Історія справи

Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 154/560/16

провадження № 61-28153ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»),

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в частині оскарження ухвали Апеляційного суду Волинської області, у складі судді Матвійчук Л. В., від 20 вересня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області, у складі судді Лященка О. В., від 20 грудня 2016 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.Стягнуто з ОСОБА_4 користь АТ КБ «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором № VOJ3GА00000015 від 13 червня 2007 року у розмірі 6 286,68 доларів США, що за курсом 25, 15 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 29 січня 2016 року складає 158 110, 00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 грудня 2016 року.

Оскарженою ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 20 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 грудня 2016 року у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості визнано неподаною і повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 19 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 було залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статті 295 ЦПК України, 2004 року, у зв'язку із чим відповідачу був встановлений строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання копії ухвали. Однак, вимоги вказаної ухвали апеляційного суду заявником у визначений термін виконано не було, що стало підставою для повернення апеляційної скарги.

10 жовтня 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 20 вересня 2017 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що вона вчасно не могла зрозуміти та виправити недоліки поданої апеляційної скарги у зв'язку із важким станом здоров'я.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року до Верховного Суду АТ КБ «ПриватБанк» було направлено заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4 У поданих запереченнях позивач посилається на те, що апеляційним судом у відповідності до вимог ЦПК України було повернуто апеляційну скаргу у зв'язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржене судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до пунктів 4, 7 частини другої статті 295 ЦПК України, 2004 року, в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржуються, клопотання особи, яка подала скаргу.

Клопотання апеляційної скарги повинно узгоджуватися із повноваженнями суду апеляційної інстанції, які визначені статтею 307 ЦПК України, 2004 року.

15 серпня 2017 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 грудня 2016 року (а. с. 128-129).

До апеляційної скарги заявником було долучено рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 грудня 2016 року (а. с. 130), однак клопотання апеляційної скарги було порушено саме відносно ухвали Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 грудня 2016 року, яка місцевим судом у даній справі не постановлялася.

Окрім того, як вбачається із клопотання апеляційної скарги, заявник просила скасувати ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20 грудня 2016 року та постановити нову ухвалу, згідно якої поновити провадження по справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, що не узгоджується із повноваженнями апеляційного суду, визначеними статтею 307 ЦПК України, 2004 року.

У зв'язку із невідповідністю апеляційної скарги ОСОБА_4 вимогам частини другої статті 295 ЦПК України, 2004 року, ухвалою судді Апеляційного суду Волинської області від 19 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 було залишено без руху із встановленням строку для усунення зазначених недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Копія ухвали Апеляційного суду Волинської області від 19 серпня 2017 року була вручена 25 серпня 2017 року ОСОБА_4 та її представнику адвокату ОСОБА_5

На виконання вказаної ухвали ОСОБА_4подано копію пенсійного посвідчення та витяг зі статті 5 Закону України «Про судовий збір». Недоліки апеляційної скарги заявником усунуто не було (а. с. 140, 142).

04 вересня 2017 року заявнику ОСОБА_4 повторно направлено копію ухвали судді Апеляційного суду Волинської області від 19 серпня 2017 року та одночасно роз'яснено, що подана нею апеляційна скарга залишена без руху не з підстав несплати судового збору (а. с. 144).

18 вересня 2017 року відповідачем ОСОБА_4 на адресу суду направлено апеляційну скаргу, яка за формою та змістом не відрізняється від раніше поданої апеляційної скарги, недоліки апеляційної скарги усунуто не було (а. с. 145, 146).

Частиною другою статті 297 ЦПК України, 2004 року, визначено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що недоліки апеляційної скарги, які були зазначені в ухвалі судді Апеляційного суду Волинської області від 19 серпня 2017 року, останньою усунуто не було, що стало підставою для повернення апеляційної скарги у відповідності до вимог статей 121, 297 ЦПК України, 2004 року.

Судом апеляційної інстанції двічі направлялась ухвала суду від 19 серпня 2017 року для її виконання, що свідчить про сприяння суду у доступі до правосуддя заявнику. Однак, заявник, яка користувалася правовою допомогою адвоката, повторно не виконала вимоги ухвали апеляційного суду і не усунула недоліки апеляційної скарги, а тому апеляційним судом було повернуто апеляційну скаргу заявнику.

Доводи касаційної скарги заявника відносно її незадовільного стану здоров'я, що перешкоджало останній вчасно зрозуміти та усунути недоліки апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали апеляційної інстанції касаційним судом. Зміст апеляційної скарги, поданої ОСОБА_4, не дав апеляційному суду процесуальної можливості відкрити апеляційне провадження.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Апеляційний суд, правильно застосувавши положення статей 121, 297, 295, 307 ЦПК України, 2004 року, дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги заявнику у зв'язку із неусуненням її недоліків, вказаних в ухвалі судді Апеляційного суду Волинської області від 19 серпня 2017 року.

Слід зазначити, що повернення апеляційної скарги заявнику не перешкоджає повторному зверненню до суду із апеляційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 щодо оскарження ухвали Апеляційного суду Волинської області від 20 вересня 2017 року залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 20 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта