Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 235/3192/19

провадження № 61-21503св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван-Сарай",

третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Сарай" на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2019 року у складі судді Філь О. Є. та постанову Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів:

Кішкіної І. В., Азевича В. Б., Халаджи О. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю "Караван-Сарай" (далі - ТОВ "Караван-Сарай"), третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що він є батьком ОСОБА_2, який у вересні 2016 року влаштувався на роботу до відповідача на посаду торгового агента ТОВ "Караван-Сарай". 12 травня 2017 року під час виконання його сином трудових обов'язків із ним стався нещасний випадок на виробництві, а саме: дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої він отримав травми несумісні з життям, від яких помер. Про факт настання нещасного випадку на виробництві складено акт за формою Н-5 про проведення спеціального розслідування нещасного випадку та акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

У зв'язку зі смертю сина, йому завдано моральну шкоду, оскільки дитині було лише 22 роки, був його опорою у житті, він завжди знав, що у нього є близька та найдорожча людина, яка прийде на допомогу, надасть свою підтримку та любов. Зі смертю сина він втратив упевненість у завтрашньому дні. Крім того, після смерті сина йому доводиться докладати багато зусиль для організації свого життя, що насамперед пов'язано з організацією побуту, оскільки син постійно допомагав йому з хатніми справами, з придбанням продуктів харчування та багато іншого. Він втратив найдорожчу людину і це завдає йому надзвичайних моральних та душевних страждань.

У зв'язку з цим просив стягнути з відповідача на свою користь 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від

10 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Караван-Сарай" на користь ОСОБА_1 80 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції керувався тим, що доведено факт смерті ОСОБА_2 від нещасного випадку на виробництві, який стався під час виконання трудових обов'язків у ТОВ "Караван-Сарай", як і доведено завдання позивачу моральної шкоди у зв'язку зі смертю сина. Розмір грошової компенсації у розмірі 80 000 грн визначено із врахуванням ступеня моральних страждань, яких зазнав і зазнає позивач після смерті сина, їх тривалість і тяжкість, незворотність втрати, істотність вимушених змін у житті, що позбавляє його звичних життєвих зв'язків та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому суд керувався принципами розумності, виваженості та справедливості.

Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції та зазначив, що згідно статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Згідно із частинами 1, 3 статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. При цьому, посилання суду на статтю 1167 ЦК України є помилковим, так як у даному випадку підставою для відшкодування моральної шкоди є частина 2 статті 1168 ЦК України, проте це не вплинуло на правильність судового рішення.

Аргументи учасників справи

У грудні 2019 року ТОВ "Караван-Сарай" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від

19 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просило оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову

у задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не звернули увагу на відсутність вини відповідача у смерті ОСОБА_2. За результатами розслідування кримінального провадження № 12017050000000163 від 12 травня 2017 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12 травня 2017 року, встановлено вину ОСОБА_2. Таким чином, стягнення моральної шкоди

з ТОВ "Караван-Сарай" з підстав встановлення вини відповідача (на підставі частини 1 статті 1167 ЦК України) є безпідставними, оскільки вина відповідача у судовому засіданні встановлена не була. Крім того, відповідач не був володільцем джерела підвищеної небезпеки, внаслідок дії якого загинув ОСОБА_2. Судами безпідставно не були застосовані статті 1187, 1188 ЦК України, які є спеціальними у виниклих правовідносинах.

Відзиву на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2.

З ТОВ "Караван-Сарай" ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з 07 вересня 2016 року, працював на посаді торгового агента.

12 травня 2017 року під час виконання ОСОБА_2 трудових обов'язків із ним стався нещасний випадок на виробництві, а саме дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої він отримав травми несумісні із життям, від яких помер.

Факт настання нещасного випадку на виробництві підтверджується актом за формою Н-5 про проведення спеціального розслідування нещасного випадку та актом за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Зазначеними актами встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок сполученої травми тіла з наявністю закритих переламів грудини, ребер зліва

і справа, лівої плечової кістки, відкритих переламів лівої ліктьової і правої стегнової кістки, травматичних розривів серця і серцевої сорочки, плеври

і тканини легенів, капсули і тканини печінки, які ускладнилися об'ємними крововиливами в плевральну і черевну порожнини з розвитком гострої масивної крововтрати. Нещасний випадок з ОСОБА_2 відбувся під час виконання ним робочих обов'язків, на власному транспортному засобі, в інтересах підприємства з дозволу роботодавця. Основною причиною нещасного випадку є порушення вимог безпеки під час експлуатації транспортних засобів, що призвело до настання нещасного випадку. Особою, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці, є ОСОБА_2, який, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги пункту 14.6 "г" та вимоги дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України, при виконанні яких він мав технічну можливість запобігти настанню дорожньо-транспортної пригоди. Дії ОСОБА_2 знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням цієї дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, що підтверджується також постановою про закриття кримінального провадження від 31 липня 2017 року.

ОСОБА_2 надавав заяву про дозвіл на використання автомобіля ВАЗ 21104 під час виконання ним трудових обов'язків, яка погоджена відповідачем.

Використання працівниками ТОВ "Караван-Сарай" особистих легкових автомобілів для потреб підприємства в господарській діяльності під час виконання трудових обов'язків регламентовано положенням, яке затверджене наказом керівника ТОВ "Караван-Сарай" від 01 квітня 2015 року № 5.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

У статті 173 КЗпП України визначено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

У частині 2 статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно із частинами 1 , 2 , 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 1193 ЦКУкраїни).

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку

з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також

з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкодипо своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Встановивши, що смерть ОСОБА_2 сталася від нещасного випадку на виробництві, під час виконання ним трудових обов'язків, позивачу завдано моральної шкоди, суди, з врахуванням того, що нещасний випадок стався з вини потерпілого, вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначили розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 80 000 грн.

Згідно з частиною 2 статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Сарай" залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від

10 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від

19 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

В. А. Стрільчук