Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.12.2019 року у справі №530/1947/18

Постанова

Іменем України

25 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 530/1947/18

провадження № 61-22869св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Карго пром»,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Зіньківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченко Оксани Григорівни на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 березня 2019 року у складі судді Должко С. Р. та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії судді: Абрамова П. С., Пилипчук Л. І., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Карго пром» (далі - ТОВ «Карго пром») звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Зіньківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум»).

Заява мотивована тим, що 28 листопада 2018 року на підставі договору

№ 1276-Ф про відступлення права вимоги ПАТ «Банк Форум» відступлено право вимоги за кредитним договором № 0003/08/25-CL від 25 січня

2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум», на користь ТОВ «Карго пром».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 березня 2019 року заяву задоволено.

Замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» по виконанню виконавчого листа

№ 2-874/2010 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором на ТОВ «Карго пром».

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості таких вимог, а також доведеності тих обставин, що до ТОВ «Карго пром» перейшли права вимоги за кредитним договором.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 березня

2019 року скасовано та постановлено нову, якою заяву задоволено.

Замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2-874/2010 про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором на ТОВ «Карго пром».

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову, апеляційний суд виходив із безумовних підстав для її скасування, оскільки ухвала суду першої інстанції крім головуючого судді Должко С. Р. також підписана секретарем судових засідань Стрілець Л. Г., яка не входить до складу суду в розумінні статті 34 ЦПК України та не має права на підписання оригіналів судового рішення.

Задовольняючи заву, апеляційний суд виходив із обґрунтованості таких вимог, а також доведеності тих обставин, що до ТОВ «Карго пром» перейшли права вимоги за кредитним договором. При цьому, апеляційним судом враховано, що питання про заміну сторони виконавчого провадження у спорі порушено тільки щодо ОСОБА_1 на що місцевий суд уваги не звернув та в ухвалі суду про заміну сторони виконавчого провадження зазначив і інших осіб.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

16 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зінченко О. Г. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 березня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції справу було розглянуто без участі ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання і не отримував повісток про виклик до суду.

Судами вирішено справу на підставі недопустимих доказів, оскільки додано копії документів. Надані заявником до матеріалів справи копії письмових доказів не є і не можуть бути допустимими доказами (правова позиція Верховного Суду, викладено у постанові від 11 липня 2018 року у справі

№ 904/8549/17).

Договір про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2018 року № 1276-Ф було укладено з порушенням вимог Закону, оскільки вказаний договір в частині відступлення права вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору від 25 січня 2008 року № 0003/08/25-CL є правочином факторингу, так як відступлення прав вимоги відбулось в обмін на грошові кошти за плату у вигляді дисконту.

Доводи інших учасників справи

19 лютого 2020 року ТОВ «Карго пром» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 березня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 рокупоновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 березня 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Зіньківського районного суду Полтавської області цивільну справу № 530/1947/18.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченко О. Г. на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 27 березня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду винесене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що 07 жовтня 2010 року Зіньківським районним судом Полтавської області ухвалено заочне рішення у справі № 2-874/2010 за позовом ПАТ «Банк Форум» до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Цим рішенням позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за основним боргом та процентами в сумі 41 464,78 грн.

14 червня 2011 року на виконання заочного рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2010 року видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця від 22 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження № 55430216 про стягнення з боржника

ОСОБА_1 суму боргу на користь ПАТ « Банк Форум».

28 листопада 2018 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Карго пром» укладено договір № 1276-Ф про відступлення прав вимоги.

У відповідності з умовами вказаного договору до ТОВ «Карго пром» перейшли права вимоги за кредитним договором № 003/08/25-CL від 25 січня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум» та права вимоги за іпотечними договорами № 0003/08/25-CL/S-1 та № 0003/08/25-CL/S-2

від 25 січня 2008 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського апеляційного суду

від 06 листопада 2019 року є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі -

ЦК України), визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, внаслідок чого припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18) та від 09 січня 2020 року у справі № 2218/5181/2012 (провадження № 61-12807св19).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до договору відступлення прав вимоги від 28 листопада 2018 року № 1276-Ф ТОВ «Карго пром» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором від 25 січня 2008 року № 003/08/25-CL, а тому наявні усі підстави для заміни сторони виконавчого провадження.

Не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що ТОВ «Карго пром» не надало належних доказів переходу права грошової вимоги за кредитним договором, оскільки матеріали справи містять належним чином посвідчені копії договору від 28 листопада 2018 року

№ 1276-Ф про відступлення права вимоги за кредитними договорами, договорами іпотеки та поруки, додатку № 1 до вказаного договору, які посвідчені представником ТОВ «Карго пром», що відповідає частині п`ятій статті 95 ЦПК України.

Посилання заявника напостанову Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц є необґрунтованими, оскільки у наведеній постанові суд касаційної інстанції вказав про те, що «судами вирішено спір за належними, проте недопустимими доказами у справі, наданих Прокурором в обґрунтування позовних вимог, а саме: державний акт на право користування землею № 097060 від 1991 року, договір про спільну діяльність № 31-1

від 04.10.2011, з додатковими угодами до нього № 1 від 10.04.2014, №2

від 22.12.2015, лист Позивача від 20.06.2017 та інші документи», натомість, у справі, яка переглядається, ТОВ «Карго пром» підтвердило належними та допустимими доказами перехід права вимоги за кредитним договором, що відповідає частині п?ятій статті 95 ЦПК України.

Доводи заявника про те, що справу в суді першої інстанції було розглянуто без участі ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання і не отримував повісток про виклик до суду є безпідставними, оскільки судове рішення суду першої інстанції скасовано судом апеляційної інстанції з ухваленням нового. Крім того, при розгляді справи судом апеляційної інстанції 06 листопада 2019 року була присутня представник ОСОБА_1 - адвокат Зінченко О. Г.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченко Оксани Григорівни залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко