Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.03.2018 року у справі №750/7815/17

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 750/7815/17

провадження № 61-11235св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Стрільчука В. А., суддів:Кузнєцова В. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_6,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 03 січня 2018 року у складі судді Страшного М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про визнання договору недійсним.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 19 серпня 2013 року між нею та відповідачем укладений договір № 1-0467 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії. Вказаний договір у частині визначення типу приміщення за адресою: АДРЕСА_1, як «нежитлове» та тарифів для інших споживачів, що зазначені у додатках № 1 та № 2 до договору є недійсним, оскільки відповідно до правовстановлюючих документів та реєстру прав власності указане приміщення має статус житлового. Вказувала, що помилилась при укладенні вказаного договору, як правочину щодо обставин, які мають істотне значення, а саме прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно зменшують або можливість використання за цільовим призначенням.

У зв'язку з вищенаведеним та на підставі статей 215, 229 ЦК України ОСОБА_6 просила визнати договір на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 19 серпня 2013 року № 1-0467 недійсним в частині визначення типу приміщення за адресою: АДРЕСА_1, як «нежитлове» та тарифів для інших споживачів, що зазначені у додатках № 1 та № 2 до договору.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що у процесі вчинення оспорюваного договору позивачем не допущено помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Не погоджуючись із указаним рішенням районного суду, у грудні 2017 року ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі заявник посилалася на те, що від сплати судового збору вона звільнена на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 08 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: сплатити судовий збір.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 03 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2017 року визнано неподаною та повернуто апелянту.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у встановлений ухвалою суду строк ОСОБА_6 не усунула недоліків апеляційної скарги.

28 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 03 січня 2018 року, в якій заявник, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам справи та не перевірив, чи були дотримані вимоги статті 74 ЦПК України 2004 року щодо надіслання заявнику копії ухвали про залишення її апеляційної скарги без руху у належний строк та в порядку, визначеному цією статтею, а також чи отримувала заявник копію цієї ухвали.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу, а ухвалою від 27 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_6

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною четвертої статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Перевіривши законність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, виходячи за межі доводів касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга,підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 08 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме сплатити судовий збір. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що споживач, право якого порушене і який з огляду на це подає позов, відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, але має обов'язок щодо сплати судового збору при вчиненні відповідних дій в інших судових інстанціях. Оскільки споживач не звільняється від сплати судового збору за подання до суду інших документів як окремих об'єктів справляння судового збору, зокрема апеляційної скарги, то у таких випадках він зобов'язаний сплатити судовий збір.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 03 січня 2018року апеляційну скаргу ОСОБА_6 визнано неподаною і повернуто у зв'язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги, а саме апелянтом не сплачено судовий збір.

При цьому апеляційний суд врахував, що 08 грудня 2017 року ухвалу апеляційного суду Чернігівської області про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_6 направлено на адресу заявника, яка зазначена в скарзі. Крім того,12 грудня 2017 року з матеріалами справи, в тому числі і ухвалою апеляційного суду Чернігівської областіпро залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_6, ознайомився її представник - ОСОБА_7

Отже, доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не перевірив факт надіслання заявнику копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у належний строк є безпідставними, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим, не можна погодитися з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 з наступних підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз положень зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як споживачі, у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, визначеному статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що вони звільняються від сплати судового збору при зверненні до суду з метою захисту їх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» були замінені словами «судового збору».

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певної категорії осіб щодо сплати судового збору.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Стадії цивільного процесу об'єднані єдиним завданням - справедливим розглядом і вирішенням цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Саме таке тлумачення норм Закону України «Про судовий збір» і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.

Апеляційний суд неправильно витлумачив вказані вище норми та безпідставно поклав на ОСОБА_6, яка звернулася до суду за захистом прав споживача, обов'язок зі сплати судового збору.

Частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на підставі статей 406, 409, 411 ЦПК України.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить вирішити питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 03 січня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді: В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний О. В. Ступак Г. І. Усик