Історія справи

Постанова

Іменем України

26 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 305/1220/16

провадження № 61-21531св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., ЧервинськоїМ.Є.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2017 року у складі судді Бліщ О. Б. та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 06 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Собослоя Г. Г., Бисаги Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» подало позов до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивували тим, що 29 травня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 760 на суму 20 000,00 доларів США зі сплатою 13 % річних строком до 28 травня 2027 року.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов'язувалося передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов'язувалося відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до договору відступлення.

Таким чином, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором 29 травня 2007 року № 760 від ТОВ «Кредитні ініціативи».

Своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними грошима відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 14 червня 2016 року у нього утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 18 333,37 доларів США (457 760, 06 грн) та заборгованість зі сплати відсотків у розмірі 19 523,65 доларів США (487 479,79 грн).

Відповідачу була направлена письмова вимога про дострокове повернення кредиту, однак ця вимога залишилася без виконання.

У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість із сплати кредиту в розмірі 945 239,85 грн, де 457 760,06 грн - заборгованість за кредитом, а 487 479, 79 грн - заборгованість із сплати відсотків.

Рішенням Рахівського районного суду від 27 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 травня 2011 року вже було стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2007 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Задовольняючи вимоги кредитора про дострокове повернення кредиту, суд своїм рішенням встановив остаточну заборгованість позичальника за кредитом, а банк звернувшись із вказаним позовом до суду змінив строк виконання основного зобов'язання (частина друга статті 1050 ЦК України). Наявність рішення суду про дострокове стягнення заборгованості за кредитом, незалежно від його виконання змінює строк виконання основного зобов'язання, а також припиняє право кредитора нараховувати проценти та неустойку за кредитом. Натомість за невиконання кредитного договору передбачено відповідальність за статтею 625 ЦК України. Встановивши вищевказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову.

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 06 лютого 2018 року рішення Рахівського районного суду від 27 липня 2017 року залишено без змін.

Погоджуючись з рішенням районного суду, апеляційний суд зазначив, що одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.

У квітні 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 06 лютого 2018 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання а забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Звертаючись з позовом до суду, ТОВ «Кредитні ініціативи» зазначило, що станом на 14 червня 2016 року у відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором від 29 травня 2007 року утворилася заборгованість із сплати кредиту в розмірі 18 333, 37 доларів США (457 760, 06 грн.) та заборгованість із сплати процентів у розмірі 19 523, 65 доларів США (487 479, 79 грн.).

У справі встановлено, що 25 жовтня 2011 року Рахівським районним судом Закарпатської області було видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 184 222,55 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 238,08 кв. м, в тому числі житловою площею 98,30 кв. м з надвірними спорудами - гараж, літня кухня, вбиральня, що належить іпотекодавцям ОСОБА_4 та ОСОБА_6 шляхом продажу через прилюдні торги в рамках виконавчого провадження, за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна у виконавчому провадженні.

Вказаний виконавчий документ знаходиться на виконанні у Рахівському РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області. Виконавче провадження відкрито 05 серпням 2016 року.

Звернувшись до суду із вказаним позовом позивач змінив строк виконання основного зобов'язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Таким чином, оскільки судами встановлено, що рішенням Рахівським районним судом Закарпатської області від 25 жовтня 2011 року заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2007 року було стягнуто у повному обсязі, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову.

Разом з тим, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Суди першої інстанції та апеляційної інстанцій розглянули справу, виходячи з наданих сторонами доказів та з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги, зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 06 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В.М. Коротун

М.Є. Червинська