Постанова

Іменем України

25 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 756/3578/17

провадження № 61-45760св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - державне підприємство "Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва в складі судді Яценко Н. О. від 05 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва в складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Волошиної В. М. від 20 вересня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного підприємства "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г.

Шевченка" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Наказом "Про припинення безстрокового трудового договору" від 23 лютого 2017 року № 220-к з нею припинено безстроковий трудовий договір на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України з 23 лютого 2017 року. Правовою підставою прийняття оспорюваного наказу є Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" від 28 січня 2016 року, яким внесено зміни, зокрема, до статті 20 Закону України "Про театри і театральну справу". Вважає, що статті 20 Закону України "Про театри і театральну справу" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в силу статті 58 Закону України закони та інша нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Впровадження контрактної форми трудових відносин між сторонами, які набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" вже перебували у трудових відносинах на підставі безстрокового трудового договору, законодавчо не передбачене. Указує на те, що її звільнення було проведено з порушенням нормативно регламентованої процедури прийняття наказу, в порушення вимог статті 252 КЗпП України без попередньої згоди виборного профспілкового органу, членом якого вона є, а також з порушенням порядку вивільнення працівників, встановленого статтею 49-2 КЗпП України, згідно якої про наступне вивільнення працівник персонально попереджається не пізніше як за два місяці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач відмовилася від укладання контракту, норма закону, якою запроваджено обов'язкове укладання строкового контракту з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, не визнавалась неконституційною, в діях відповідача не встановлено порушення нормативно регламентованої процедури прийняття наказу про припинення безстрокового трудового договору, на які вказує позивач, а тому відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 червня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в позові, зазначив про те, що такий висновок суду першої інстанції зроблено на підставі повного та об'єктивного встановлення дійсних обставин справи, дослідження наданих судом доказів, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування судового рішення, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, немає.

Узагальнені доводи касаційної скарги

ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в порушення статті 8 Конституції України, не прийняли до уваги, що положення Закону України від 08 січня 2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" як підстава для прийняття наказу ДП "Національний академічний театр опери та балету імені Т.

Г. Шевченка" № 200-к від 23 лютого 2017 року "Про припинення безстрокового трудового договору" не узгоджується з положеннями норм статті 43 Конституції України. У свою чергу, суди ухвалюючи оскаржувані судові рішення застосували закон, який не підлягав застосуванню до спірних правовідносин, що є підставою для їх скасування. Не з'ясовані судами обставини правомірності її звільнення в контексті вимог статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 756/3578/17 з Оболонського районного суду м. Києва.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 наказом Національної опери України № 611-к від 27 листопада 1997 року була зарахована артисткою допоміжного складу за контрактом терміном на 1 рік з 25 листопада 1997 року по 24 листопада 1998 року.

Згідно наказу № 754 Національної опери України від 03 грудня 2001 року ОСОБА_1, артистку допоміжного складу, переведено на умови роботи за строковою трудовою угодою терміном на 2 роки з 01 грудня 2001 року ро 30 листопада 2003 року на тій же посаді.

Наказом Національної опери України № 646 від 17 листопада 2003 року ОСОБА_1, артистку допоміжного складу, яка працює за строковою трудовою угодою, переведено на роботу за безстроковим трудовим договором з 30 листопада 2003 року на тій же посаді, де вона і працювала по 23 лютого 2017 року.

На виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та комунальних закладів культури" від 28 січня 2016 року Державним підприємством "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка", видано наказ № 899-к "Про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та аристократичного персоналу Державного підприємства "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка".

Указаним наказом державне підприємство "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" повідомило працівників, у тому числі і позивачу, про зміну істотних умов праці, а саме: зміну форми трудового договору, укладеного між державним підприємством "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" і працівниками художнього та артистичного персоналу, на контракт до 15 грудня 2016 року.

Повідомлення про зміну істотних умов праці від 09 грудня 2016 року ОСОБА_1 отримати відмовилась, про що 10 грудня 2016 року державне підприємство "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" було складено акт.

Наказом державного підприємства "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" № 930-к від 14 грудня 2016 року частково змінено наказ № 899-к від 02 грудня 2016 року та встановлено строк на отримання згоди від працівників на продовження роботи на умовах контракту до 23 лютого 2017 року.

20 грудня 2016 року адміністрацією відповідача надіслано лист ОСОБА_1 з повідомленням про наступну зміну істотних умов праці, який позивачем отримано 22 грудня 2016 року, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Листом державного підприємства "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" від 17 лютого 2017 року № 134 ОСОБА_1 запропоновано до 23 лютого 2017 року здійснити своє волевиявлення та підписати або не підписати контракт з театром.

18 лютого 2017 року адміністрацією театру було складено акт про відмову ОСОБА_1 від підпису про отримання листа від 17 лютого 2017 року № 134 та 2 примірники контракту.

Наказом державного підприємства "Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка" № 220-к від 23 лютого 2017 року безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1, артистом допоміжного складу, припинено 23 лютого 2017 року згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом пункту 9 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Частиною 2 статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін та таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Чинним законодавством передбачена особлива форма трудового договору - контракт.

За змістом частини 3 статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини 3 статті 21 КЗпП України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 роз'яснено, що контрактна форма трудового договору може впроваджуватись лише законом.

Установлено, що посада, яку обіймала позивач (артиста допоміжного складу), належить до посад професійних творчих працівників.

Суспільні відносини в галузі театральної справи, що виникають у зв'язку зі створенням, публічним виконанням та публічним показом театральних постановок, визначає правовий статус театрів, форми їх державної підтримки, порядок їх створення і діяльності та спрямований на формування і задоволення творчих потреб та інтересів громадян, їх естетичне виховання, збереження, розвиток та збагачення духовного потенціалу Українського народу регулюються Законом України "Про театри і театральну справу".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" від 28 січня 2016 року №955-VIIIстатті 19, 20 Закону України "Про театри і театральну справу" викладено у новій редакції.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 20 Закону України "Про театри та театральну справу" до професійних творчих працівників театру належать художній та артистичний персонал театру. Трудові відносини з професійними, творчими працівниками, художнім та артистичним персоналом державних та комунальних театрів оформлюються шляхом укладання контрактів.

Відповідно до пунктів 2,3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" від 28 січня 2016 року №955-VIII набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" від 28 січня 2016 року №955-VIII є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних та комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 КЗпП України. Ця норма не поширюється на професійних творчих працівників комунальних закладів культури у територіальних громадах з населенням до 5 тисяч жителів. З працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, протягом одного року з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" від 28 січня 2016 року №955-VIII укладається контракт строком від одного до трьох років без проведення конкурсу.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що позивач відмовився від підписання контракту, норма Закону, якою запроваджено обов'язкове укладання строкового контракту з працівниками художнього та артистичного персоналу, які перебувають у трудових відносинах з державними та комунальними закладами культури, не визнавалась неконституційною, а у діях відповідача не встановлено порушення трудового законодавства при винесенні спірного наказу, на які посилався позивач, тобто відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди дійшли вірного висновку про те, що звільнення позивача саме на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України кореспондується з пунктами 2,3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури", де передбачено, що набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних комунальних закладів культури, а також з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури згідно з пунктом 9 статті 36 КЗпП України.

Отже, контрактна форма роботи творчих працівників, у тому числі позивача, запроваджена спеціальним Законом, який і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду: від 04 квітня 2018 року справа № 753/4687/17 (провадження № 61-6242 св 18), від 07 листопада 2018 року справа № 398/3701/16-ц (провадження № 61-16254 св 18).

У частині 4 статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що положення Закону України від 08 січня 2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" як підстава для прийняття наказу ДП "Національний академічний театр опери та балету імені Т.

Г. Шевченка" № 200-к від 23 лютого 2017 року "Про припинення безстрокового трудового договору" не узгоджується з положеннями норм статті 43 Конституції України не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 955-VII зазначені положення визнано такими, що відповідають Конституції України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обгрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун