Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа 552/4290/17

провадження № 61-5147св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Одринської Т. В., Пікуля В. П., та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Одринської Т. В., Пікуля В.

П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ майна, що є у спільній частковій власності у самостійний об'єкт та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позовну заяву мотивувала тим, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 грудня 2002 року, їй належить на праві власності 1/2 частини садибного (індивідуального) житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по

АДРЕСА_1. Інша 1/2 частики домоволодіння належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2.

Позивач стверджувала, що разом з відповідачем користується земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді міста. Між ними як співвласниками домоволодіння існує усталений фактичний порядок користування земельною ділянкою, яка розділена парканом.

У силу побутових обставин та враховуючи те, що майно знаходиться у спільній частковій власності, у неї виникла потреба в реальному розподілі їх з відповідачем спільної власності шляхом виділу її в самостійний об'єкт та встановлення фактичного порядку користування земельною ділянкою з метою її подальшої приватизації.

Остаточно уточнивши позов, ОСОБА_1 просила суд:

- виділити їй в натурі 1/2 частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності у самостійний об'єкт нерухомого майна, з одночасним припиненням права спільної часткової власності, що складається із частини житлового будинку літера "А1" до складу якого входять: тамбур 1 площею 0,7 кв. м, кухня 1-1 площею 8,5 кв. м, передпокій 1-2 площею

9,3 кв. м, кімната 1-3 площею 19,9 кв. м, кладова 1-4 площею 2,4 кв. м, загальною площею 40,8 кв. м, у тому числі житловою площею 19,9 кв. м; господарських будівель та споруд у складі: сараю літера "В", вбиральні літера "Г", огорожі № 1, воріт № 2, розташованих по

АДРЕСА_1, що відповідає додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи

від 06 грудня 2017 року № 77;

- визнати за нею право власності на виділені у самостійний об'єкт 1/2 частки нерухомого майна, що складається з частини житлового будинку літера "А-1", до складу якого входять: тамбур 1 площею 0,7 кв. м, кухня 1-1 площею 8,5 кв. м, передпокій 1-2 площею 9,3 кв. м, кімната 1-3 площею 19,9 кв. м, кладова 1-4 площею 2,4 кв. м, загальною площею 40,8 кв. м,

у тому числі житловою площею 19,9 кв. м; господарських будівель та споруд, до складу яких входять: сарай літера "В ", вбиральня літера "Г", огорожа № 1, ворота № 2, розташовані по АДРЕСА_1, що відповідає додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 06 грудня 2017 року № 77;

- встановити фактичний порядок користування земельною ділянкою, який відбувся між співвласниками житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по

АДРЕСА_1, визначивши ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 657 кв. м, що відповідає варіанту № 1 у додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 06 грудня 2017 року № 77, ОСОБА_2 - частину земельної ділянки площею 748 кв. м, що відповідає варіанту № 1 у додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 06 грудня 2017 року № 77.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2019 року, ухваленим у складі судді Турченко Т. В., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, однак права співвласників спірного будинку на земельну ділянку, розташовану по

АДРЕСА_1, жодним чином не оформлені, рішення уповноваженими органами про передачу земельної ділянки в користування не приймалися, тому визначити порядок користування земельною ділянкою, яка в користування співвласникам будинку не передавалася, є неможливим.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21 травня 2019 року, постановленою у складі судді Турченко Т. В., заяву ОСОБА_2 про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 500,00 грн, сплату судового збору за подання заяви про забезпечення доказів - 352,40 грн, за проведення судово-технічної експертизи - 3 000,00 грн, а всього - 9 852,40 грн.

Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м.

Полтави від 08 квітня 2019 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 400 грн.

Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року, прийнятою у складі колегії суддів: Червинської М. Є., Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (провадження № 61-15561св19), касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 17 липня 2019 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходив з того, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 06 грудня 2017 року № 77 виділити у самостійний об'єкт нерухомого майна 1/2 частини житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою:

АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, технічно можливо, відповідно до варіанта розподілу житлового будинку, господарських будівель і споруд за фактичним користуванням (додаток № 2), тому апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки залишив права позивача незахищеними, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не врахував вимог процесуального закону щодо допустимості доказів, та безпідставно, без наведення належного обґрунтування, відмовив у задоволенні позову.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Виділено ОСОБА_1 у натурі 1/2 частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності, у самостійний об'єкт нерухомого майна, що складається з частини житлового будинку літера "А-1" у складі: тамбуру 1 площею 0,7 кв. м, кухні 1-1 площею 8,5 кв. м, передпокою 1-2 площею

9,3 кв. м, кімнати 1-3 площею 19,9 кв. м, кладової 1-4 площею 2,4 кв. м, загальною площею 40,8 кв. м, у тому числі житловою площею 19,9 кв. м; господарських будівель та споруд у складі: сараю літера "В", вбиральні літера "Г", огорожі № 1, воріт № 2, по АДРЕСА_1, згідно з додатком № 2 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 06 грудня

2017 року № 77, яка зображена зеленим кольором у додатку № 2.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на виділені у самостійний об'єкт нерухомого майна, що складається з 1/2 частки житлового будинку літера "А-1" у складі: тамбура 1 площею 0,7 кв. м, кухні 1-1 площею 8,5 кв. м, передпокою 1-2 площею 9,3 кв. м, кімнати 1-3 площею 19,9 кв. м, кладової

1-4 площею 2,4 кв. м, загальною площею 40,8 кв. м, у тому числі житловою площею 19,9 кв. м; господарських будівель та споруд у складі: сараю літера "В", вбиральні літера "Г", огорожі № 1, воріт № 2, розташованого по

АДРЕСА_1, згідно з додатком № 2 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 06 грудня 2017 року №
77.

Припинено право спільної часткової власності за ОСОБА_1 на виділений у самостійний об'єкт нерухомого майна, що складається з 1/2 частки житлового будинку літера "А-1" у складі: тамбура 1 площею 0,7 кв. м, кухні 1-1 площею 8,5 кв. м, передпокою 1-2 площею 9,3 кв. м, кімнати 1-3 площею 19,9 кв. м, кладової 1-4 площею 2,4 кв. м, загальною площею 40,8 кв. м, у тому числі житловою площею 19,9 кв. м; господарських будівель та споруд у складі: сараю літера "В", вбиральні літера "Г", огорожі № 1, воріт № 2, розташованих по АДРЕСА_1.

Встановлено фактичний порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1, який відбувся між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що відповідає варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 06 грудня 2017 року № 77, виділивши ОСОБА_1 у користування земельну ділянку площею 654 кв. м. для обслуговування 1/2 частки житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих по АДРЕСА_1, яка зображена зеленим кольором у варіанті № 1 додатку № 3 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 06 грудня 2017 року № 77.

Скасовано ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 21 травня

2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат, понесених при розгляді справи, у сумі 9 852,40 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дослідив обставини справи та висновки проведених у справі експертиз, вважав за можливе застосувати ці висновки та запропоновані варіанти виділу в натурі 1/2 частини домоволодіння, згідно з додатком № 2 до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 06 грудня 2017 року № 77, та порядок користування земельною ділянкою, відповідно до варіанту № 1 цього висновку. Врахував, що варіанти розподілу визначені згідно з фактичним порядком користування сторонами спільним майном. Разом з тим, площа земельної ділянки, порядок користування якою визначався експертизою, становить 1 402 кв. м, що відповідає розміру і межам за планом садибної ділянки та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим ОСОБА_1.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню, тому ухвала про розподіл судових витрат, як похідна від основного судового рішення, також підлягає скасуванню.

Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 22 квітня

2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат задоволено.

Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у справі у розмірі 35 002 грн.

Задовольняючи заяву про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції дослідив матеріали справи, дійшов висновку про те, що позивач підтвердила понесені нею витрати за надання їй професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, розмір яких доводиться наданим адвокатом розрахунком та детальним описом робіт, на суму 7 000 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції вважав достатніми та доведеними витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу, понесені нею на стадії повторного апеляційного розгляду, у розмірі 3 000 грн, які не спростовані відповідачем.

Отже, на користь ОСОБА_1 підлягали відшкодуванню документально підтверджені понесені судові витрати у справі у розмірі 35 002 грн, які складалися із: судового збору за подачу позову у розмірі 3 775,40 грн, судового збору за подачу апеляційної скарги - 7 082,20 грн, судового збору за подачу касаційної скарги - 9 444,40 грн, витрат за проведені судові експертизи - 4 700 грн, витрати за надання правничої допомоги у загальному розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого

2020 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вирішити питання розподілу судових витрат.

У червні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Полтавського апеляційного суду

від 22 квітня 2020 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вирішити питання розподілу судових витрат.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

30 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: ОСОБА_3 (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О., відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Київського районного суду

м. Полтави, зупинено виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

12 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: ОСОБА_3 (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О., поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року, відкрито касаційне провадження.

01 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: ОСОБА_3 (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О., задоволено клопотання ОСОБА_2 зупинено виконання додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року.

Згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2021 року, у зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3, справу призначено складу суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Луспенику Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга на постанову суду апеляційного суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку зібраним доказам, зокрема щодо меж земельної ділянки та наявності площ самозахвату, допустив порушення змагальності процесу, оскільки дослідив докази однобоко.

Вказує, що суд апеляційної інстанції, виконуючи вимоги частини 1 статті 417 ЦПК України, необґрунтовано відмовив їй у задоволенні клопотання про призначення комісійної експертизи, оскільки в постанові Верховного Суду було зауважено про те, що для з'ясування технічної можливості поділу нерухомого майна та вартості такого поділу необхідні знання у будівельній сфері, допустимими засобами доказування є саме висновок експерта з поставлених питань. Заявник стверджує, що експертиза, яка була покладена в основу оскаржуваного судового рішення та додаткова судова експертиза, є юридично неспроможними. Судом знехтувано положення статті 110 ЦПК України.

ОСОБА_2 стверджує про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги, оскільки скасував ухвалу суду першої інстанції про розподіл судових витрат.

Стверджує про те, що внаслідок втілення в життя оскаржуваного судового рішення, позивач втрутиться в несучі конструкції будинку, що призведе до руйнування її майна (зникнення двох господарських будівель, введених в експлуатацію) та матиме змогу користуватися її інженерними мережами, зокрема водопроводом.

Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 592/207/15-ц (провадження № 61-688св18), від 13 лютого 2019 року у справі № 405/4752/13-ц (провадження № 61-469св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 630/986/14-ц (провадження № 61-18435св18).

Касаційна скарга на додаткову постанову суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявник не погоджується з висновками суду щодо стягнення з неї судових витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції повторно у розмірі 3 000,00 грн. Крім того, посилається на те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази.

Заявник вважає, що суд не врахував положення статті 137 ЦПК України, частини 9 статті 83, статті 183 ЦПК України, зокрема, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу; направлення їй заяви позивача про ухвалення додаткового рішення; надання позивачем детального розрахунку виконаних робіт, у тому числі і на професійну правничу допомогу; розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення в судовому засіданні без виклику сторін, не зважаючи на те, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядалася в судовому засіданні з викликом сторін; стягнуто витрати на професійну правничу допомогу, що пов'язані зі складанням заяви про ухвалення додаткового рішення, що лежить поза площиною ЦПК України; судом апеляційної інстанції порушено строки розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 16 січня 2018 року у справі № 577/5853/15-ц (провадження № 61-276св 17), від 03 жовтня 2018 року у справі № 286/826/16-ц (провадження № 61-22964св18), від 18 квітня 2019 року у справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19), від 05 лютого 2020 року у справі № 760/18966/15-ц (провадження №), від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 (провадження №61-16587св19).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У травні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року залишити без задоволення, оскільки оскаржувана постанова прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Просить стягнути витрати на правову допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції.

У липні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року залишити без задоволення, оскільки оскаржувана додаткова постанова прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку з частиною надвірних споруд, розташованого на земельній ділянці площею 1 402 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 та складається в цілому із: житлового будинку жилою площею 40,80 кв. м, зазначеного в плані під літерою "А-1", господарських та побутових споруд: літня кухня "Б ", вбиральня "Г ", "Д ", "К ", сарай "З ", "Е ", "В ", "Б1 ", гараж "И", погріб "Б2", огорожа № 1, № 2, водогін дворовий № 3, замощення № 4, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 грудня 2002 року, реєстровий № 1-3139.

Згідно з Реєстраційним написом від 24 грудня 2002 року, належна ОСОБА_1 частина зазначеного нерухомого майна зареєстрована у реєстровій книзі № 15 за реєстровим № 54 за нею як за власником.

Технічний паспорт від 24 травня 2017 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 на 1/2 його частини зареєстрований за ОСОБА_1.

Інша 1/2 частини зазначеного домоволодіння належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2. Технічний паспорт, виготовлений 17 липня 2018 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, на 1/2 його частини, зареєстрований за ОСОБА_2.

Рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 25 жовтня 1954 року № 17/705 "Про затвердження матеріалів обміру кварталів" домоволодінню, яке розташовано по АДРЕСА_2, виділено земельну ділянку площею 1 402 кв. м.

З технічної документації, яка надана сторонами у справі, встановлено, що розмір земельної ділянки, яка виділялася домоволодінню за адресою:

АДРЕСА_1, складає: 1 471 кв. м (технічний паспорт на домоволодіння, складений у 2009 році); 1 477 кв. м (технічний паспорт на домоволодіння, складений у 2017 році); 1 471 кв. м (технічний паспорт на домоволодіння, складений у 2018 році).

Згідно з кадастровим планом, доданим до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок (частка ОСОБА_2) площа ділянки за адресою: АДРЕСА_1, складає 0,1477 га.

Відповідно до Кадастрового плану земельної ділянки, наданого Державним архівом Полтавської області, у травні 2017 року площа ділянки за адресою: АДРЕСА_1, складає 0,1457 га. Самовільно зайнята земельна ділянка - 0,0055 га.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2017 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 06 грудня 2017 року № 77, проведеної відповідно до ухвали Київського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2017 року, експерт дійшов висновку, що виділити у самостійний об'єкт нерухомого майна 1/2 частини житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, технічно можливо відповідно до варіанту розподілу житлового будинку, господарських будівель і споруд за фактичним користуванням.

До складу 1/2 частини, яку можливо виділити ОСОБА_1, входить: частина житлового будинку літ. "А-1" загальною площею 40,8 кв. м, у складі приміщень: кухня № 1-1 площею 8,5 кв. м, передпокій № 1-2 площею 9,3

кв. м, кімната №1-3 площею 19,9 кв. м, кладова №1-4 площею 2,4 кв. м, тамбур №1 площею 0,7 кв. м; нежитлові приміщення: сарай літ. "В ", вбиральня літ. "Г", огорожа № 1, ворота № 2.

До складу 1/2 частини, яку можливо виділити ОСОБА_2, входить: частина житлового будинку літ "А-1" загальною площею 36,8 кв. м, у складі приміщень: кухня № 2-2 площею 6,8 кв. м, кімната № 2-3 площею 15,9 кв. м, кімната № 2-4 площею 6,1 кв. м, сіни №ІІ площею 8 кв. м; нежитлові приміщення: літня кухня літ. "Б", сарай літ. "Б1 ", погріб літ. "Б2 ", вбиральня літ. "Д ", сарай літ. "Е ", сарай літ. "З", гараж літ. "И ", вбиральня літ. "К", водогін № 3, замощення № 4, ворота з хвірткою № 5, огорожа № 6.

У висновку та додатках № 3 - № 5 до цього висновку експертом наведені можливі варіанти порядку користування земельною ділянкою за адресою; АДРЕСА_1, загальною площею 1 402 кв. м, згідно з рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської Ради депутатів трудящих від 25 жовтня 1954 року, без урахування самовільно зайнятої площі.

За варіантом № 1, який установлений відповідно до фактичного користування:

ділянка площею 645 кв. м - ОСОБА_1 (позначена зеленим);

ділянка площею 748 кв. м - ОСОБА_2 (позначена жовтим).

За варіантами № 2, № 3, які встановлені відповідно до часток співвласників у праві власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди:

ділянка площею 701 кв. м - ОСОБА_1 (позначена зеленим);

ділянка площею 701 кв. м - ОСОБА_2 (позначено жовтим).

Указані земельні ділянки (за будь-яким з варіантів) окремо виділені, мають окремі виходи та виїзди на АДРЕСА_2, площі загального користування відсутні, ділянки відокремлені парканом.

Ринкова вартість 1/2 частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої на земельній ділянці по АДРЕСА_1 складає 342 300 грн.

Вказаним висновком також встановлено, що за результатами огляду на місці та проведеного їх порівняльного аналізу з відомостями єдиного наявного в матеріалах справи технічного паспорта розходжень між фактичним складом, геометричними розмірами, висотами та площами приміщень частини житлового будинку літ "А-1", що знаходиться у користуванні ОСОБА_1, не виявлено.

Також експертом встановлено, що частини будинку, що знаходяться у фактичному користуванні співвласників, обладнані окремими системами водопостачання, каналізації, газопостачання і електропостачання, що містять незалежні прилади обліку та ізольовані прилади.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 24 січня 2018 року задоволено клопотання ОСОБА_2, призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу.

01 жовтня 2018 року, на виконання ухвали Київського районного суду

м. Полтави від 24 січня 2018 року, складено висновок № 57-18 за результатами проведеної повторної судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, згідно з яким виділити

1/2 частки житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 та належать

ОСОБА_1, можливо відповідно до фактичного користування.

У цьому висновку щодо розподілу часток земельної ділянки вказано, що запропонувати варіанти порядку користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1, відповідно до часток співвласників та вимог нормативно-правових актів не є можливим, оскільки залишилась не виконаною вимога експерта про направлення додаткових матеріалів, а саме кадастрового плану земельної ділянки, що відповідав би плану відводу земельної ділянки площею 0,1402 га.

Ринкова вартість 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташовані по АДРЕСА_1 складає 246 601 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2018 року задоволено клопотання представника позивача, призначено у справі додаткову судову земельно-технічну експертизу.

На виконання ухвали Київського районного суду м. Полтави від 19 грудня 2018 року проведено додаткову судову земельно-технічну експертизу, за результатами якої 15 лютого 2019 року складено висновок № 02-19, Експертом запропоновано три варіанти порядку користування земельною ділянкою площею 1 402 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відповідно до часток співвласників без врахування самовільно зайнятої земельної ділянки площею 55 кв. м, згідно з кадастровим планом земельної ділянки, виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю НВІ "ЗЕМЛЕРЕСУРС".

З листа Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, відкрито два особових рахунка на ім'я ОСОБА_1 та на ім'я ОСОБА_2.

Для користування електричною енергією у квартирі АДРЕСА_3 (власник ОСОБА_1) немає необхідності вносити зміни у проектну документацію на електропостачання будинку за умови, що споживач не має наміру здійснити реконструкцію, технічне переоснащення або виконати розподіл електроустановки.

Листом Публічного акціонерного товариства АТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" повідомлено, що за об'єктом споживання за адресою: АДРЕСА_4) відкрито ЕІС-код:56ХМ26І01011362Н і укладено договір з ОСОБА_1, (квартира АДРЕСА_5) відкрито ЕІС-код:56ХМ26І01011361G та укладено договір з ОСОБА_2.

Встановлено, що позивач сплатила судовий збір за подачу позову -

3 775,40 грн, апеляційної скарги - 7083,30 грн та касаційної скарги -

9 444,40 грн, сплатила витрати за проведення судових експертиз у загальному розмірі 4 700,00 грн.

Крім того, у суді першої інстанції правову допомогу позивачу надавав адвокат Бова Є. Ю., що підтверджено договором про правову допомогу та ордером.

Згідно з довідкою-розрахунком оплати правничої допомоги адвоката, яка включала в себе правовий аналіз спірного питання та вивчення нормативної бази, пошук і аналіз судової практики з подібних правовідносин, підготовку адвокатських запитів та документів для проведення експертиз у справі, участь у судових засіданнях, розмір наданої правничої допомоги склав 7 000,00 грн.

Крім того, при повторному апеляційному розгляді позивач користувалась професійною правничою допомогою адвоката Павленка А. І., що підтверджено ордером. Витрати згідно з квитанцією склали 3 000,00 грн та включали в себе участь адвоката у двох судових засіданнях та підготовку документів про постановлення додаткового рішення щодо судових витрат.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2, подана на постанову суду апеляційної інстанції, не підлягає задоволенню, а касаційна скарга

ОСОБА_2, подана на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам закону відповідає, натомість додаткова постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина 5 статті 319 ЦК України).

Поняття спільної часткової власності викладено в частині 1 статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Відповідно до частини 1 статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням фактичного порядку користування сторонами майном, що перебуває у їх спільній частковій власності, наданих доказів, зокрема висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 06 грудня 2017 року № 77, дійшов правильного висновку про необхідність здійснити виділ у натурі ОСОБА_1 1/2 частини домоволодіння, згідно з додатком № 2 до вказаної експертизи та встановити порядок користування земельною ділянкою, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинк АДРЕСА_1, згідно з варіантом № 1 вказаної вище експертизи, оскільки такий порядок користування та поділ спірного нерухомого майна найоптимальніше забезпечує дотримання балансу прав та інтересів кожного із співвласників.

Доводи ОСОБА_2 щодо необґрунтованості відмови у задоволенні її клопотання про призначення комісійної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, колегія суддів до уваги не бере, оскільки вони не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо порушення заявником вимог частини 3 статті 367 ЦПК України.

Твердження заявника про юридичну неспроможність висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 06 грудня 2017 року № 77, з посиланням на порушення положень статті 110 ЦПК України, колегія суддів до уваги не бере, оскільки цей висновок, за встановлених обставин його складення, є письмовим доказом у справі, який суд апеляційної інстанції обґрунтовано оцінив у сукупності з іншими доказами у справі. При цьому суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку зібраним доказам, встановив, що висновки повторної та додаткової судових експертиз, проведених у цій справі, фактично не суперечать висновку, який суд апеляційної інстанції поклав в основу судового рішення.

Посилання ОСОБА_2 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 592/207/15-ц (провадження № 61-688св18),

від 13 лютого 2019 року у справі № 405/4752/13-ц (провадження № 61-469св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 630/986/14-ц (провадження № 61-18435св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Доводи заявника про те, що скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, якою вирішено питання розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги, суперечать положення частини 13 статті 141 та частини 4 статті 367 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, при цьому виконав вимоги частини першої статті 417

ЦПК України, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Щодо оскарження додаткової постанови про вирішення питання розподілу судових витрат

Оскаржуючи додаткову постанову суду апеляційної інстанції, відповідач фактично висловлює свою незгоду в частині стягнення витрат на правову допомогу за повторний розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Мотивуючи її, зокрема, відсутністю належних доказів на підтвердження наявності договірних відносин з адвокатом та співмірністю сплачених коштів з наданими послугами. При цьому просить скасувати оскаржуване судове рішення з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів частково погоджується з доводами касаційної скарги в цій частині.

Питання витрат на професійну правничу допомогу урегульовано положеннями статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін. ), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги під час повторного розгляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 до матеріалів справи долучила ордер адвоката

Павленка А. І., виданий 04 лютого 2020 року № 091, копію квитанції № 7

від 04 січня 2020 року про оплату послуг адвоката Павленка А. І. на суму 3 000

грн.

Задовольняючи клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат та вирішуючи питання співмірності заявлених та отриманих витрат на правничу допомогу, надану під час повторного перегляду справи у суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував положення частин 3 та 4 статті 137 ЦПК України щодо оцінки наданих доказів, дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем заявлених витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з повторним переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час повторного розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн, їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботам, часу, оскільки зазначені позивачем витрати не підкріплені належними доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги, детальним опис послуг, наданих за договором про надання правової допомоги, актом приймання-передачі виконаних робіт.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_2, подану на постанову суду апеляційної інстанції від 26 лютого 2020 року, без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно зі статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції встановив фактичні обставини справи, однак надав неправильну оцінку зібраним доказам, касаційна скарга ОСОБА_2 на додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 22 квітня 2020 року підлягає частковому задоволенню,

а додаткова постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню у частині стягнення судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем під час повторного перегляду справи у суду апеляційної інстанції, з ухваленням судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні клопотання.

В іншій частині додаткову постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Згідно з частиною 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 01 липня 2020 року зупинено виконання додаткової постанови суду апеляційної інстанції до закінчення її перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про її скасування в частині, тому виконання додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року, у нескасованій частині, підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктів "б ", "в") пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України слід здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, розподілити судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_2 частково задоволена, а додаткова постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині скасована з прийняттям постанови, то судові витрати, понесені заявником, підлягають розподілу.

У касаційній скарзі на додаткову постанову суду апеляційної інстанції та клопотанні про зупинення виконання додаткової постанови суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 просила стягнути з позивача на її користь витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції,

а саме на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 1 100 грн.

На підтвердження понесених судових витрат відповідач подала: копію договору про надання адвокатських послуг від 21 червня 2019 року № 179, укладеного між нею та Адвокатським об'єднанням "Аргос"; акт прийому-передачі послуг від 04 червня 2020 року, згідно з яким Адвокатське об'єднання "Аргос" виконало роботу зі складання касаційної скарги на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 квітня

2020 року, сума виконаних робіт - 700 грн; акт прийому-передачі послуг

від 23 червня 2020 року, згідно з яким Адвокатське об'єднання "Аргос" виконало роботи зі складання клопотання про зупинення виконання додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 22 квітня

2020 року, сума виконаних робіт - 400 грн; квитанцію № 31 від 23 червня 2020 року про оплату правової допомоги на суму 400 грн та квитанцію № 1 від 04 червня 2020 року про оплату правової допомоги на суму 700 грн.

Колегія суддів, вивчивши докази, подані ОСОБА_2 на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням вимог частин 3 , 4 статті 137 ЦПК України, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 100 грн, оскільки вони є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, що підтверджено наданими документами.

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу, подану на постанову суду апеляційної інстанції від 26 лютого 2020 року, просила стягнути із

ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу, отриману у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. При цьому як доказ долучила до відзиву квитанцію від 05 квітня 2020 року № 5 про сплату адвокату Павленку А. І. 2 500 грн за складання відзиву на касаційну скаргу, вивчення копії цивільної справи.

Колегія суддів, вивчивши докази, подані ОСОБА_1 на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, отримані у зв'язку з поданням до суду касаційної інстанції відзиву на постанову суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог частини 3 статті 137 ЦПК України, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн, оскільки ці витрати не підтверджені письмовими доказами (докази договірних відносин з адвокатом, що надав правову допомогу в суді касаційної інстанції, детальний опис виконаних робіт, докази надання/отримання послуг).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року задовольнити частково.

Додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 квітня

2020 року в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених під час повторного перегляду справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 000,00 грн, скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у частині стягнення витрат на правничу допомогу, понесених під час повторного перегляду справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі

3 000,00 грн відмовити.

В іншій частині додаткову постанову Полтавського апеляційного суду

від 22 квітня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року у нескасованій частині.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 1
100,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець