Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2018 року у справі №302/424/17

Постанова

Іменем України

26 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 302/424/17

провадження № 61-36625св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А.С., Усика Г.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: сектор охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської обласної державної адміністрації, Міжгірська районна лікарня,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 листопада 2017 року у складі судді Кривка В. П. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 10 квітня 2018 року у складі суддів: Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської обласної державної адміністрації, у якому просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки видачі належно оформленої трудової книжки за період з 06 березня 2017 року до ухвалення рішення у справі.

Позовна заява мотивована тим, що з 25 червня 2001 року працювала сестрою медичного стаціонару (палатною) відділення інтенсивної терапії та анестезіології Міжгірської районної лікарні, наказом № 426-у від 14 липня 2016 року її звільнено з займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2016 року її поновлено на посаді. На виконання вказаного рішення суду, відповідач видав наказ № 580-к від 24 листопада 2016 року про поновлення ОСОБА_4 на посаді медсестри.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 21 лютого 2017 року рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2016 року скасовано, у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі відмовлено, у зв'язку з чим відповідач видав наказ від 06 березня 2017 року № 97-к про скасування попереднього наказу № 580-к та через тиждень видав неналежно оформлену трудову книжку, яку вона двічі повертала для належного оформлення.

Позивач вважала, що через неналежне оформлення трудової книжки, а саме записи не містять дати їх внесення, відсутність належного запису її роботи у період з 17 листопада 2016 року до 21 лютого 2017 року, позбавлена можливості зареєструватися у центрі зайнятості як безробітна.

ОСОБА_4, посилаючись на вимоги статей 47, 48, 235 КЗпП України, просила стягнути на її користь середній заробіток за час затримки видачі належно оформленої трудової книжки.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2017 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Міжгірську районну лікарню в Закарпатській області.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю належних і допустимих доказів на підтвердження факту неналежного оформлення трудової книжки позивача, затримки її видачі відповідачем та факту відмови позивачу у взятті на облік з правом отримання допомоги по безробіттю через неналежно оформлену трудову книжку.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2016 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

18 червня 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно не стягнув з відповідача середній заробіток за весь час затримки видачі належно оформленої трудової книжки, оскільки неналежне оформлення трудової книжки впливає на інші права позивача, зокрема на право мати допомогу по безробіттю та право на пенсію за наявності відповідного стажу.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

У вересні 2018 року сектор охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської обласної державної адміністрації засобом поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, у якому посилаючись на правильне застосування судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просив касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 25 червня 2001 року працювала сестрою медичного стаціонару (палатною) відділення інтенсивної терапії та анестезіології Міжгірської районної лікарні.

Наказом сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації № 426-к від 14 липня 2016 року ОСОБА_4 звільнено із вказаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про скасування наказів про оголошення догани, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2016 року позивача поновлено на посаді медичної сестри, судове рішення у вказаній частині допущено до негайного виконання.

Відповідно до наказу завідувача сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації № 580-к від 24 листопада 2016 року, ОСОБА_4 поновлено на попередній посаді медичної сестри Міжгірської районної лікарні з 17 листопада 2016 року, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 21 лютого 2017 року вказане рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2016 року скасовано, у задоволенні вимог ОСОБА_4 про поновлення на роботі відмовлено.

Наказом завідувача сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації № 97-к від 06 березня 2017 року наказ № 580-к від 24 листопада 2016 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_4» скасовано у зв'язку зі скасуванням рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2016 року, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивача. Вказаний наказ листом від 06 березня 2017 року № 67/01-22 надіслано ОСОБА_4 та запропоновано їй звернутися у сектор кадрів для отримання трудової книжки.

Згідно з заявами від 12 квітня 2017 року та від 22 травня 2017 року, ОСОБА_4 повертала свою трудову книжку відповідачу з підстав її неналежного оформлення.

Листами сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації № 118/10/3-01 від 10 травня 2017 року, № 129/13/3-02 від 24 травня 2017 року ОСОБА_4 повідомлено про належне оформлення її трудової книжки у відповідності із вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та запрошено з'явитися до сектору кадрів для отримання трудової книжки. На теперішній час позивач не отримала трудову книжку через своє небажання.

Доказів на підтвердження звернення ОСОБА_4 до Міжгірського районного центру зайнятості з метою стати на облік по безробіттю та отримання офіційної відмови з цього питання, позивачем не надано й матеріали даної справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

До трудової книжки вносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (частини четверта та п'ята статті 48 КЗпП України).

Порядок ведення трудових книжок затверджено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

Відповідно до частини четвертої статті 235 КЗпП Українив разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримки у видачі трудової книжки; вини власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відсутність вини відповідача у затримці видачі трудової книжки позивача, яка вкотре повернула трудову книжку роботодавцю і не бажає її отримувати, та за відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження факту неналежного оформлення відповідачем трудової книжки ОСОБА_4 та відмови їй у зв'язку з цим у взятті на облік до центру зайнятості з правом на отримання допомоги по безробіттю, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про порушення її прав на допомогу по безробіттю та на пенсію за наявності відповідного стажу через неналежне оформлення трудової книжки та її несвоєчасну видачу, не дають підстав для скасування оскаржуваних рішень суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанцій і не знайшли свого підтвердження.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 10 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А.С. Олійник Г.І. Усик