Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 2-11/11

провадження № 61-13570 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

третя особа - приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Ваврентович Валентина Іванівна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2011 року у складі судді Черненко І. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Дьомич Л. М., Єгорової С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2006 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 30 березня 2006 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ СР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 420/187-САФ03.16-2 про надання у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання грошових коштів у сумі 147 800 грн, зі сплатою 16 % річних, строком кредитування до 29 березня 2012 року.

Кредит позичальнику надано на оплату автомобіля FIAT Doblo Panorama, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , придбаного згідно рахунку-фактури № 12-1/25 від 29 березня 2006 року та договору купівлі-продажу автомобіля № 12-А1/25 від 28 березня 2006 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Гармонія» (далі - ТОВ Гармонія»).

На виконання умов договору банк меморіальним ордером № 3 від 30 березня 2006 року перерахував кошти в розмірі 147 800 грн на поточний рахунок ТОВ «Гармонія» в рахунок оплати за придбання автомобіля.

Разом з тим, позичальник свої обов`язки належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 16 жовтня 2006 року виникла заборгованість по кредитному договору у сумі 147 896,10 грн, з яких: 139 588,88 грн - заборгованість за кредитом, 6 744,06 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1 478,00 грн - штраф відповідно до пункту 4.2. договору кредиту у зв`язку з порушенням позичальником вимог договору кредиту та 85,16 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Ураховуючи викладене, ПАТ «Укрсоцбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту № 420/187-САФ03.16-2 від 30 березня 2006 року у загальному розмірі 147 896,10 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 березня 2007 року третьою особою залучено приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Ваврентович В. І.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2011 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 147 896,10 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено відповідно до вимог закону та умов договору, яка підлягає стягненню з позичальника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 147 810,94 грн. В стягненні 85,16 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків, згідно пункту 4.1. кредитного договору, відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи на 28 квітня 2011 року в суді першої інстанції, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду. Задовольняючи частково позов ПАТ «Укрсоцбанк», суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, відсотків та штрафу в загальному розмірі 147 810,94 грн є доведеними та обґрунтованими. Разом з тим, суд не вбачав підстав для задоволення вимог у частині стягнення пені у розмірі 85,16 грн, та виходив з того, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, відтак їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, не відповідає положенням, передбаченим у статті 61 Конституції України. Посилання ОСОБА_1 на те, що кредитний договір та меморіальний ордер на перерахунок коштів він не підписував, судом не прийнято до уваги, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту відповідачем не надано. Клопотань про призначення судом судово-почеркознавчої експертизи стороною відповідача не заявлено. Судом враховано, що вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2009 року за обвинуваченням працівників ТОВ «Гармонія» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 209, частиною першою статті 190, частиною третьою статті 190 КК України, не встановлено, що ОСОБА_1 не підписував кредитний договір, тому у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України кредитний договір вважається правомірним та має виконуватися належним чином відповідно до його умов.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 2-11/11 із Ленінського районного суду м. Кіровограда.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що із заявою про надання кредиту до ПАТ «Укрсоцбанк» він не звертався, кредитний договір не підписував, кредитних коштів не отримував, в наданому позивачем позабалансовому меморіальному ордері № 9 від 31 березня 2006 року відсутній його підпис як позичальника. Зазначає, що у 2006 році він надавав копію паспорту та ідентифікаційного коду працівникам ТОВ «Гармонія» з метою оформлення видачі на його ім`я кредитних коштів для придбання автомобіля. Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2009 року працівників ТОВ «Гармонія» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за шахрайство. Разом з тим, суд першої інстанції розглянув справу без витребування копії вказаного вироку, чим позбавив його можливості звернутися із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним. Зазначає, що вироком суду від 28 квітня 2009 року, зокрема, встановлено, що працівники ТОВ «Гармонія» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шахрайським способом заволоділи коштами банку у розмірі 147 800 грн, що підтверджує факт того, що кредитні кошти він особисто не отримував. Також зазначає, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 грудня 2014 року у праві № 405/9137/14-ц з нього стягнуто заборгованість за договором кредиту № 420/187-САФ03.16-2 від 30 березня 2006 року у розмірі 414 550,33 грн, яке скасовано за його заявою та на даний час розгляд справи триває. Тобто, банк двічі звертався до суду про стягнення з нього кредитної заборгованості за тим самим договором кредиту.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 30 березня 2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 420/187-САФ03.16-2 (далі - договір) про надання позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів у сумі 147 800 грн, зі сплатою 16 % річних, строком кредитування до 29 березня 2012 року (а. с.8-11,142-149, т. 1).

Відповідно до пункту 1.2. договору кредит надано позичальнику для оплати придбаного автомобіля марки FIAT Doblo Panorama, 2006 року випуску, згідно з договором купівлі-продажу № 12-А1/25 від 28 березня 2006 року, укладеного з ТОВ «Гармонія».

Згідно з пунктом 2.1. договору видача кредиту проводиться шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункового документа позичальника на цілі, визначені пунктом 1.2 цього договору.

Моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування з позичкового рахунку коштів в повній сумі кредиту (пункт 2.2. договору).

Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, нарахованих відсотків та можливих пені і штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору (пункт 2.3. договору).

30 березня 2006 року у забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № 420/187-САФ03.16-2 від 30 березня 2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено та нотаріально посвідчено договір застави автомобіля, відповідно до якого ОСОБА_1 , як заставодавець, передав банку, як заставодержателю, в заставу автомобіль FIAT Doblo Panorama, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований Кіровоградським МРЕВ 30 березня 2006 року, заставною вартістю 147 800 грн, який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 30 березня 2006 року Кіровоградським МРЕВ (а. с.17-20, 138-141, т. 1).

31 березня 2006 року у забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № 420/187-САФ03.16-2 від 30 березня 2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ТОВ «Гармонія» укладено договір поруки, відповідно до умов якого ТОВ «Гармонія», як поручитель, на добровільних засадах взяло на себе зобов`язання перед кредитором відповідати по зобов`язаннях боржника ОСОБА_1 , які виникають з умов договору кредиту № 420/187-САФ03.16-2 від 30 березня 2006 року, в повному обсязі цих зобов`язань (а.с. 35, т. 1).

Банком виконано свої зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов договору, та перераховано кошти з позичкового рахунку позичальника на рахунок ТОВ «Гармонія».

Розрахунком заборгованості підтверджується, що станом на 16 жовтня 2006 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором № 420/187-САФ03.16-2, становить 147 896,10 грн, з яких: 139 588,88 грн - заборгованість за кредитом, 6 744,06 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1 478,00 грн - штраф відповідно до пункту 4.2. договору кредиту у зв`язку з порушенням позивальником вимог договору кредиту та 85,16 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (а.с. 12, т. 1).

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2009 року, який набрав законної сили, у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 209, частиною першою статті 190, частиною третьою статті 190 КК України, та по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 190 КК України, тобто фіктивне підприємництво, шахрайство, легалізація (відмивання) грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, встановлено, що кредитний договір від 30 березня 2006 року був підписаний ОСОБА_1 , після чого на підставі наданих ОСОБА_2 до Кіровоградської філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» документів, на рахунок ТОВ «Гармонія» банком було перераховано 147 800 грн на оплату автомобіля FIAT Doblo Panorama, на придбання якого і був отриманий кредит, оформлений на ОСОБА_1 . В подальшому зазначені кошти за вказівкою ОСОБА_2 з розрахункового рахунку ТОВ «Гармонія» були зняті готівкою ОСОБА_3 (а. с.164-217, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що 30 березня 2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 420/187-САФ03.16-2 про надання позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів у сумі 147 800 грн, зі сплатою 16 % річних, строком кредитування до 29 березня 2012 року.

Заперечуючи факт укладання та підписання кредитного договору, відповідач, разом з тим, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Судом апеляційної інстанції відповідачу було роз`яснено право заявити клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, проте, відповідач відмовився від заявлення такого клопотання, тобто розпорядився своїми процесуальним правами на власний розсуд.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції врахував, що вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2009 року не встановлено, що ОСОБА_1 не підписував кредитний договір. В рамках кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 209, частиною першою статті 190, частиною третьою статті 190 КК України, та за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 190 КК України, ОСОБА_1 не визнавався потерпілим, а був допитаний як свідок.

Також апеляційний суд виходив з того, що укладений між банком та ОСОБА_1 договір кредиту № 420/187-САФ03.16-2 від 30 березня 2006 року не визнавався судом недійсним, тому у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним та має виконуватися належним чином відповідно до його умов.

Наявність вироку суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не звільняє ОСОБА_1 від зобов`язань за кредитним договором, оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «Гармонія» не є стороною кредитного договору № 420/187-САФ03.16-2 від 30 березня 2006 року.

Також суд апеляційної інстанції зауважив, що перерахування банком на рахунок ТОВ «Гармонія» грошових коштів у розмірі 147 800 грн є умовою кредитного договору, оскільки кредитні кошти ОСОБА_1 надавалися для оплати придбаного ним автомобіля згідно з договором купівлі-продажу №12-А1/25 від 28 березня 2006 року, укладеного з ТОВ «Гармонія», тому посилання відповідача на те, що кредитні кошти він особисто не отримував та меморіальний ордер не підписував, є безпідставними.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, які відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання в касаційній скарзі на те, що банк двічі звертався до суду про стягнення з відповідача кредитної заборгованості за тим самим договором кредиту, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки як зазначав сам відповідач, заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 грудня 2014 року у праві № 405/9137/14-ц, за яким з нього стягнуто заборгованість за договором кредиту № 420/187-САФ03.16-2 від 30 березня 2006 року у розмірі 414 550,33 грн, скасовано та розгляд справи на даний час триває.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову про стягнення з відповідача кредитної заборгованості, розмір якої визначено відповідно до вимог закону та умов договору та підтверджується розрахунком банка, який відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович