що рішення третейського суду було ухвалено за його відсутності, копію рішення він не отримував, а про існування цього рішення третейського суду заявнику стало відомо лише в січні 2019 року після повідомлення співробітниками банку про накладення арешту на його рахунки за виконавчими листами Київського районного суду м. Харкова.

Із урахуванням зазначеного, заявник просив поновити строк на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Асоціації «Слобожанська переспектива» від 21 червня 2016 року, а також скасувати вказане рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 березня 2018 року заяву ОСОБА_2 , подану в його інтересах ОСОБА_4 , про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Асоціації «Слобожанська переспектива» від 21 червня 2016 року повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заява про скасування рішення третейського суду подана після закінчення строків, встановлених частиною п`ятою статті 454 ЦПК України, і суд з урахуванням положень частини 7 цієї статті не наділений правом вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, у зв`язку з чим підлягає поверненню.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_4 звернувся в інтересах ОСОБА_2 до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 березня 2019 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Харківський апеляційний суд неправомірно повернув йому заяву про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Асоціації «Слобожанська переспектива» від 21 червня 2016 року, оскільки при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку повинен був застосовувати положення ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в третейському суді, або статтю 127 ЦПК України в поточній редакції, якою передбачено можливість поновлення пропущеного процесуального строку для подання заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Мегабанк» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 березня 2019 року без змін, оскільки судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права та ухвалено з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 14 травня 2018 року в справі №10/024/08, від 4 червня 2018 року в справі №795/305/18, постановлених за результатом перегляду справ в аналогічних відносинах.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У березні 2019 року ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до Харківського апеляційного суду,як до суду першої інстанції, із заявою, у якій просив скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації Асоціації «Слобожанська переспектива» від 21 червня 2016 року, посилаючись на те, що спори про стягнення заборгованості в іноземній валюті непідвідомчі третейським судам, рішення третейського суду було ухвалено за його відсутності, копію рішення він не отримував, а про існування цього рішення третейського суду заявнику стало відомо лише в січні 2019 року після повідомлення співробітниками банку про накладення арешту на його рахунки за виконавчими листами Київського районного суду м. Харкова.

Відповідно до частин першої, п`ятої та сьомої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів: стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п`ятою або шостою цієї статті, повертається.

Аналогічна норма містилася і в частині другій, третій статті 389-1 ЦПК України 2004 року, чинного на час прийняття рішення третейського суду.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строк, передбачений пунктом 1 частиною п`ятою статті 454 ЦПК України, є преклюзивним (припиняючим), поновленню не підлягає, тобто його закінчення є безумовною підставою для повернення заяви.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справах №№796/37/2018,795/305/18-ц.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що строк на оскарження рішення третейського суду пропущено з поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню правового значення для правильного вирішення справи не має, так як заявник є стороною у справі, яка розглянута третейським судом, а саме відповідачем, а тому преклюзивний строк для неї на оскарження рішення третейського суду від 21 червня 2016 року закінчився 19 вересня 2016 року, тобто зі спливом дев`яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом.

Іншого порядку обчислення строку на оскарження рішення третейського суду процесуальне законодавство не містить.

Посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції повинен був при розгляді питання про поновлення строку керуватися нормами процесуального кодексу, що діяли на час ухвалення рішення третейським судом не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Доводи заявника про те, що стаття 127 чинного ЦПК України дає суду підстави для поновлення процесуального строку є безпідставними, оскільки зазначена норма не передбачає можливості поновлення преклюзивних строків.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 2 липня 2019 року.

Судді:В. М. Сімоненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров