Постанова

Іменем України

26 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 358/460/16-ц

провадження № 61-19084зно21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області,

третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Орло Юлія Вікторівна, про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, про зобов`язання надати житло,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - ДСА України в Київській області), про зобов`язання надати житло.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області в місячний строк після набрання рішенням законної сили надати ОСОБА_1 та членам його сім`ї з чотирьох осіб, благоустроєне житло у вигляді окремої квартири у м. Богуславі, у межах норми житлової площі з урахуванням права на додаткову площу, що відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, та видати ордер на заселення до жилої площі.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу Богуславської міської ради Київської області задоволено частково, рішення Миронівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року скасовано та закрито провадження у справі.

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що ОСОБА_1 оскаржує судове рішення з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, оскільки, ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин про право на позачергове отримання житла у зв`язку з проходженням публічної служби, цей спір не є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу Богуславської міської ради Київської області залишено без задоволення, рішення Миронівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року касаційну скаргу виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області задоволено, рішення Миронівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, про зобов`язання надати житло відмовлено.

У іншій частині рішення Миронівського районного суду Київської області від 04 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року залишено без змін.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Орло Ю. В., подав до Верховного Суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 24 березня 2021 року з тієї підстави, що наявні істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).

Заяву мотивовано тим, що під час розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій не було відомо про існування того факту, що ОСОБА_1 разом із членами своєї сім`ї на підставі рішення виконавчого комітету Миронівської міської ради народних депутатів від 22 червня 1994 року № 87 були взяті на квартирний облік для позачергового забезпечення житлом за № 139, відповідно до підпункту 2 пункту 46 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, та Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, під час розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій не було відомо про те, що рішенням виконавчого комітету Миронівської міської ради народних депутатів від 29 липня 1994 року № 104 було вирішено видати помічнику прокурора ОСОБА_1 разом з членами сім`ї із 4 осіб ордер на право вселення в квартиру АДРЕСА_1 , з правом перебування на черзі. Отже, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій не мали можливості під час розгляду справи врахувати зазначену істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи. Ці нововиявлені обставини на даний час підтверджені належними та допустимими доказами.

На обґрунтування того, чому ОСОБА_1 раніше не повідомив суд про те, що він перебуває на квартирному обліку з 1994 року, останній зазначив, що на час звернення до суду першої інстанції з позовом він не пам`ятав (забув), що перебуває на квартирному обліку з 1994 року і тому не надав до суду належні та допустимі докази про цей факт, оскільки між взяттям його на квартирний облік та зверненням до суду минуло більше 21 року. Причиною поганої пам`яті ОСОБА_1 зазначив вік, неврози, стреси, остеохондроз, цукровий діабет, захворювання щитоподібної залози, хронічну розумову втому, куріння, недостатній сон, прийом снодійних, стреси, поганий настрій та емоційне перенавантаження.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року поновлено ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Орло Ю. В., строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 24 березня 2021 року, відкрито провадження за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, витребувано справу із суду першої інстанції та призначено справу до судового розгляду.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску прти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), п. 61). Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» («Ryabykh v/ Russia»), п. 52), рішення ЄСПЛ від 29 січня 2016 року у справі «Устименко проти України», п. 46).

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Відповідно до положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Тобто необхідними умовами визначення обставин, передбачених у пункті 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Для перегляду судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами, суд повинен враховувати не тільки ту обставину, що заявнику не було відомо про них, а й те, що такі обставини не могли бути йому відомі на час розгляду справи.

Для визначення обставин нововиявленими є необхідним, щоб ці обставини існували на час розгляду справи, але підстави для перегляду судового рішення виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), вони спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини повинні підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звернувшись до Верховного Суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник визначає як нововиявлену обставину: 1) рішення виконавчого комітету Миронівської міської ради народних депутатів від 22 червня 1994 року № 87, відповідно до якого його разом із членами його сім`ї було взято на квартирний облік для позачергового забезпечення житлом за № 139, відповідно до підпункту 2 пункту 46 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, та Закону України «Про прокуратуру», і 2) рішення виконавчого комітету Миронівської міської ради народних депутатів від 29 липня 1994 року № 104, яким було вирішено видати помічнику прокурора ОСОБА_1 разом з членами сім`ї із 4 осіб ордер на право вселення в квартиру АДРЕСА_1 , з правом перебування на черзі. Заявник також вказав, що про ці обставини на час розгляду справи він не пам`ятав.

Колегія суддів вважає, що таке формулювання заявником підстав для перегляду судового рішення у порядку статті 423 ЦПК України суперечить законодавчому визначенню та тлумаченню поняття «нововиявлені обставини», яке полягає у тому, що це повинні бути саме істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Оскільки зазначені заявником обставини були йому відомі на час розгляду справи, але не були ним доведені у суді, тому що він про них не пам`ятав, то вони не можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 1 частини першої статті 423 ЦПК України.

Враховуючи наведене, заява ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Орло Ю. В., про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою.

Відповідно до частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не містить доводів, що свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 429 ЦПК України для її задоволення та скасування судового рішення, що переглядається, а тому у задоволенні цієї заяви необхідно відмовити та залишити відповідне судове рішення в силі.

Керуючись статтями 423 429 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Орло Юлія Вікторівна, про перегляд постанови Верховного Суду від 24 березня 2021 року за нововиявленими обставинами відмовити.

Постанову Верховного Суду від 24 березня 2021 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк