Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 2-239/11

провадження № 61-40165св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", Територіальна громада в особі Дніпровської міської ради,

треті особи: П'ята Дніпровська державна нотаріальна контора, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 січня 2018 року в складі судді Казака С. Ю. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з незаконного володіння, поновлення державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду, ОСОБА_4 посилалася на те, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_1 (далі - квартира), є пенсіонеркою, інвалідом І групи по зору.

В 2005 році невістка позивачки - ОСОБА_5, що мешкала в квартирі № 16 в цьому будинку, шахрайським шляхом, під виглядом того, що їй загрожує ув'язнення за борги, попрохала позивачку підписати у нотаріуса нібито договір застави її квартири строком на один рік, обіцяючи, що через рік вона погасить борг і квартира залишиться за позивачкою. Будучи наляканою за невістку та погодившись на її пропозицію, вона підписала договір від 12 квітня 2005 року, після чого її ніхто не турбував, не приходив до неї оглядати житло та не обговорював з нею умови продажу квартири. Позивачка постійно проживала в квартирі, сплачувала комунальні послуги. В грудні 2007 року під видом електрика до неї з'явився незнайомець, який повідомив що її квартира продана банком і що її викинуть з квартири, якщо вона до січня 2008 року не звільнить житло. Оскільки їй нікуди було подітись та за підтримки сусідів, вона не залишила житло. Після цього цей чоловік ще приходив, піднімав галас, а прийшовши знов 06 лютого, зрізав вхідні двері та встановив нові металеві, давши позивачці один ключ.

Після звернення до міліції, позивачці стало відомо, що квартира перепродавалась тричі та останні два покупці - родичі її невістки ОСОБА_5, зокрема її рідний брат ОСОБА_6, який перепродав квартиру їх родичці ОСОБА_3.

Посилаючись на те, що позивачка є інвалідом першої групи по зору, була введена в оману, не мала наміру укладати договір купівлі-продажу квартири від 12 квітня 2005 року з ОСОБА_2, вважаючи, що укладала договір застави, останній не підписувала, зазначивши лише прізвище та ініціали, просила суд визнати недійсними договори купівлі-продажу спірної квартири: від 12 квітня 2005 року, укладений між позивачкою та ОСОБА_2; від 08 листопада 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6; від 20 квітня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та дублікат цього договору від 23 жовтня 2007 року; а також скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3, привівши сторін у первісний стан та поновивши за нею реєстрацію права власності на квартиру.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 травня 2011 року провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу зупинено до залучення до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_4, яка вибула з процесу у зав'язку зі смертю (т.3 а. с.87).

Після смерті ОСОБА_4, правонаступницею, що вступила до участі у справі є ОСОБА_1

Заочним рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 липня 2013 року у справі № 2-239/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності - задоволено позов ОСОБА_1. Визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 12 квітня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко В. Г., зареєстрований в КП ДМБТІ 03 жовтня 2005 року. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 08 листопада 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петренко К. В., зареєстрований в КП ДМБТІ 13 грудня 2005 року. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 20 квітня 2007 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р., зареєстрований в КП ДМБТІ 06 листопада 2007 року. Визнано недійсним дублікат договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2007 року, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р., зареєстрований в реєстрі за № 8345 23 жовтня 2007 року, зареєстрований в КП ДМБТІ 07 грудня 2007 року. Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3. Визнано право власності та поновлено державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_4.

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Кіровської районної у місті Дніпропетровьску ради, треті особи: П'ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання права власності в порядку спадкування (т.1 а. с.2,3).

В обґрунтування своїх позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду, ОСОБА_1 посилалася на те, що у провадженні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська перебувала цивільна справа ОСОБА_4 (баба позивача) до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу. Рішенням суду від 09 липня 2013 року було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_4, укладений нею з ОСОБА_2, а також визнано право власності на спірне майно за ОСОБА_4.

У квітні 2011 року ОСОБА_4 померла, після чого позивач звернулася до нотаріуса, проте їй було відмовлено через те, що позивач не надала правовстановлюючі документи на спадкове майно.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд: визнати за нею у порядку спадкування за законом право власності на спірну квартиру; зобов'язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати відомості про обтяження спірного майна та зареєструвати її право власності.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 28 серпня 2013 року у справі № 203/1330/14-ц залучено до участі у справі в якості третьої особи ПАТ КБ "ПриватБанк", як іпотекодержателя спірного майна, відчуженого за одним з недійсних правочинів (т.1 а. с.22,23).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 16 квітня 2014 року у справі № 203/1330/14-ц було замінено співвідповідача виконавчий комітет Кіровської районної в місті Дніпропетровську ради на Кіровську районну в місті Дніпропетровську раду (т.1 а. с.110).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2013 року у справі № 2-239/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності, заочне рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 липня 2013 року в частині: визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири від 08 листопада 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6; від 20 квітня 2007 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3; дубліката договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2007 року; скасування державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_3 та визнання права власності й поновлення державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_4 скасовано та у скасованій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення суду залишено без змін (т.3 а. с.300-303).

Заочним рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2014 року у справі № 203/1330/14-ц за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1.

Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на спірну квартиру. Зобов'язано відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості (реєстраційний номер обтяження - 6291519) про реєстрацію обтяження на підставі договору іпотеки від 24 грудня 2007 року № 2007-267, укладеного між ОСОБА_8 та ПАТ КБ "ПриватБанк", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А. В. (реєстровий № 3049). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.1 а. с.155,156).

Додатковим рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 вересня 2014 року у справі № 203/1330/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 487,20 грн (т.2 а. с.19).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року у справі № 203/1330/14-ц рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2014 року залишено без змін (т.2 а. с.58-60).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року заочне рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а. с.79,80).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року заочне рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 липня 2013 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2014 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.4 а. с.75-77).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 01 липня 2015 року об'єднано в одне провадження цивільну справу № 2-239/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ПАТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та поновлення державної реєстрації та цивільну справу № 203/1330/14-ц за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради, треті особи - П'ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ПАТ КБ "ПриватБанк", про визнання права власності в порядку спадкування за законом, зобов'язання вчинити певні дії, об'єднаній цивільній справі присвоїти номер № 2-239/11 (т.2 а. с.89).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 січня 2018 року позов ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дублікату договору купівлі-продажу, зобов'язання скасувати та поновити державну реєстрацію права власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом, зобов'язання скасувати реєстрацію обтяження - задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений 12 квітня 2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко В. Г. за реєстровим № 395.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження (реєстраційний номер обтяження 6291519) квартири АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_8 та ПАТ КБ "Приватбанк", посвідченого 24 грудня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А. В. за реєстровим № 3049.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу квартири від 12 квітня 2005 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 з 26 вересня 2001 року було встановлено першу групу інвалідності по зору, тому на момент укладення оспорюваного правочину не могла бачити тексту підписуваного договору купівлі-продажу та залежала від зовнішньої інформації, що в своїй сукупності підтверджує, що волевиявлення ОСОБА_4 на продаж квартири не відповідало її внутрішній волі та укладений договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_4 право власності на квартиру, суд виходив з того, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_4, яка у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак не мала можливості реалізувати свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність в неї оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру, у зв'язку з її незаконним відчуженням, що стало підставою для винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні відповідних нотаріальних дій - видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними договори купівлі-продажу від 08 листопада 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, від 20 квітня 2007 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, та дубліката договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що вказані договори є такими, що не діють, у зв'язку з недійсністю договору купівлі-продажу від 12 квітня 2005 року, який не породжує юридичних наслідків.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання скасувати реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 та поновити реєстрацію права власності за ОСОБА_4 суд виходив з того, що вказані вимоги фактично заявлені до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, який до участі у справі залучений в якості третьої особи, що є неприпустимим в силу положень ЦПК України, оскільки позовні вимоги можуть бути пред'явлені лише до відповідача. Обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання скасувати реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 та поновити реєстрацію права власності за ОСОБА_4 не є належним та ефективним способом захисту, оскільки у даному випадку рішення суду про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування є передбаченою статею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставою для подальшої реєстрації за позивачкою відповідного права та внесення відповідного запису в реєстр речових прав.

Однак задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання скасувати відомості про реєстрацію обтяження спірної квартири на підставі договору іпотеки від 24 грудня 2007 року, суд врахував, що реєстрації такого права буде перешкоджати наявність в Державному реєстрації речових прав на нерухоме майно обтяження на квартиру згідно зазначеного договору іпотеки.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" - залишено без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 січня 2018 року - залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

03 липня 2018 року АТ КБ "ПриватБанк", в особі представника за довіреністю Литвиненко О. Л., подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення у цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставини, що мають значення для справи.

Зокрема заявник вказує на те, що визнаючи недійсними договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна, яке було надано банку в іпотеку, судами було позбавлено АТ КБ "ПриватБанк", який є правонаступником ПАТ КБ "ПриватБанк",права, як іпотекодержателя, у випадку неповернення кредиту, звернути стягнення на спірне майно.

Так, заявник касаційної скарги зазначає, що відповідно до укладеного договору № 2007-267 від 24 грудня 2007 року ОСОБА_8 отримала кредит у розмірі 54 000,00
доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_8 24 грудня 2007 року уклали договір іпотеки № 2007-267, відповідно до якого ОСОБА_8 надала в іпотеку спірну квартиру, яка належала їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 24 грудня 2007 року.

Судами не встановлені істотні обставини по справі, які мають вирішальне значення для правильного розгляду справи, а саме: отримання продавцем ОСОБА_4 грошових коштів при здійснення купівлі-продажу квартири, чи мала можливість ОСОБА_4 станом на 12 квітня 2005 року особисто ознайомитись зі змістом договору купівлі-продажу укладеного 12 квітня 2005 року; чи роз'яснював права та обов'язки сторін, а також наслідки при вчиненні зазначеного вище правочину приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко В. Г.

Довідка МСЕК та пенсійне посвідчення належні ОСОБА_4, на які посилаються суди, як на підставу задоволення позову в частині визнання недійсним договір купівлі продажу від 12 квітня 2005 року, не підтверджують факт того, що станом на 12 квітня 2005 року ОСОБА_4 не могла особисто ознайомитися зі змістом договору купівлі-продажу.

Також матеріали справи не містять доказів порушення приватним нотаріусом Михайленком В. Г. вимог Закону України "Про нотаріат" при посвідченні нею договору купівлі-продажу 12 квітня 2015 року.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 12 квітня 2005 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко В. Г. за реєстровим № 395.

В іншій частині оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил частини 1 статті 400 ЦПК України, предметом касаційного перегляду не є.

Доводи інших учасників справи

30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в яких вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законі та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Тому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кіровського районного суду міста Дніпропетровська.

Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2018 року.

Розпорядженням від 14 квітня 2020 року № 1075/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 січня 2018 та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року

здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведенні у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_4 (т.3 а. с. 82,84).

Згідно договору купівлі-продажу від 19 грудня 1997 року ОСОБА_4 на праві приватної власності належала спірна квартира, в якій остання була зареєстрована та проживала по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а. с. 30 зв., т.3 а. с.13,81,198).

Згідно довідки МСЕК та пенсійного посвідчення встановлено, що ОСОБА_4 встановлено І групу інвалідності за зором, безстроково (т.3 а. с.11,12).

04 квітня 2005 року ОСОБА_4 було оформлено нотаріально посвідчену довіреність, згідно якої вона уповноважила ОСОБА_5 замовити та одержати в КП "ДМБТІ" витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для застави належної їй спірної квартири, а також подавати заяви, подавати та одержувати необхідні довідки та документи, сплачувати платежі. Також в довіреності зазначено, що за сліпу ОСОБА_4 за її проханням та в її присутності, після прочитання в голос тексту довіреності, остання підписана ОСОБА_1 (т.3, а. с.119).

12 квітня 2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко В. Г. за реєстровим № 395 було посвідчено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 продала належну їй квартиру ОСОБА_2 (т.3 а. с.26).

Після цього, вказана квартира за договором купівлі-продажу від 08 листопада 2005 року ОСОБА_2 була продана ОСОБА_6, останнім за договором купівлі-продажу від 20 квітня 2007 року - ОСОБА_3, а останньою за договором купівлі-продажу від 24 грудня 2007 року - ОСОБА_8 (т.3 а. с. 60,61,281-282).

23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 було видано дублікат договору купівлі-продажу від 20 квітня 2007 року (т.3 а. с. 5-6).

24 грудня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір та договір іпотеки № 2007-267, за яким в іпотеку було передано спірну квартиру (т.3 а. с. 263-267,268-280).

На підставі договору іпотеки при його посвідченні нотаріусом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено запис про обтяження (реєстраційний номер обтяження 6291519) квартири (т. 3 а. с.284).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на теперішній час право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі дублікату договору купівлі-продажу, виданого 23 жовтня 2007 року (т. 1 а. с.149).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (т.1 а. с. 33).

Після смерті ОСОБА_4 позивачка ОСОБА_1 17 квітня 2011 року звернулась до П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та 31 липня 2013 року постановою нотаріуса останній було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів (т.1 а. с. 6,7,29 зв. ).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 (т.4 а. с.210).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 (т.5 а. с.47).

Також судами встановлено, що після укладення договору купівлі-продажу від 12 квітня 2005 року фактичної передачі квартири новому власнику не відбувалось. ОСОБА_4 іншого житла не мала та продовжувала проживати і залишатись зареєстрованою в квартирі до моменту своєї смерті, несла витрати з її утримання та оплати комунальних послуг. Після смерті ОСОБА_4 відповідні витрати несла позива ОСОБА_1, що підтверджується відповідними копіями квитанцій, що містяться в матеріалах справи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статті 6 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правилом частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частини 1 статті 215 ЦК України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити частини 1 статті 215 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статті 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Згідно вимог частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договір купівлі-продажу квартири від 12 квітня 2005 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_4 на момент укладення оспорюваного правочину не могла бачити тексту підписуваного договору купівлі-продажу, оскільки їй було встановлено першу групу інвалідності по зору, тому вона залежала від зовнішньої інформації, що в своїй сукупності підтверджує, що волевиявлення ОСОБА_4 на продаж квартири не відповідало її внутрішній волі та укладений договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони є правильними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не встановлені істотні обставини по справі, які мають вирішальне значення для правильного розгляду справи, а саме: отримання продавцем ОСОБА_4 грошових коштів при здійснення купівлі-продажу квартири, чи мала можливість ОСОБА_4 станом на 12 квітня 2005 року особисто ознайомитись зі змістом договору купівлі-продажу, укладеного 12 квітня 2005 року; чи роз'яснював права та обов'язки сторін, а також наслідки при вчиненні зазначеного вище правочину приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко В. Г., не можуть бути прийнятті до уваги.

Так судами було встановлено, що 04 квітня 2005 року, тобто за вісім днів до укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири із ОСОБА_2, ОСОБА_4 було оформлено нотаріально посвідчену довіреність, згідно якої вона уповноважила ОСОБА_5 замовити та одержати в КП "ДМБТІ" витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для застави належної їй спірної квартири.

Виданий 11 квітня 2005 року КП "ДМБТІ" витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, в примітках містив відомості, що останній видається саме для застави квартири, але при цьому він містить не засвідчені виправлення на його видачу для продажу квартири.

Крім того судами взято до уваги те, що за життя ОСОБА_4 з 26 вересня 2001 року, тобто ще до підписання оспорюваного договору купівлі-продажу, було встановлено І групу інвалідності по зору безстроково, а також те, що після укладення договору купівлі-продажу від 12 квітня 2005 року фактичної передачі квартири новому власнику не відбувалось, будь-яких доказів щодо сплати покупцем за цим договором коштів ОСОБА_4 матеріали справи не містять, остання іншого житла не мала та продовжувала проживати та залишатись зареєстрованою в квартирі до моменту своєї смерті, несла витрати з її утримання та оплати комунальних послуг, а після смерті останньої відповідні витрати несла позивачка ОСОБА_1, що підтверджується відповідними копіями квитанцій, що містяться в матеріалах справи.

Тому, виходячи з вищезазначеного, а також враховуючи те, що за життя ОСОБА_4 сама подала позов про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу, оскільки заперечувала його дійсність, висновки судів попередніх інстанції є правильними, та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Також, банком не надано доказів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме спірної квартири, а також, що між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_8 існує спір щодо спірної квартири.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року в частині визнання недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений 12 квітня 2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Михайленко Валентиною Гурїївною за реєстровим № 395, - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко