Постанова

Іменем України

25 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 759/4596/18

провадження № 61-3852св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., КратаВ. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

заінтересовані особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Київська міська рада,

представник заявника - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року у складі судді Сенька М. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Київська міська рада.

Вимоги обґрунтовувала тим, що вона та ОСОБА_8, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, тривалий час (з 2004 року до 2017 року) проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Встановлення юридичного факту їй необхідне для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8

Спадкоємцями першої черги є дружина померлого ОСОБА_5 і син ОСОБА_6, які подали нотаріусу заяви про те, що вони не претендують на спадкове майно.

Ураховуючи викладені обставини, просила встановити факт, що вона та ОСОБА_8 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період із 21 вересня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.

Суди зробили висновки про неможливість встановлення факту спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у вказаний період, оскільки останній за життя перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 Тобто задоволення даної заяви призведе до порушення принципу одношлюбності, передбаченого статтею 25 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Короткий зміст касаційної скарги

У лютому 2019 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_4 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її заяви.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особа, яка подала касаційну скаргу

Заявник вважає, що при розгляді даної справи суди не врахували, що фактично ОСОБА_8 та ОСОБА_5 з 2001 року разом не проживали, спільного господарства не вели, тому шлюбні правовідносини між ними були припинені.

У зв'язку з наведеним встановлення факту спільного проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу не протирічить принципу одношлюбності, як про це зазначили суди попередніх інстанцій.

Обставини справи

Суди встановили, що відповідно до умов договору купівлі-продажу від 31 серпня 2004 року ОСОБА_4 та ОСОБА_8 придбали в ОСОБА_9 у спільну часткову власність (в рівних частках) квартиру АДРЕСА_1 де постійно проживали та були зареєстровані.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

За життя ОСОБА_8 заповіту на випадок смерті не залишив.

27 січня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, у якій зазначала, що проживала разом зі ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у вищевказаній квартирі більш ніж п'ять років до моменту його смерті, тому вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України (а. с. 12).

На підставі вказаної заяви приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Габрієль Л. Є. відкрила спадкову справу № 1-2018 та 28 березня 2018 року винесла постанову про відмову ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 з підстав відсутності доказів родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем (а. с. 8).

02 лютого 2018 року ОСОБА_5 (дружина померлого, яка з ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі) та ОСОБА_6 (син померлого) подали нотаріусу заяви про те, що їм відомо про смерть ОСОБА_8, однак у встановлений строк вони спадщину не прийняли та на неї не претендують (а. с. 50, 52).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (частина друга статті 3 СК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Статтею 25 СК України передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Відповідно до статті 74 ЦК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Аналіз указаних норм дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень цієї статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Установивши, що за життя ОСОБА_8 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, суди зробили обґрунтовані висновки про відмову у встановленні факту спільного проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, необхідного для прийняття спадщини.

Колегія відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_5 припинили фактичні шлюбні правовідносини ще з 2001 року і це є підставою для задоволення заяви про встановлення юридичного факту.

Дана обставина не має правового значення для вирішення питання наявності спадкових прав.

Інші доводи скарги на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, висновків судів не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. І. Журавель Н. О. Антоненко В. І. Крат