Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.03.2018 року у справі №476/320/17

Постанова

Іменем України

25 червня 2018 року

м. Київ

справа № 476/320/17

провадження № 61-343св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П., ЧервинськоїМ. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідач - Возсіятська сільська рада Єланецького району Миколаївської області,

представник відповідача - ОСОБА_7,

третя особа - ОСОБА_8,

представник третьої особи - ОСОБА_9,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Коломієць В. В., Ямкової О. О.,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_4звернувся до суду з позовом до Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, третя особа - ОСОБА_8, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його брат - ОСОБА_10, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 11,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області. Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_10 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Єланецькою райдержадміністрацією Миколаївської області 28 березня 2003 року. Вважає себе спадкоємцем другої черги після смерті брата, та з метою оформлення спадкових прав, він звернувся до Єланецької державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про прийняття спадщини. Проте, йому було відмовлено у видачі свідоцтва у зв'язку ненаданням документального підтвердження родинних відносин з померлим ОСОБА_10

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 21 квітня

2017 року встановлено факт родинних відносин між ним та ОСОБА_10

Постановою державного нотаріуса Єланецької державної нотаріальної контори від 30 березня 2017 року № 147/02-31 йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4просив суд визнати причини пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини з поважних причин та визначити додатковий строк в один місяць для подання такої заяви.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визначено ОСОБА_4 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, строком в один місяць, який рахувати з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пропустив строк на подачу заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки у останнього були труднощі щодо збору документів для встановлення родинних відносин з померлим та незадовільний стан його здоров'я.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 29 листопада 2017 року рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 30 жовтня

2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що зазначені позивачем причини не пов'язані з об'єктивними та істотними труднощами, які унеможливили б звернення спадкоємця до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а тому позивачем не доведено факт поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. Крім того, позивачем не надано доказів, які б підтверджували істотні труднощі для витребування документів у зазначений проміжок часу.

У грудні 2017 рокуОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно було встановлено обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів.

У березні 2018 року представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9, подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_10 після смерті якого відкрилася спадщина, до спадкового майна якої увійшла земельна ділянка площею 11,0 га призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області.

Відповідно до наданої нотаріусом спадкової справи, ця справа заведена

06 лютого 2010 року на підставі заяви ОСОБА_11, яка проживала разом із спадкодавцем.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_11 померла, не отримавши свідоцтво про справо на спадщину.

01 лютого 2017 року з аналогічною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса зверталася ОСОБА_8, яка за довідкою сільської ради є співмешканкою померлого та проживала з останнім із 1988 року по день його смерті.

27 квітня 2010 року ОСОБА_4 звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом йому було відмовлено у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини та ненаданням документів, що підтверджують родинні стосунки з померлим.

Отже, з 2010 року нотаріусом ОСОБА_4 було роз'яснено про необхідність усунення перешкод для прийняття спадщини.

У 2010 році позивач звертався до Єланецького районного суду Миколаївської області з заявою про встановлення факту родинних відносин, проте, ухвалою суду заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 21 квітня

2017 року встановлено факт, що ОСОБА_4 є рідним братом ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Позивачем зазначено, що він тільки на початку 2017 році звернувся з запитом до архіву відділення РАЦСу за місцем народження спадкодавця та 02 лютого 2017 року отримав зазначену довідку.

Згідно із висновком магнітно-резонансної томографії та виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 1451/131, у позивача було виявлено грижу дисків хребта, у зв'язку з чим він був прооперований та знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва з 11 лютого по 28 лютого 2014 року, оскільки захворювання позивача сталося після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, доводи касаційної скарги щодо неврахування судом цієї обставини безпідставні.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого вказаною статтею, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, встановивши, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували істотні труднощі для витребування документів у зазначений проміжок часу та те, що зазначені позивачем причини не пов'язані з об'єктивними та істотними труднощами, які унеможливили б звернення спадкоємця до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено факт поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П.Курило

М. Є.Червинська