Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №750/146/17
Ухвала КЦС ВП від 11.12.2018 року у справі №750/146/17

Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 750/146/17

провадження № 61-1787св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - Чернігівська міська рада,

представники відповідача: Волошин Володимир Олегович, Сахарова Катерина Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Чернігівської області у складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Лакізи Г. П., Харечко Л. К. від 7 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_6

ОСОБА_1 та його брат ОСОБА_1 на час смерті батька проживали з ним, тобто як спадкоємці першої черги за законом прийняли спадщину, але не оформили її.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер брат ОСОБА_1 - ОСОБА_1 і за заявою ОСОБА_7 (брат померлого та ОСОБА_1.) Першою чернігівською нотаріальною конторою була заведена спадкова справа. ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_1, оскільки на час його смерті проживав з ним.

Під час оформлення спадщини в ОСОБА_1 виникли труднощі з отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька та брата, оскільки постановою від 19 грудня 2016 року державний нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів.

З огляду на викладене просив суд визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за ним в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_6 і право власності на 1/4 частину вказаної квартири в порядку спадкування за законом після померлого брата ОСОБА_1

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Логвіної Т. В. від 28 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_6 Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину зазначеної квартири в порядку спадкування за законом після померлого брата ОСОБА_1

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 довів наявність підстав для визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті його батька та брата ОСОБА_1, оскільки інших спадкоємців у них немає.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 7 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 лютого 2017 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не має права на спадкування після смерті ОСОБА_6, оскільки його засуджено вироком суду від 04 квітня 2002 року до позбавлення волі у зв'язку із заподіянням ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, у результаті яких настала смерть потерпілого. Крім того, позов ОСОБА_1 було подано до неналежного відповідача - Чернігівської міської ради, оскільки спадкоємцем за законом є також ОСОБА_7, який своєчасно звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, за якою і було заведено спадкову справу.

У грудні 2016 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що, порушуючи положення статей 74 і 75 ЦПК України, судом апеляційної інстанції його не було повідомлено про час та місце розгляду справи, хоча ухвалою цього суду від 21 листопада 2017 року його було залучено до участі у справі.

У лютому 2018 року Чернігівська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що ОСОБА_5 було належним чином повідомлено судом апеляційної інстанції про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи і він звернувся до суду з клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на поважність причин неявки, але такі причини було визнано судом неповажними. Крім того, рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним, відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до цього.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом установлено, що ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21 листопада 2017 року в судовому засіданні залучено до участі у справі ОСОБА_5 (а. с. 147).

Судовою повісткою його повідомлено про розгляд справи 07 грудня 2017 року о 16 год. в апеляційному суді. Указану повістку він отримав 30 листопада 2017 року (а. с. 152).

У зв'язку із залученням до участі справи ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою від 07 грудня 2017 року, в якій указав, що стан його здоров'я погрішився і його матір нещодавно померла, долучивши до заяви свідоцтво про її смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 року, тому просив не розглядати справу за його відсутності (а. с. 150-151).

У журналі судового засідання суду апеляційної інстанції від 07 грудня 2017 року зазначено про відхилення вказаного клопотання (а. с. 154).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У статті 4 ЦПК України 2004 року закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 169 ЦПК України 2004 року суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з частиною першою статті 305 ЦПК України 2004 року апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, який повідомив суд про наявність поважних причин його неявки в судове засідання, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, залучивши 21 листопада 2017 року до участі у справі ОСОБА_8, не надав оцінки поважності причин його неявки в судове засідання 07 грудня 2017 року в рішенні суду чим порушив його право на судовий захист і не первірив належним чином його доводів щодо обґрунтованості позовних вимог та не дав їм оцінки.

Ураховуючи викладене, оскаржуване рішення суду апеляційного суду не може вважатись законним та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту другого частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалене з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 2 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 7 грудня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до цього суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта