Історія справи

Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 2-154/11

провадження № 61-37094св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В.В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_4,

відповідач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 серпня 2017 року, у складі судді Івченко Т. П., та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2018 року, у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Заява мотивована тим, що рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 червня 2011 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 39 862,57 грн та судові витрати. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

На виконання зазначеного рішення 27 квітня 2012 року державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження. В подальшому, 04 жовтня 2013 року держаним виконавцем винесено постанову про завершення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Станом на 08 серпня 2017 року виконавчий документ до ПАТ КБ «ПриватБанк» не надходив, що свідчить про його втрату під час поштового пересилання, а тому дає право стягувачу на отримання його дублікату.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 серпня 2017 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2018 року, узадоволенні заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована недоведеністю заявником належними та допустимими доказами втрати виконавчого листа, а також наявності поважних причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання. Заявник, будучи юридичною особою, мав усі можливості для вчасного пред'явлення виконавчого листа до виконання, при цьому не порушуючи встановлені законом строки для здійснення такої дії.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на помилковість висновків судів у зв'язку із невірно наданою оцінкою доводам заявника щодо втрати ним виконавчого листа, на що вказує відсутність у матеріалах справи доказів направлення виконавчого листа стягувачу, та поважності причин пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої та другої статті 370 ЦПК України (в редакції, чинній на момент здійснення відповідної процесуальної дії) замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат. Заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката.

Згідно із частиною першою статті 371 ЦПК України (в редакції, чинній на момент здійснення відповідної процесуальної дії) стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Статтею 60 ЦПК України (у вказаній редакції) встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки жодного належного доказу на підтвердження втрати оригіналу виконавчого листа, а також поважності причин пропуску строку його пред'явлення до виконання, не надав.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська