Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2019 року у справі №754/12116/18

Постанова

Іменем України

(додаткова)

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 754/12116/18

провадження № 61-6024св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк",

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув заяву представника ОСОБА_1 - Панчохи Олександра Степановича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк", третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (далі -

ПАТ "Український професійний банк"), третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсними договорів.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - Панчохи О. С. задоволено. Рішення Деснянського районного суду

м. Києва від 07 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 13 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ "Український професійний банк", третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсними договорів задоволено. Визнано договір відступлення права вимоги від 06 вересня 2017 року № 24, укладений між

ПАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_2, недійсним. Визнано договір відступлення права вимоги від 06 вересня 2017 року № 24-1, укладений між

ПАТ "Український професійний банк" та ОСОБА_2, недійсним.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення

У січні 2021 року від представника ОСОБА_1 - Панчохи О. С. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в апеляційному суді, що підтверджується договором про надання правничої допомоги, розрахунком та квитанціями.

У квітні 2021 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу витрат на правничу допомогу, у яких заявник просив відмовити у задоволенні зазначеної заяви, та врахувати, що він також має намір подати докази на підтвердження розміру судових витрат, які відповідач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у цій справі.

У травні 2021 року від ПАТ "Український професійний банк" в особі представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких заявник зазначає, що ця заява подана з порушення процесуальних строків. Крім того, договір про надання правничої допомоги взагалі не містить умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг. До того ж квитанції від 14 червня 2019 року не є доказом, оформленим у встановленому законом порядку, який свідчить про здійснення оплати гонорару адвоката.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви представника ОСОБА_1 - Панчохи О. С. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, оцінивши доводи заперечень представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та ПАТ "Український професійний банк" в особі представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ухвалення додаткової постанови, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви з таких підстав.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 3 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133

ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - ~law18~) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (~law19~).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (~law20~).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина восьма, дев'ята

статті 139 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини 6 статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Встановлені обставини

За матеріалами справи (т. 3, а. с. 79-83) представник позивача у суді апеляційної інстанції під час останнього судового засідання 13 листопада 2019 року заявив про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі

4 250,00 грн. На підтвердження цих вимог представник позивача надав: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 17 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Панчохою О. С., копію додатку до договору про надання правничої (правової) допомоги від 17 травня 2019 року, у якому міститься розрахунок вартості наданих послуг, виконаних робіт адвокатом, квитанції про отримання від ОСОБА_1 гонорару за надання правничої (правової) допомоги у розмірі 3 250,00 грн та 1 000,00 грн, копію довідки про взяття на облік платника податків.

За розрахунком адвокатом надано такі послуги: зустрічі з клієнтом для з'ясування обставин справи, правовий аналіз наданих клієнтом документів 1 година - 500,00
грн, ознайомлення з матеріалами справи у суді 1 година - 500,00 грн; пошук і аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах 1 година - 500,00 грн, підготовка та направлення на адресу суду апеляційної скарги 1,5 години - 750,00 грн, представництво інтересів клієнта в апеляційному суді у судових засіданнях 25 вересня та 13 листопада

2019 року - 2 000,00 грн.

Висновки

Подані представником позивача документи дають підстави для висновку про доведеність стороною позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 250,00 грн.

Розмір понесених витрат відповідає принципу співмірності із складності справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.

Враховуючи, що Верховним Судом 23 грудня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Панчохи О. С. задоволено, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ "Український професійний банк", третя особа - ОСОБА_3 задоволено, відповідно понесені сторонами судові витрати під час розгляду справи у судах усіх інстанцій підлягали перерозподілу відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України.

Під час постановлення нового рішення, судом касаційної інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат у частині судового збору, проте питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, а саме у суді апеляційної інстанції, - не вирішено.

З урахуванням наведено, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 - Панчохи О. С. та ухвалення додаткового судового рішення в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Посилання у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відсутності у суду касаційної інстанції повноважень для нового розподілу судових витрат у цій справі у зв'язку з тим, що судом апеляційної інстанції розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не здійснено, суперечать положенням процесуального закону, а тому є безпідставними з огляду на таке.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 залишив її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно, у суду апеляційної інстанції не було підстав змінювати розподіл судових витрат, здійснений судом першої інстанції, або здійснювати розподіл судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, оскільки сторона відповідачів заяви про відшкодування судових витрат, понесених під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не подавала, а заява сторони позивача про відшкодування таких судових витрат, не підлягала задоволенню у зв'язку із залишенням без задоволення апеляційної скарги.

Наведені у запереченнях ПАТ "Український професійний банк" в особі представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доводи щодо порушення процесуальних строків при подачі заяви про розподіл судових витрат, є безпідставними, оскільки представником позивача заявлено таке клопотання до початку судових дебатів у суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи, а саме протоколом судового засідання (т. 3, а. с. 86).

Посилання ПАТ "Український професійний банк" в особі представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у запереченнях на відсутність у договорі про надання правничої допомоги взагалі умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, є необґрунтованими, оскільки сторони у пункті 3.1 договору про надання правничої (правової) допомоги передбачили, що за надані послуги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі згідно з розрахунком вартості наданих послуг (виконаних робіт) адвокатом.

Доводи, наведені у запереченнях про те, що квитанції від 14 червня 2019 року не є доказом, оформленим у встановленому законом порядку, який свідчить про здійснення оплати гонорару адвоката, не заслуговують на увагу, оскільки відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною на момент вирішення судом питання про розподіл судових витрат, чи тільки має бути сплачено.

Суд касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, постановив нове рішення, а тому відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України суд касаційної інстанції зобов'язаний змінити розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 133, 137, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - Панчохи Олександра Степановича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2
125,00 грн з кожного.

Додаткова постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко