Постанова

Іменем України

25 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 755/5323/16-ц

провадження № 61-18727св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2019 року у складі судді Чех Н. А., постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 328 638,66 грн.

Копія цього рішення була направлена рекомендованим листом на адресу ОСОБА_2 18 липня 2016 року, проте конверт повернувся без вручення за закінченням терміну зберігання.

Зазначила, що копію заочного рішення вона отримала 18 квітня 2018 року.

21 червня 2018 року ОСОБА_2 , від імені якої за довіреністю діяла представник ОСОБА_3 , подала заяву про перегляд заочного рішення, постановленого 14 липня 2016 року Дніпровським районним судом м. Києва у цій цивільній справі. В указаній заяві міститься і прохання визнати причини пропуску строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення поважними та поновити строк, оскільки згідно із медичною довідкою від 08 травня 2018 року вона (заявник) проходила в лікарні медичне обстеження, що є підтвердженням наявності поважної причини пропуску строку звернення до суду з цією заявою.

На підставі викладеного ОСОБА_2 просила поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення; скасувати заочне рішення із закриттям провадження у справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2019 року відмовлено ОСОБА_2 у поновленні процесуального строку для подання заяви про перегляд заочного Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання.

Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання залишено без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення.

Зважаючи на те, що відповідачем порушено строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення, з урахуванням положень частини другої статті 126 ЦПК України суд залишив без розгляду заяву про перегляд заочного рішення.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду не надано.

При цьому суд зазначив, що заява про перегляд заочного рішення подана через 65 днів після отримання копії рішення, з яких тільки 33 дні ОСОБА_2 перебувала на медичному обстеженні та лікуванні.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У травні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким поновити процесуальний строк для подання заяви про перегляд заочного рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що відповідач перебувала на лікуванні в період часу, який встановлений для подачі процесуального документу - заяви про перегляд заочного рішення.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України(тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

15 січня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість у розмірі 328 638,66 грн.

Копію повного заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року ОСОБА_2 отримала 18 квітня 2018 року.

21 червня 2018 року ОСОБА_2 , від імені якої за довіреністю діяла представник ОСОБА_3 , подала заяву про перегляд заочного рішення та про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Заява про поновлення процесуального строку розглядається судом без повідомлення учасників справи (статті 126, 127 ЦПК України).

Встановлено, що копію повного заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2016 року ОСОБА_2 отримала 18 квітня 2018 року.

З заявою про перегляд заочного рішення та про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_2 , від імені якої за довіреністю діяла представник ОСОБА_3 , подала до суду 21 червня 2018 року.

ОСОБА_2 з 19 квітня 2018 року до 30 квітня 2018 року проходила обстеження та лікування з приводу захворювання, що підтверджується довідкою від 08 травня 2018 року № 48 КНП «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району міста Києва, філія № 3 Жіноча консультація».

Також встановлено, що з 02 травня 2018 року до 22 травня 2018 року ОСОБА_2 проходила процедури в фізіотерапевтичному кабінеті, що підтверджується довідкою № 67 від 06 липня 2018 року КНП «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району міста Києва, філія № 3 Жіноча консультація».

Таким чином, установивши, що заява про перегляд заочного рішення подана заявником лише через 65 днів після отримання нею копії повного заочного рішення, з яких тільки 33 дні ОСОБА_2 перебувала на медичному обстеженні та лікуванні, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що відповідачка суттєво пропустила строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення, не навела поважних причин пропуску цього строку, у зв`язку із чим обґрунтовано залишив заяву відповідача про перегляд заочного рішення без розгляду.

При цьому необхідно ураховувати, що безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Доводи касаційної скарги щодо наявності поважних причин пропуску строкудля подання заяви про перегляд заочного рішення є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами та суперечать матеріалам справи.

При цьому апеляційним судом обґрунтовано не взято до уваги довідку від 18 червня 2019 року «Медичного центру Олега Колібаби», оскільки вказаний документ був отриманий після постановлення оскаржуваної ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2019 року, а на обставини, викладені у цій довідці, ані відповідачка, ані її представник у суді першої інстанції, як на підставу наявності поважних причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, не посилались.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питаннящодо поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило