Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.06.2018 року у справі №369/3433/17

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 369/3433/17-ц

провадження № 61-35356 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області;

відповідачі: Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на постанову Апеляційного суду Київської області від 02 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Мережко М. В., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року перший заступника прокурора Київської області

в інтересах держави, як позивач, зазначаючи, що у цих правовідносинах відсутній орган державної влади, який захищає державні інтереси, звернувся до суду з позовом до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Також просив визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду та поновити його.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 11 сесії 5 скликання

від 07 червня 2007 року відведено у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,15 га, на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області для ведення особистого селянського господарства. У подальшому на підставі вищевказаного рішення сільської ради ОСОБА_1 було видано державний акт

на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 802483, який зареєстровано 09 липня 2009 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди. На даний час вищевказана земельна ділянка ОСОБА_1 не відчужувалась.

Згідно з інформацією Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 03 березня

2017 року № 01-01/73 спірна земельна ділянка відведена за рахунок земель водного фонду, а саме за рахунок 25-метрової прибережної захисної смуги річки Горенка у межах Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Також відповідно до інформації Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року № 17-08/383 річка Горенка має статус природнього водотоку, є правою притокою річки Ірпінь, згідно з класифікації річок України належить до малих річок та має площу водозабору 29,1 кв. м, прибережні захисні смуги річки Горенка становлять 25 м.

З огляду на викладене, рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 11 сесії 5 скликання від 07 червня 2007 року, яким відведено у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки р ічка Горенка є право притокою річки Ірпінь , яка, у свою чергу, є правою притокою річки Дніпро,

а, отже, відповідно до вимог статті 5 ВК України річка Горенка є водним об`єктом загальнодержавного значення.

Відповідно до положень статей 1, 88, 89 ВК України, статей 60, 61 ЗК України прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. На земельних ділянках такої категорії, зокрема, заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив. Ширина прибережних захисних смуг визначена положеннями частини другої статті 88 ВК України, частини другої статті 60 ЗК України та становить для малих річок 25 м від урізу води. Таким чином, спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду водного об`єкту загальнодержавного значення. При цьому чинне на час прийняття рішення сільською радою водне та земельне законодавство України взагалі не передбачало можливості відведення земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами природних водних об`єктів загальнодержавного значення, у приватну власність для будь-яких потреб, у тому числі і для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, усупереч вимог статей 58, 59, 60, 61, 84 ЗК України,

статей 4, 6, 80, 85, 88, 89 ВК України Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області відведено у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду у межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загальнодержавного значення - річки Горенка для особистого селянського господарства, де заборонено розорювання земель, а також садівництво та городництво, зберігання

та застосування пестицидів і добрив. Також спірна земельна ділянка Горенською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області відведена з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Крім того, спірне рішення сільської ради щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства прийнято у порушення вимог статей 60, 83,

118 ЗК України, статті 21 Закону України «Про основи містобудування», статей 3, 12 Закону України «Про планування і забудову територій»,

у порушення визначеного діючою містобудівною документацією функціонального призначення території, за рахунок озеленених територій загального користування, які не можуть передаватись у приватну власність.

Оспорюваним рішенням сільської ради і діями щодо передачі земельної ділянки у власність порушено право власності держави на землі водного фонду, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного їх використання та відтворення.

Вказане відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури.

Крім того, перебіг строку позовної давності обчислюється з моменту, коли про порушення прав дізнався або мав дізнатись орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій, а не прокурор. Проте у цьому випадку прокурор пред`явив позов в інтересах держави як позивач, оскільки Держгеокадастр та його територіальні органи здійснюють функції контролю за використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади щодо розпорядження землею.

Враховуючи викладене, перший заступник прокурора Київської області просив суд: визнати поважними причини пропуску строку для звернення

до суду з цим позовом та поновити його, захистивши право; визнати незаконним та скасувати рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 11 сесії 5 скликання від 07 червня 2007 року щодо відведення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,15 га, на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; визнати державний акт серії ЯЖ № 802483 на право власності на земельну ділянку, площею 0,15 га, виданий на ім'я ОСОБА_1 ., недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 16 листопада 2017 року у складі судді Ковальчук Л. М. поновлено першому заступнику прокурора Київської області строк для звернення

до суду з позовом. Визнано незаконним і скасовано рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 11 сесії

5 скликання від 07 червня 2007 року «Про надання дозволу на передачу

в приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ». Визнано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 802483 від 09 липня 2009 року, виданий ОСОБА_1 , у тому, що він є власником земельної ділянки, площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Горенська сільська рада, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, недійсним. Стягнуто з Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на користь прокуратури Київської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 грн. Стягнуто

з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції

виходив із того, що оспорюване рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 07 червня 2007 року

порушує публічний порядок, оскільки виділенням спірної земельної ділянки

у власність ОСОБА_1 порушило право власності держави

на землі водного фонду, а також інтереси держави у сфері контролю

за використанням та охороною земель. При цьому суд вважав за можливе поновити прокурору строк для звернення до суду із цим позовом,

оскільки про необхідність захисту прав та інтересів держави у судовому порядку прокурору стало відомо лише у лютому-березні 2017 року

за результатами опрацювання інформації Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року та інформації Київського державного

підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 03 березня 2017 року № 01-01/73, якими підтверджено факт відведення спірної земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель водного фонду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 02 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада

2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави відмовлено.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що прокурором пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем. Порушення законодавства з боку державних органів не можуть бути підставою для порушення прав громадян, так як наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали із Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 14 квітня 2020 року справу передано судді доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палити Касаційного цивільного суду від 12 травня 2020 року справу

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду і його поновлення, визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга першого заступника прокурора Київської області мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки не врахував та не дослідив усіх обставин справи, а саме те, що спірна земельна ділянка, яка передана сільською радою у власність ОСОБА_1 , знаходиться на землях водного фонду та виділена за рахунок земель прибережної захисної смуги річки Горенка. Про зазначені порушення земельного та водного законодавства України прокурору стало відомо лише у 2017 році після отримання та опрацювання інформації з Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 03 березня 2016 року № 01-01/73, Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року № 17-08/383, державного підприємства «Укрндпіцивільбуд» від 10 березня 2017 року № 180 та відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 27 лютого 2017 року № 36. Проте, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду, при цьому суд не дослідив та не встановив, з якого часу необхідно обчислювати початок перебігу цього строку. Крім того, позовна давність, як підстава для відмови у задоволенні позову, може бути застосована лише тоді, коли суд встановить, що право позивача було порушено, але воно не підлягає судовому захисту за спливом позовної давності. Проте апеляційний суд відмовив у задоволенні позову одночасно за недоведеністю позовних вимог і зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням 11 сесії 5 скликання Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 07 червня 2007 року «Про надання дозволу на передачу в приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », вирішено передати ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території села Горенка, із земель запасу Горенської сільської ради (рілля), та доручити земельно-кадастровій організації виконати інвентаризацію та виготовити державний акт на право приватної власності.

09 липня 2009 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 802483, відповідно до якого

на підставі рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 07 червня 2007 року 11 сесії 5 скликання ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,1500 га,

у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Горенська сільська рада, цільове

призначення (використання) земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 3222482401:01:009:0111.

Згідно з відповіді Київського державного підприємства геодезії,

картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 03 березня 2016 року № 01-01/73 на запит прокуратури Київської області від 22 лютого 2017 року № 05/1-482-вих.17 земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401 :01:009:0111 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на водну поверхню малої річки Горенка та на її 25-ти метрову прибережну захисну смугу. До вказаної відповіді були надані додатки: схема розташування земельних ділянок; викопіювання з топографічної карти масштабу 1: 10000 ; схема накладення земельних ділянок на землі водного фонду; викопіювання з матеріалів космічної зйомки станом на 2007 рік; схема накладення земельних ділянок на землі водного фонду; викопіювання з матеріалів космічної зйомки станом на 2008 рік; схема накладення земельних ділянок на землі водного фонду; викопіювання

з матеріалів космічної зйомки станом на 2016 рік.

27 лютого 2017 року за № 36 відділ містобудування та архітектури надано відповідь начальнику управління представництва інтересів громадян

та держави у суді прокуратури Київської області Сивець А. про те, що замовником та розпорядником містобудівної документації (генерального плану) в межах населеного пункту є орган місцевого самоврядування - Горенська сільська рада, який, у свою чергу, приймає рішення про затвердження містобудівної документації та відведення земельних ділянок у власність. Відділ у своїй роботі керується містобудівною документацією. Генеральний план села Горенка затверджений рішенням Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 18 сесії

21 скликання від 22 червня 2001 року. Рішенням сільської ради 38 сесії

6 скликання від 09 жовтня 2014 року затверджено коригування генерального плану села Горенка, відповідно до якого дані земельні ділянки розташовані на території зелених насаджень. Відповідно до публічної кадастрової карти України цільове призначення вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0025-01.01.

10 березня 2017 року за № 180 державне підприємство «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Урндпіцивільбуд» надало відповідь, у якому вказано, що відповідно до чинного генерального плану села Горенка, території ділянок, у тому числі

з кадастровим номером 3222482401 :01: 009111 за функціональним призначенням відносяться до озеленених територій загального користування.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга першого заступника прокурора Київської області підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Тобто, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції

у спірних правовідносинах може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише

у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (правова позиція, висловлена Великою Палатою

Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 рокуу справі № 362/44/17, провадження № 14-183 цс 18).

Отже, з урахуванням правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, провадження № 14-183 цс 18), апеляційному суду слід було з`ясувати, коли прокурору стало відомо про порушення прав, якщо йому про це стало відомо раніше.

Крім того, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови

у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня

2010 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною

у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Тобто у випадку обґрунтованості позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не одночасно застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Отже, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача

у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Апеляційний суд на зазначене належної уваги не звернув та відмовив

у задоволенні позову прокурора одночасно за недоведеністю позовних вимог, не зазначивши взагалі, чому позов не доведено, та у зв'язку

з пропуском строку позовної давності, що є взаємовиключними підставами для відмови у задоволенні позову.

При цьому апеляційний суд належним чином не дослідив обґрунтованість, чи необґрунтованість позову, не з'ясував, чи віднесено спірну земельну ділянку, яку виділено у власність ОСОБА_1 , до земель водного фонду, чи відносилася вказана земельна ділянка до озеленених територій загального користування та чи мала сільська рада право її відчужувати

у приватну власність.

Вказане свідчить, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

При цьому апеляційному суду при новому розгляді справи слід звернути увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені

у постанові від 12 червня 20169 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 02 квітня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк