Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.04.2023 року у справі №727/3827/22
Постанова КЦС ВП від 25.04.2023 року у справі №727/3827/22

Постанова

Іменем України

25 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 727/3827/22

провадження № 61-1909св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2023 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, у якому з урахуванням уточненої редакції позовної заяви від 03 червня 2022 року просив:

витребувати у ОСОБА_2 на його користь нежитлові виробничі приміщення, а саме: будівлі оздоровчого комплексу з кафе-баром, загальною площею 277,95 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

надати доступ та передати йому ключі від вказаних приміщень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 16 листопада

2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького апеляційного суду з апеляційною скаргою на це рішення.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків касаційної скарги у спосіб надання доказів на підтвердження вартості спірного нерухомого майна; повідомлення про ціну позову і, відповідно, підтвердження правильності сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вказав, що подана апеляційна скарга не може бути прийнята апеляційним судом до розгляду, а питання про відкриття апеляційного провадження не може бути вирішене, оскільки заявник не виконав вимоги пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України, а саме: не додав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вважав, що з матеріалів справи та зі змісту апеляційної скарги неможливо встановити ціну позову, тому ОСОБА_1 необхідно визначити та обґрунтувати розмір судового збору. Апеляційний суд позбавлений можливості перевірити правильність сплаченого судового збору у розмірі 1 488,60 грн, оскільки ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження вартості спірного нерухомого майна, а також не вказав ціну позову.

На виконання ухвали Чернівецького апеляційного суду від 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 подав клопотання, в якому просив зменшити йому розмір сплати судового збору до 1 488,50 грн.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04 січня 2023 року відмовлено

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 16 січня

2023 року.

Апеляційний суд виходив з того, що наведені заявником аргументи не дають достатніх підстав для вирішення питання відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру належного до сплати судового збору або звільнення від його сплати. Зокрема, надані заявником докази щодо неспроможності сплати судового збору є недостатніми, оскільки вони не містять інформації про майновий стан заявника в цілому, який би свідчив про його неспроможність сплатити судовий збір. ОСОБА_1 не надав необхідних відомостей про відсутність нерухомого та рухомого майна, коштів на рахунках тощо, які свідчили б про те, що за майновим станом він не спроможний сплатити судовий збір. Це унеможливлює задоволення клопотання, наслідком якого є прийняття апеляційної скарги без сплати судового збору.

Після цього ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Оберемко Р. А., звернувся до апеляційного суду з клопотанням про продовження строку виконання ухвали від 04 січня 2023 року. Обґрунтовував подане клопотання тим, що з метою надання доказів відсутності рухомого майна та банківських рахунків зроблено відповідні адвокатські запити, а для отримання відповідей на них необхідний додатковий час.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для усунення недоліків відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 16 листопада 2022 року визнано неподаною

і повернено заявнику.

Суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 двічі надавався строк для усунення недоліків апеляційної скарги, проте в двадцятиденний строк вказані недоліки він не усунув. Клопотання про продовження строку виконання ухвали від 04 січня 2023 року направлено до суду 17 січня 2023 року, тобто після спливу строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги. Крім цього, ухвалу суду від 04 січня 2023 року ОСОБА_1 отримав 06 січня

2023 року, проте адвокатські запити направлені лише 13 січня 2023 року. Таким чином, підстав для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги немає.

Апеляційний суд також зазначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь

у справі. Оскільки у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги заявник не усунув, підстав для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги за клопотанням ОСОБА_1 немає, тому апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту. Водночас повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Аргументи учасників справи

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій просить скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2023 року, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд порушив норми статті 185 357 ЦПК України, оскільки у своїх ухвалах про залишення апеляційної скарги без руху та про продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги не вказав суму судового збору, яка підлягала сплаті (доплаті) позивачем;

позивач самостійно визначив, що він зобов`язаний сплатити суму судового збору за максимальними ставками для спору майнового характеру. Враховуючи відсутність коштів для цих цілей, позивач звернувся із клопотанням до апеляційного суду про зменшення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції до 1 488,50 грн. На підтвердження свого матеріального стану позивач надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за період з І кварталу 2021 року до ІІІ кварталу 2023 року від 26 грудня 2022 року № 2412-22-10473. Проте суд

у задоволенні вказаного клопотання відмовив та продовжив позивачу строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 16 січня 2023 року;

16 січня 2023 року засобами поштового зв`язку представник позивача подав до апеляційного суду клопотання про продовження строку виконання ухвали від 04 січня 2023 року з мотивів направлення адвокатських запитів до Головного сервісного центру МВС у Чернівецькій області і до Головного управління ДПС

у Чернівецькій області з метою отримання інформації про відсутність у позивача іншого майна, за рахунок якого він може сплатити судовий збір. Також представник надав копію витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, в якому вказано про відсутність нерухомого майна, що належить позивачу. Суд помилково вказав, що датою подання цього клопотання є 17 січня 2023 року, а також проігнорував матеріальний стан позивача;

висновки суду про те, що факт направлення адвокатських запитів представником позивача лише 13 січня 2023 року свідчить про затягування справи, є помилковими. Позивач самостійно звертався до державних органів

з метою отримання інформації щодо його майнового стану та наявності майна, проте йому було відмовлено у наданні такої інформації. Тому для витребування вказаної інформації були підготовлені та направлені адвокатські запити. Уведення в державі воєнного стану і постійні відключення електричної енергії позбавили позивача та його представника можливості підготувати та надіслати адвокатські запити у більш короткі строки;

на переконання позивача, наявні у матеріалах справи докази підтверджують скрутний матеріальний стан позивача та неможливість сплати судового збору у розмірі 18 607,50 грн;

сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору

у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 16 листопада 2022 року залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків касаційної скарги у спосіб надання доказів на підтвердження вартості спірного нерухомого майна; повідомлення про ціну позову і, відповідно, підтвердження правильності сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання ухвали Чернівецького апеляційного суду від 13 грудня 2022 року ОСОБА_1 подав клопотання, в якому просив зменшити йому розмір сплати судового збору до 1 488,50 грн.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04 січня 2023 року відмовлено

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 16 січня

2023 року.

Копію цієї ухвали ОСОБА_1 отримав в приміщенні суду 06 січня 2023 року.

16 січня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Оберемко Р. А., звернувся до апеляційного суду з клопотанням про продовження строку виконання ухвали від 04 січня 2023 року.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для усунення недоліків відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 16 листопада 2022 року визнано неподаною і повернено заявнику.

Таким чином, вимоги суду ОСОБА_1 у визначений строк не виконав.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про визнання апеляційної скарги ОСОБА_1 неподаною та повернення її заявникові.

Щодо розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги

У пункті 3 частини третьої статті 175 ЦПК України вказано, що позовна заява, крім іншого, повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі

№ 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) вказано, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. […] Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту шостого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, при поданні апеляційної скарги заявнику необхідно було

сплатити судовий збір у розмірі, що відповідає сумі: ціна вартості витребуваного майна х 1 % х 150 %.

Звертаючись з позовом до суду, позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив витребувати у ОСОБА_2 на його користь нежитлові виробничі приміщення, а саме: будівлі оздоровчого комплексу з кафе-баром, загальною площею 277,95 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та надати йому доступ і передати ключі від них. Водночас у позовній заяві та в апеляційній скарзі вказував, що позов має немайновий характер. До апеляційної скарги позивач додав платіжне доручення від 08 грудня 2022 року № ПН796 про сплату судового збору в розмірі 1 488,60 грн.

Апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що він позбавлений можливості перевірити правильність сплаченого судового збору в розмірі 1 488,60 грн, оскільки ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірного нерухомого майна, а також не вказав ціну позову, як того вимагає пункт 3 частини третьої статті 175 ЦПК України. Крім того, суд правильно вважав, що з матеріалів справи та зі змісту апеляційної скарги неможливо встановити ціну позову, тому ОСОБА_1 необхідно визначити та обґрунтувати розмір судового збору та за необхідності - доплатити частину судового збору.

Щодо клопотання про зменшення судового збору за подання апеляційної скарги

На виконання ухвали Чернівецького апеляційного суду від 13 грудня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому просив зменшити розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення до 1 488,50 грн. Клопотання мотивоване тим, що у зв`язку з неможливістю оцінити майно, яке на даний час перебуває у власності відповідача, йому необхідно сплатити судовий збір

у максимальному розмірі 18 607,50 грн, проте він не має доходу за минулий рік і до дня подання клопотання. Тому він позбавлений фінансової можливості сплатити судовий збір у максимальному розмірі. На підтвердження вказаних обставин надав суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела / суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 26 грудня 2022 року, згідно з яким з І кварталу 2021 року до ІІІ кварталу

2022 року інформації про доходи ОСОБА_1 немає.

Апеляційний суд виходив з того, що наведені заявником у клопотанні аргументи не дають достатніх підстав для вирішення питання відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру належного до сплати судового збору або звільнення від його сплати. Зокрема, надані заявником докази щодо неспроможності сплати судового збору є недостатніми, оскільки вони не містять інформації про майновий стан заявника в цілому, який би свідчив про його неспроможність сплатити судовий збір.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04 січня 2023 року відмовлено

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 16 січня

2023 року.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених

у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведеними нормами права визначено можливість, право, а не обов`язок суду щодо відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або ж звільнення від його сплати.

Надані заявником докази щодо неспроможності сплати судового збору за подання апеляційної скарги є недостатніми, оскільки вони не містять інформації про майновий стан позивача в цілому, який би свідчив про його неспроможність сплатити судовий збір. Так, він не надав необхідних відомостей про відсутність нерухомого та рухомого майна, коштів на рахунках тощо, які свідчили б про те, що за своїм майновим станом він не спроможний сплатити судовий збір. Це унеможливлює задоволення клопотання, наслідком якого є прийняття апеляційної скарги без сплати судового збору (або сплати судового збору

у меншому розмірі).

При цьому колегія суддів наголошує, що норми Закону України «Про судовий збір» визначають порядок сплати судового збору, встановлюють ставки, які залежать від змісту позовних вимог (майнового, немайнового характеру), інших заяв процесуального характеру, статусу особи позивача (юридична, фізична особа).

Наведений Закон визначає обов`язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов`язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов`язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження

у цивільних справах.

Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63 - 64).

За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що ОСОБА_1 не надав належних та достатніх доказів на підтвердження факту відсутності фінансової можливості сплатити судовий збір та наявності підстав для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі.

Щодо клопотання про продовження строку подання документів на підтвердження наявності підстав для зменшення судового збору

Як зазначалось, ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04 січня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 16 січня 2023 року.

Копію ухвали Чернівецького апеляційного суду від 04 січня 2023 року про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 отримав 06 січня 2023 року.

16 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про продовження строку виконання ухвали від 04 січня 2023 року, на обґрунтування якого зазначав, що для отримання відповідей на адвокатські запити для цілей підтвердження обставин фінансової можливості сплати судового збору необхідно продовжити строк для виконання ухвали апеляційного суду ще на десять днів. По суті в клопотанні йшлося не про продовження строку для усунення недоліку - сплати судового збору, а для збору інформації про фінансовий і майновий стан позивача для підтвердження наявності підстав для зменшення його розміру, хоча апеляційна скарга залишалась без руху

з наданням строку, який був продовжений, для сплати судового збору, а не для підтвердження обставин неспроможності позивача сплатити судовий збір у належному розмірі.

Суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що ОСОБА_1 двічі надавався строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме зазначення ціни позову

і сплати судового збору відповідно до ціни позову, проте в двадцятиденний строк вказані недоліки він не усунув (не сплатив судовий збір відповідно до ціни позову). Оскільки у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги позивач не усунув, суд апеляційної інстанції, не знайшовши підстав для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, обґрунтовано повернув апеляційну скаргу.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається(частина перша статті 44 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи, крім іншого, зобов`язані: 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями ЦПК України обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, стосовно дотримання строку апеляційного оскарження.

Таким чином, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для продовження строку подання додаткових документів.

Водночас колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно зазначив щодо направлення клопотання про продовження строку виконання ухвали від 04 січня 2023 року після спливу строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги (17 січня

2023 року). Матеріали справи підтверджують, що таке клопотання дійсно було направлено представником ОСОБА_1 16 січня 2023 року, тобто у межах встановленого судом строку. Проте такий висновок апеляційного суду на законність ухвали щодо повернення апеляційного скарги ОСОБА_1 не впливає та не може бути підставою для її скасування.

Оцінюючи доводи касаційної скарги про обмеження заявника у доступі до правосуддя, колегія суддів враховує, що суд апеляційної інстанції двічі надавав ОСОБА_1 можливість усунути недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору або надання документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Невиконання законної процесуальної вимоги мало своїм наслідком обґрунтоване повернення апеляційної скарги заявнику, а тому немає підстав уважати, що заявник був обмежений у доступі до правосуддя.

Також колегія суддів наголошує, що відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Тобто заявник після усунення обставин, які стали підставою для повернення апеляційної скарги, із дотримання вимог закону, зокрема статті 356 ЦПК України, вправі повторно звернутися з апеляційною скаргою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення,

а оскаржену ухвалу апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400 401 406 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар