Постанова

Іменем України

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа №419/3788/17

провадження № 61-2969св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Новоайдарська селищна рада, Щастинська міська рада Новоайдарського району Луганської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 11 жовтня 2018 року у складі судді Іванової О. М. та постанову Луганського апеляційного суду від 10 січня 2019 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Коротенка Є. В., Луганської В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Новоайдарської селищної ради, Щастинської міської ради Новоайдарського району Луганської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її тітки ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, спадкоємці першої черги відсутні та за життя тітка заповіту не склала.

27 грудня 2016 року вона звернулась до приватного нотаріуса Новоайдарського районного нотаріального округу Луганської області для одержання свідоцтва про право на спадщину за законом, про що отримала відмову у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини, ненаданням документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, документів, що підтверджують родинні стосунки з померлою та посвідчують право власності спадкодавця на належне їй нерухоме майно.

Зазначала, що вона пропустила встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, оскільки лише нещодавно знайшла правовстановлюючі документи на спадкове майно, які сховала ОСОБА_3 .

Позивач просила суд визначити їй додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 11 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявності родинних відносин із спадкодавцем та права на спадкування за законом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 10 січня 2019 року рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 11 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав.

Суд апеляційної інстанції виходив із відсутності правових підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки нею не доведені поважні причини пропуску строку невчинення дій з прийняття спадщини. Відсутність документів, що посвідчують право власності спадкодавця на належне йому нерухоме майно, не є причинами, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не дослідили всі докази, не надали належної оцінки її доводам та дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новоайдарської селищної ради, Щастинської міської ради Новоайдарського району Луганської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Витребувано із Новоайдарського районного суду Луганської області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме: будинок АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 заповіту не склала, спадкоємці за законом першої черги після її смерті відсутні.

Апеляційний суд установив, що обставини, які підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка є їх тіткою, встановленісудом у постанові апеляційного суду Луганської області від 30 липня 2018 року, яка набрала законної сили, у справі № 419/3374/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Щастинської міської ради про встановлення факту, який має юридичне значення, визнання права на спадкове майно, третя особа - приватний нотаріус Новоайдарського нотаріального округу Сологубова Т. І., та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новоайдарської селищної ради, Щастинської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації, усунення від права на спадкування та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 , як на підставу поважності причин пропуску цього строку, посилалась на те, що ОСОБА_3 були сховані правовстановлюючі документи на належне їй нерухоме майно, які вона (позивач) нещодавно відшукала.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц (провадження № 61-20920св18).

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що обставини, на які посилалася позивач, як на підставу поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, зокрема, відсутність документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, не є причинами, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Посилання у касаційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 229 ЦПК України, якою визначений порядок дослідження доказів у справі, колегія суддів відхиляє, оскільки постановою апеляційного суду, рішення суду першої інстанції скасовано.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення апеляційного суду, а містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункту першого статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389 400 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного суду від 10 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук