Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 761/46130/16-ц

провадження № 61-10726св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Айбокс Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Рубан С. М. Желепи О. В., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство «Айбокс Банк» (далі - ПАТ «Айбокс Банк»), про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу цінних паперів.

Позовну заяву мотивовано тим, що 29 жовтня 2004 року між ним, Закритим акціонерним товариством «Лінкс-Цінні папери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Енергобудлізинг» укладено договір купівлі-продажу облігацій Державного підприємства «Міськбудінвест» № К-481/2004-10, предметом якого була оплатна передача у власність позивача пакета облігацій на об'єкт - квартиру в будинку АДРЕСА_1. Також між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськбудінвест» укладено договір про резервування квартири та порядок погашення облігацій № 140/10, за яким за ОСОБА_1 зарезервовано квартиру № АДРЕСА_1, кількість облігацій 16 252 штук, номер облігацій з 00708999 по 00725260 включно. Позивачем станом на 11 листопада 2005 року в повному обсязі сплачено грошові кошти за облігації, що дають право на придбання зазначеної квартири у власність. 20 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від імені якого діяло Відкрите акціонерне товариство «Аграрний комерційний банк», укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б10/01-18, предметом якого є облігації, що дають право на придбання у власність квартири АДРЕСА_1, за умовами якого відповідач купує за 1 137 640 грн, а позивач продає цінні папери, що є підставою для отримання у власність квартири, заброньованої позивачем. 21 січня 2012 року позивач передав у власність відповідача цінні папери у вигляді іменних облігацій, разом з тим відповідач за договором своїх зобов'язань не виконав, не оплатив вказані цінні папери. Також позивач посилався на те, що відбував покарання в Російській Федерації та не міг раніше звернутись за захистом свого права до суду.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 1 137 640 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів за договором купівлі-продажу цінних паперів від 20 січня 2010 року № Б10/01-18 в розмірі 1 137 640 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що станом на день розгляду справи відповідач не розрахувався з позивачем за договором купівлі-продажу цінних паперів від 20 січня 2010 року № Б10/01-18. Оскільки зазначений договір, укладений між сторонами, діє до моменту повного виконання зобов'язань за ним сторонами, то позивачем не пропущено строк позовної давності. Крім того, позивач відбував покарання в Російській Федерації з 08 жовтня 2013 року по 09 лютого 2016 року, що вказує на поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду з позовом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року скасовано та у справі ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позов є обґрунтованим. Разом з тим відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Відбування позивачем покарання в Російській Федерації не є поважною причиною пропуску строку позовної давності, оскільки строк позовної давності у справі сплив 25 січня 2013 року, а покарання позивач відбував у період з 08 жовтня 2013 року по 09 лютого 2016 року.

Короткий зміст касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що строк позовної давності позивачем пропущено з поважних причин, оскільки позивач з 2010 року проживав у Російській Федерації, у період з 08 жовтня 2013 року по 09 лютого 2016 року відбував покарання в місцях позбавлення волі. Також позивач зазначав, що за правовою допомогою він звернувся вчасно до ОСОБА_3, разом з тим вона неналежно виконувала свої обов'язки щодо складання та подання позовної заяви до суду, що змусило позивача звертатися до адвоката ОСОБА_4

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

13 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 07 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ПАТ «Айбокс банк», про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу паперів призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 20 січня 2010 року між ОСОБА_2 (від імені якого діє Відкрите акціонерне товариство «Аграрний комерційний банк») та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б10/01-18, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери емітента на умовах, передбачених цим договором: вид, тип та характеристика цінних паперів - іменні безпроцентні (цільові) облігації серії А; емітент цінних паперів; номера - з № 00708999 по 00725250 включно; номінальна вартість - 27 грн 50 коп.; кількість - 16 252 штуки; розрахункова вартість одного цінного папера - 70 грн (а.с. 14-15).

Відповідно до пункту 1.3. зазначеного договору, загальна сума договору складає 1 137 640 грн.

Згідно з пунктом 2.1. вказаного договору покупець зобов'язаний сплатити на поточний рахунок продавця загальну суму договору визначену пунктом 1.3. договору, у строк до 25 січня 2010 року.

Відповідно до пункту 3.1. зазначеного договору продавець зобов'язаний надати зберігачеві цінних паперів розпорядження на списання цінних паперів на користь покупця у строк до 25 січня 2010 року.

Згідно з пунктом 3.5. вказаного договору право власності на цінні папери виникає у покупця з моменту зарахування цінних паперів на його рахунок у цінних паперах.

Відповідно до пункту 7.1. договору цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів від 20 січня 2010 року № Б10/01-18 не виконав.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відбував покарання в Російській Федерації з 08 жовтня 2013 року по 09 лютого 2016 року (а.с. 17).

Згідно зі статтею 194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 691 ЦК Українипокупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 ЦК України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК Українипокупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

10 жовтня 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, подав до Шевченківського районного суду м. Києва заяву про застосування строку позовної давності у справі (а.с. 66-67).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки за умовами договору покупець був зобов'язаний сплатити на поточний рахунок продавця загальну суму договору, визначену пунктом 1.3. договору, у строк до 25 січня 2010 року, то починаючи з 26 січня 2010 року позивач має право на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України строк позовної давності за вказаним позовом сплив 26 січня 2013 року.

Із зазначеним позовом до Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 звернувся 27 грудня 2016 року.

Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відбування позивачем покарання в Російській Федерації не є поважною причиною пропуску строку позовної давності, оскільки строк позовної давності у справі сплив 25 січня 2013 року, а покарання позивач відбував у період з 08 жовтня 2013 року по 09 лютого 2016 року.

Доводи в касаційній скарзі про те, що представник позивача ОСОБА_3 неналежно виконувала свої обов'язки щодо складання та подання позовної заяви до суду, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку позовної давності, оскільки за довіреністю від 20 січня 2013 року позивач уповноважував бути його представником не лише ОСОБА_3, а й ОСОБА_6, ОСОБА_7

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І.Гулько

Є.В.Синельников

Ю.В.Черняк