Історія справи

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 361/4575/20

провадження № 61-21416св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства «Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки» на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки», після зміни найменування - Державне підприємство «Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки» (далі - ДП «НАДТ ім. Л. Українки»), та просила стягнути компенсацію втрати частини доходів у розмірі 2 615,93 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 липня 2010 року по 08 квітня 2020 року в розмірі 776 593,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з січня 2004 року вона перебувала в трудових відносинах з ДП «НАДТ ім. Л. Українки»та працювала на посаді звукооператора, з якої 05 липня 2020 року її було звільнено.

При звільненні відповідач не виплатив їй заробітну плату за п`ять днів та компенсацію за один день невикористаної відпустки в сумі 1 458,24 грн, які рішенням суду від 17 липня 2017 року стягнені з відповідача на її користь.

Вказане рішення суду виконане відповідачем лише 08 квітня 2020 року.

Посилаючись на викладене, оскільки невиплата їй всіх належних сум при звільненні відбулася з вини відповідача, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2021 року провадження у справі в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 06 липня 2010 року по 16 жовтня 2017 року закрито.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнено з ДП «НАДТ ім. Л. Українки» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати в розмірі 2 615,93 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що спір між сторонами про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 06 липня 2010 року по 16 жовтня 2017 року вирішений рішенням суду від 11 грудня 2017 року в іншій справі, тому провадження у справі в цій частині вимог підлягає закриттю.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 17 жовтня 2017 року по 08 квітня 2020 року задоволенню не підлягають у зв`язку із встановленим рішенням суду в іншій справі фактом відсутності вини відповідача у невиплаті позивачу грошових коштів у сумі 1 458,24 грн. Водночас ця обставина не впливає на необхідність компенсації позивачу втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2021 року в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 17 жовтня 2017 року по 08 квітня 2020 року скасовано та ухвалено в цій в цій частині нове судове рішення, яким стягнено з ДП «НАДТ ім. Л. Українки» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 20 000,00 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції передчасно застосував до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 82 ЦПК України, оскільки правова оцінка, надана певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, не врахував обставин незаконності розірвання з позивачем трудового договору, тому безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 17 жовтня 2017 року по 08 квітня 2020 року. Разом з тим, оскільки розмір середнього заробітку за цей період значно перевищує розмір заборгованості, наявні підстави для його зменшення до 20 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року ДП «НАДТ ім. Л. Українки» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року в частині стягнення 20 000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 810/1543/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не врахував, що вина відповідача у невиплаті позивачу при звільненні 1 458,24 грн відсутня, у зв`язку з чим помилково застосував положення статті 117 КЗпП України.

Судові рішення в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 06 липня 2010 року по 16 жовтня 2017 року та компенсації втрати частини доходів заявником не оскаржуються, тому в цій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

31 січня 2022 року справа № 361/4575/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «НАДТ ім. Л. Українки» та обіймала посаду звукооператора служби звукозапису та відтворення театру.

Наказом ДП «НАДТ ім. Л. Українки» № 106-к від 05 липня 2010 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин у період із 17 червня по 22 червня 2010 року.

При звільненні ОСОБА_1 було нараховано 4 121,30 грн, з яких за її заявою утримано 1 458,24 грн, а 2 663,06 грн виплачено.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 31 січня 2020 року, у справі № 361/5873/16-ц стягнено з ДП «НАДТ ім. Л. Українки» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1 458,24 грн.

Вказаними судовими рішення встановлено, що ДП «НАДТ ім. Л. Українки» при звільненні ОСОБА_1 на підставі її заяви утримало із її заробітної плати грошові кошти в розмірі 1458, 24 грн, які були виплачені їй у червні 2010 року згідно з лікарняним листком за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 12 березня 2018 року, у справі № 361/6351/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «НАДТ ім. Л. Українки» про стягненнясередньої заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 липня 2010 року по 16 жовтня 2017 року.

06 квітня 2020 року відповідач виконав рішення суду в справі № 361/5873/16.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Установлено, що при звільненні ОСОБА_1 , 05 липня 2010 року, відповідач не виплатив їй належні до сплати 1 458,24 грн, які в подальшому рішенням суду від 17 липня 2017 року в справі № 361/5873/16-ц стягнені на її користь та 06 липня 2020 року виплачені відповідачем.

Згідно з вказаним рішенням суду, грошові кошти в сумі 1 458,24 грн були незаконно утримані відповідачем із заробітної плати позивача.

Таким чином, установивши, що в день звільнення позивачу з вини відповідача не були виплачені всі суми, які належали їй від підприємства, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач повинен відшкодувати їй майнові втрати, яких вона зазнала внаслідок несвоєчасного здійснення з нею розрахунку й доводи касаційної скарги цього не спростовують.

Водночас з визначеним апеляційним судом розміром відшкодування колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц зазначено, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, зокрема суду при вирішенні такого питання необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, та з чим була пов`язана її тривалість з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Оскільки рішенням суду від 11 грудня 2017 року в справі № 361/6351/17 позивачу відмовлено в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 липня 2010 року по 16 жовтня 2017 року, наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 жовтня 2017 року та по день фактичної виплати, тобто по 06 липня 2020 року.

Враховуючи принципи, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц, Верховний Суд вважає справедливим і таким, що відповідатиме наведеним вище критеріям, зменшення розміру відшкодування до 1 500,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, оскільки в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про зміну постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шляхом зменшення його розміру з 20 000,00 грн до 1 500,00 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити.

Зменшити розмір стягнутого з Державного підприємства «Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 20 000,00 грн до 1 500,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов