Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.07.2019 року у справі №759/12743/17

Постанова

Іменем України

19 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 759/12743/17-ц

провадження № 61-12859св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Київська міська рада,

треті особи: Двадцята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м.

Києва від 14 лютого 2019 року у складі судді Величко Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів:

Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Київської міської ради,

треті особи: Двадцята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1, виданим Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області. Про смерть батька він дізнався лише 14 липня 2017 року у зв'язку із тим, що його батько вів дуже потайний та одинокий спосіб життя, відмовлявся спілкуватися та виходити на зв'язок із будь-ким із своїх родичів, не мав друзів. Починаючи із самого дитинства його батько приховував своє місце проживання, ніколи не згадував та не розповідав про своє коло спілкування. Єдине, що про нього відомо це останнє місце роботи, а саме Інститут технічної теплофізики, де він працював охоронцем.

Отримавши свідоцтво про смерть батька, він звернувся до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, проте через пропуск встановленого законодавством строку отримав відмову. Саме під час візиту до нотаріуса йому стала відома адреса квартири у якій проживав його батько та яка є спадковим майном, а саме АДРЕСА_1.

Посилаючись на викладене, позивач просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, строком у три місяці.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що діти спадкодавця ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не могли дізнатися про смерть батька через його потайний спосіб життя та помилку у документах про смерть, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не спілкувалися між собою, та є претендентами на спадкове майно свого батька, що стало підставою для звернення до суду із позовами.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущений з поважних причин.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 рокута постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що судами порушено вимоги частини 3 статті 1272 ЦК України, що полягає у її неправильному тлумаченні щодо спірних правовідносин у частині встановлення наявності об'єктивних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини та визнання поважності причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту. Крім того, Київська міська рада є неналежним відповідачем, оскільки саме вона є належним відповідачем за позовом, оскільки прийняла спадщину.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та тлумачення норм матеріального права на свою користь, адже заявниця вимушена була сама звертатися із аналогічним позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, при цьому причини поважності пропуску строків вказувала аналогічні до вказаних у позові у цій справі.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якого відкрилась спадщина на майно, яке складається, зокрема, із квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 у справі № 759/16636/16-ц, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_2, яка є донькою спадкодавця від другого шлюбу, визначений додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, та встановлено обставини, що спадкодавець був тяжко травмований під час ДТП, яка відбулася неподалік смт Ворзель, Київської області. У важкому стані його доправлено каретою швидкої допомоги до Ірпінської центральної міської лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_1 від численних переломів скелету ОСОБА_4 помер. Працівниками правоохоронних органів, а також медичними працівниками, допущено помилку в персональних даних ОСОБА_4, а саме невірно зазначено в усіх документах його по батькові - "ОСОБА_4" замість "ОСОБА_4". Як наслідок правоохоронним органам за короткий час не вдалося встановити наявність близьких родичів у померлого, у зв'язку із чим Прокуратурою м. Ірпеня Київської області 28 травня 2018 року наданий дозвіл на поховання ОСОБА_4 за державні кошти (лист прокуратури від 28 серпня 2015 року № 62-16-Р-2015р) та здійснено поховання на кладовищі м. Ірпеня, про що свідчить свідоцтво про поховання від 31 серпня 2015 року № 362. У результаті вказаної помилки відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області видав свідоцтво про смерть Комунальному підприємству "Управління житло-комунального господарства "Ірпінь", що здійснило поховання ОСОБА_4 з помилкою, а саме неправильно зазначено по батькові померлого.

Позивач є сином спадкодавця від першого шлюбу та дізнався про смерть спадкодавця 14 липня 2017 від своєї двоюрідної сестри, що спадкодавець вів потайний спосіб життя не бажав спілкуватися із родичами та мав іншу сім'ю.

Постановою Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 19 липня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Нормативно-правове обґрунтування

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що працівниками правоохоронних органів, а також медичними працівниками, допущено помилку в персональних даних про смерть ОСОБА_4, а саме неправильно зазначено в усіх документах по батькові - "ОСОБА_4" замість "ОСОБА_4", що стало наслідком поховання батька позивача за неправильними персональними даними, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом.

Твердження заявника про те, що Київська міська рада неналежний відповідач, так як саме вона є належним відповідачем за позовом, у зв'язку з прийняттям спадщини, є безпідставними та необґрунтованими, так як надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не порушує прав та законних інтересів ОСОБА_2, оскільки особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Позовна заява ОСОБА_1 подана до суду у серпні 2017 року, тобто до ухвалення рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року про надання ОСОБА_2 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, а отже, Київська міська рада є належним відповідачем у справі. Крім того, станом на день ухвалення рішень у цій справі, ОСОБА_2 свідоцтво про прийняття спадщини не видавалося.

Доводи заявника про те, що наведені позивачем причини пропуску строку на прийняття спадщини не є поважними, безпідставні, такі, що не заслуговують на увагу суду, оскільки при поданні нею позову у грудні 2016 року про надання додаткового строку для прийняття спадщини, у своїй позовній заяві вона вказала аналогічні причини пропуску нею цього строку для прийняття спадщини.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Доводи касаційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними тим доводами, які були викладені в апеляційній скарзі та перевірялися судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду цього спору.

Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2019 рокута постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик