Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 128/3652/16-ц

провадження № 61-21694 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

представник позивача - ОСОБА_4;

відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна;

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ОСОБА_6, ОСОБА_7;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Нікушина В. П., від 19 травня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»), ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання дій приватного нотаріуса протиправними та скасування рішення.

Позовна заява мотивована тим, що 7 листопада 2007 року між нею та акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк») було укладено іпотечний договір, за умовами якого вона передала банку на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, що укладений 7 листопада 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_7, в іпотеку належне їй на праві власності майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_1. У подальшому право вимоги АКБ «ТАС-Комерцбанк» за вищевказаним іпотечним договором перейшло за договором про відступлення права вимоги від 28 листопада 2012 року до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Позивачка зазначала, що у червні 2016 року їй стало відомо про те, що 9 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. було здійснено запис щодо реєстрації права власності на передані нею в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, на якій будинок розташований, за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Вважала, що державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно була здійснена приватним нотаріусом без вчинення відповідної нотаріальної дії, оскільки посвідчення заяви на реєстрацію права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не є нотаріальною дією, пов'язаною з безпосереднім посвідченням договорів відчуження, як того вимагає закон. Крім того, реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було здійснено 9 березня 2016 року, тоді як постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції від 30 листопада 2015 року ОСОБА_8 було накладено арешт на іпотечне майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А. М. здійснила реєстраційні дії всупереч Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Посилаючись на вищевикладені обставини, ОСОБА_3 просила суд: визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. щодо реєстрації прав та їх обтяжень на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, на якій будинок розташований, по АДРЕСА_1 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» протиправними; скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 9 березня 2016 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (реєстрація права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»), а саме цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 (номер запису № 13674950); скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 9 березня 2016 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (реєстрація права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»), а саме земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 (номер запису № 13674200).

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області у складі судді Бондаренко О. І. від 31 січня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. щодо реєстрації прав та їх обтяжень на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну, на якій будинок розташований, по АДРЕСА_1, за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» протиправними. Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 9 березня 2016 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (реєстрація права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»), а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 (номер запису № 13674950). Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 9 березня 2016 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (реєстрація права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»), а саме земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 (номер запису № 13674200). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державну реєстрацію права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на житловий будинок та земельну ділянку, на якій будинок розташований, було здійснено 9 березня 2016 року, тоді як в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містився запис про заборону відчуження вказаного вище нерухомого майна на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30 листопада 2015 року, що є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій.

Також суд виходив із того, що справа належить до розгляду судом цивільної юрисдикції.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 19 травня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задоволено, заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що умовами іпотечного договору від 7 листопада 2007 року, що укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3, сторони добровільно передбачили, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Таким чином, реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», яке є новим іпотекодержателем та має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, була здійснена на підставі укладеного іпотечного договору, а наявність постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30 листопада 2015 року не є підставою для відмови у державній реєстрації прав. При цьому порушення прав позивача допущено не було.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував доводів позивача про те, що приватний нотаріус здійснила реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно всупереч положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка діяла на час здійснення таких реєстраційних дій, зокрема частини другої статті 24 цього Закону, згідно з якими за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах: від 11 листопада 2014 року № 21-357а14, від 19 травня 2015 року № 21-121а15, згідно з якими наявність в єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення держаним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте. Крім того, апеляційний суд не звернув увагу й на те, що державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно була здійснена приватним нотаріусом без вчинення відповідної нотаріальної дії, оскільки посвідчення заяви на реєстрацію права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не є нотаріальною дією, пов'язаною з безпосереднім посвідченням договорів відчуження, як того вимагає закон.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 19 травня 2017 року у вищевказаній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., треті особи: ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання дій приватного нотаріуса протиправними та скасування рішення призначено до судового розгляду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини пов'язані з невиконанням цивільно-правової угоди, а саме кредитного договору.

Колегія суддіввважає такий висновок помилковим, оскільки позов ОСОБА_3 обґрунтовано незаконністю дій відповідача як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав. Зазначено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А. М., виконуючи функцію державного реєстратора, а не нотаріальну дію, не мала повноважень щодо реєстрації за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку, на якій будинок розташований, по АДРЕСА_1, оскільки реєстрація такого права не була результатом вчинення нотаріальної дії. Крім того, державна реєстрація права власності спірного нерухомого майна була здійснена в той час, коли діяла постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції від 30 листопада 2015 року ОСОБА_8, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Тобто предмет та підстава позову ОСОБА_3 жодним чином не пов'язані з майновими правами, з виконанням чи невиконанням цивільно-правових угод.

Підтвердженням цього є те, що у касаційній скарзі заявник посилається на постанови Верховного Суду України: від 11 листопада 2014 року № 21-357а14, від 19 травня 2015 року № 21-121а15, якими справи за аналогічними фактичними обставинами розглянуті судами адміністративної юрисдикції.

Крім того, недоречним є посилання апеляційного суду у його рішенні на постанову Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16, який, закриваючи провадження в адміністративній справі, мотивував своє рішення тим, що спірні правовідносини у ній пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди.

Позовна заява ОСОБА_3не містить доводів стосовно невиконання умов цивільно-правової угоди, як помилково вважав суд апеляційної інстанції, питання про визнання права на предмет іпотеки позивачка перед судом не порушувала і своїх вимог цими обставинами не обґрунтовувала.

Тобто у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., як державного реєстратора, яка у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 квітня 2018 року № 11-211апп18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 27 цього Кодексу.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Ураховуючи викладене, не обговорюючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 256, 389, 402, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 19 травня 2017 року скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання дій приватного нотаріуса протиправними та скасування рішення закрити.

Повідомити ОСОБА_3, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк