Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 465/11817/13-ц

провадження № 61-22158св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», служба автомобільних доріг у Львівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2016 року у складі судді Мигаль Г. П. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 січня 2017 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

У пункті 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2013 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»), ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23 травня 2014 року залучено до участі у справі, як співвідповідача, службу автомобільних доріг у Львівській області.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2015 року прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позову, пред'явленого до відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та закрито провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Позовна заява мотивована тим, що 02 грудня 2005 року водій ОСОБА_2, керуючи автобусом ЛАЗ-695 НГ, номерний знак НОМЕР_1, належним відкритому акціонерному товариству «Стрийське АТП-14609» (далі - ВАТ «Стрийське АТП-14609»), який випущений на лінію механіком ОСОБА_3 у несправному стані, у районі с. Матків Турківського району Львівсько області не впорався з керуванням, внаслідок чого автобус впав з мосту в річку Гуснянку. Крім того зазначала, що дорога, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) перебувала у неналежному для експлуатації стані, що перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із ДТП, а за її стан відповідали ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та служба автомобільних доріг у Львівській області.

Посилалася на те, що у результаті вказаної пригоди загинуло 9 пасажирів, серед яких її чоловік - ОСОБА_4, а сама вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких її було визнано інвалідом 2-ї групи. Крім того, вказувала, що на її утриманні залишилося двоє малолітніх дітей: дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вказувала, що матеріальна шкода складається із витрат, понесених на поховання чоловіка та коштів, витрачених на ліки внаслідок заподіяної шкоди здоров'ю.

Крім матеріальної шкоди, їй було завдано моральну шкоду, яку обґрунтовувала тим, що у результаті ДТП загинула найдорожча їй людина -чоловік ОСОБА_4, який також повністю забезпечував матеріально її та дітей. Зараз вона та двоє дітей змушені жити на її невелику заробітну плату працівника бібліотеки. Смерть чоловіка спричинила їй і спричиняє по сьогоднішній день душевні страждання, глибину і ступінь яких не можливо виміряти, оцінити. Сама вона у результаті ДТП отримала тяжкі тілесні ушкодження, у неї виник посттравматичний інфаркт міокарда, посттравматичний перикардит і вона була визнана інвалідом 2-ї трупи. Вказувала, що тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, відчувала фізичний біль та страждання, частково втратила працездатність і змушена регулярно вживати лікарські препарати по сьогоднішній день. На її утримання залишилось двоє дітей, яких вона не може забезпечити належним чином матеріально через завдану здоров'ю шкоду, що також посилює глибину страждань і завдає їй моральної шкоди.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення про відшкодування їй за рахунок ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», служби автомобільних доріг у Львівській області матеріальну шкоду (витрати на ліки, похорон, спорудження надгробного пам'ятника) у розмірі 29 377,42 грн, моральну шкоду у розмірі 500 000 грн, а всього 529 377,75 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 11 046,6 грн матеріальної шкоди та 300 000 грн моральної шкоди, а разом 311 046,6 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушення Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_2 та механіка ОСОБА_3, а також незабезпечення безпеки дорожнього руху - неналежне виконання обов'язків ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», про що свідчать висновки експертиз: додаткової судово-автотехнічної експертизи й експертизи стану доріг та дорожніх умов від 02 серпня 2012 року № 3425/3392/1093., комісійної експертизи стану доріг та дорожніх умов від 03 червня 2006 року № 11228, додаткової комісійної судової експертизи стану доріг та дорожніх умов від 22 серпня 2012 року № 5459/1728, додаткової дорожньо-технічної експертизи від 29 квітня 2010 року № 3365, а саме: необроблення ділянки дороги протиожеледним покриттям та необлаштування моста через річку Гуснянку відповідним дорожнім огородженням бар'єрного чи парапетного типу, яке б являло собою стримувальну систему та перешкоджало з'їзду транспортних засобів за межі дороги, перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із настанням ДТП і смертю 9 пасажирів, серед яких був чоловік позивача - ОСОБА_4, а позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження, а також заподіянням їй матеріальної та моральної шкоди. При цьому, від позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивач відмовилася, уточнивши позовні вимоги. А за контрактом від 31 грудня 2004 року № 1-МП на виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг, укладеним між службою автомобільних доріг у Львівській області та ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», саме на останнє покладено відповідальність за заявлені збитки.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд керувався засадами розумності та справедливості, з урахуванням душевних страждань позивача, які вона зазнала у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я та смертю чоловіка.

Вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в частині витрат, понесених на лікування, позивач не довела належними та допустимими доказами.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 січня 2017 року апеляційну скаргу ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» залишено без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2016 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися, та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційний суд вказав, щоміж бездіяльністю ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» щодо належного експлуатаційного утримання у безпечному для дорожнього руху стані дороги, у районі с. Матків Турківського району Львівської області, та наслідками ДТП, що сталася 05 грудня 2005 року, існує прямий причинний зв'язок, тому шкода, що була завдана позивачу ОСОБА_1 у результаті ДТП, підлягає стягненню на її користь з ДП «Львівський облавтодор».

У березні 2017 року ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Касаційна скарга мотивована тим, що автомобільна дорога, на якій сталося ДТП, знаходиться на балансі у служби автомобільних доріг у Львівській області, тому суди незаконно поклали відповідальність за завдану позивачу шкоду на ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», як підрядника по виконанню ремонтних доріг, не врахувавши правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 19 вересня 2015 року у справі № 6-1083цс15.

Суди також не врахували, що ОСОБА_2, водій автобуса ЛАЗ-695 НГ, номерний знак НОМЕР_1, належноговідкритому акціонерному товариству «Стрийське АТП-14609», та ОСОБА_3, механік, який випустив на лінію вказаний автобус у несправному стані, були засуджені за порушення Правил дорожнього руху, які призвели до ДТП 02 грудня 2005 року. Тобто ДТП сталося з вини вказаних осіб, що суди не взяли до уваги.

У червні 2017 року служба автомобільних доріг у Львівській області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких вказує про безпідставність доводів касаційної скарги. Вважає, що суди правильно визначили те, що ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» несе відповідальність за шкоду, завдану ДТП 02 грудня 2005 року, відповідно до пункту 9.1 контракту від 31 грудня 2004 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК Українивизначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що 02 грудня 2005 року водій ОСОБА_2, керуючи автобусом ЛАЗ-695 НГ, номерний знак НОМЕР_1, який належав ВАТ «Стрийське АТП-14609» і був випущений на лінію механіком ОСОБА_3 у несправному стані, у районі с. Матків, Турківського району Львівсько області, не впорався з керуванням, внаслідок чого автобус впав з мосту у річку Гуснянку. У результаті ДТП загинуло 9 пасажирів.

Серед загиблих був чоловік позивача - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04 грудня 2005 року серії НОМЕР_2, виданого Верхньогусинеською сільською радою Туркіського району Львівської області, а позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується епікриз-випискою з історії хвороби № 24661. Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 27 липня 2013 року № 145463 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності.

Після ДТП на утриманні позивача залишилося двоє малолітніх дітей: дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вироком Турківського районного суду Львівської області від 02 серпня 2013 року у кримінальній справі № 1325/1371/2012 (провадження № 1/458/4/2013) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України та засуджено до 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України він був звільнений від відбування призначеного судом покарання з призначенням іспитового строку 3 роки (том 2, а. с. 96-99).

Зазначеним вироком суду встановлено, що 02 грудня 2005 року ОСОБА_2 порушив вимоги розділу 1 пунктів 1.3., 1.5.; розділу 2 пунктів 2.3а,б; розділу 31 пунктів 31.1., 31.4, 31.4.5а, б Правил дорожнього руху та вимоги розділу 1 пунктів 1.1., 1.2., 1.5., 1.5.1, 1.6.1, 1.6.3; Розділу 2 пункту 2.1.3. посадової інструкції водія автобуса, затвердженої головою правління ВАТ «Стрийське АТП-14609», які виразилися у тому, що він, будучи учасником дорожнього руху, перед виїздом на маршрут не перевірив і не забезпечив технічно справний стан закріпленого за ним автобуса марки ЛАЗ-695 НГ, номерний знак НОМЕР_3, який мав відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а також правил технічної експлуатації в частині того, що на задню вісь зазначеного транспортного засобу були встановлені шини різної конструкції різного розміру, обидві шини лівого борту мали порізи бокового брекера, протектор усіх шин заднього візка, крім шини лівого колеса лівого борту, був повністю зношений (висота малюнку протектора вказаних шин становила 0,00 мм замість встановлених не менше 2,00 мм. Це призвело до того, що 02 грудня 2005 року об 7 год. 20 хв. вказаний автобус під керуванням ОСОБА_2, рухаючись на автомобільній дорозі місцевого значення Т-14-20 Бориня-Мохнате, від с. Вернє Висоцьке до с. Матків, Турківського району Львівської області, на проїзді ділянки дороги у районі 25 км + 100 м, яка була вкрита ожеледецею та снігом, через вищевказані технічні несправності коліс, при русі на підйом, почав пробуксовувати. При настанні пробуксовки коліс автобуса при русі зі спуску, не впевнився у безпеці руху та не обрав такі прийоми по керуванню автобусом, які б дозволили йому не виїжджати за межі проїзної частини, не застосував противідкатні упори, що призвело до втрати контролю над його керуванням, виїзду за межі дороги, пошкодження огородження моста та падіння у річку.

Внаслідок ДТП 9 пасажирів загинуло, серед них чоловік позивача - ОСОБА_4, а ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні пошкодження. З огляду на визнання вини підсудним ОСОБА_2 Турківський районний суд Львівський області при розгляді цієї справи визнав недоцільним дослідження доказів стосовно обставин порушення підсудним ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, які спричинили смерть та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим, так як ці обставини не оспорювалися всіма учасниками судового розгляду. Цивільні позови потерпілих у даній кримінальній справі про відшкодування матеріальної і моральної шкоди залишено без розгляду, враховуючи те, що ВАТ «Стрийське АТП-14609» 10 березня 2011 року визнано банкрутом.

Відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 25 лютого 2011 року за заявою ВАТ «Стрийське АТП-14609» про порушення справи про банкрутство, ВАТ «Стрийське АТП-14609» ліквідовано.

Постановою Турківського районного суду Львівської області від 07 грудня 2012 року при розгляді кримінальної справи № 1325/1371/2012 (провадження № 1/1325/152/2012) по обвинуваченню ОСОБА_2 за частиною третьою статті 286 КК України та ОСОБА_3 за статтею 287 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, провадження відносно нього закрито (том 1, а. с.12-13).

Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_3, перебуваючи на посаді механіка контрольно-технічного пункту ВАТ «Стрийське АТП-14609», будучи відповідальною особою за випуск на лінію технічного справного транспортного засобу, порушивши вимоги Правил дорожнього руху та вимоги посадової інструкції, випустив на маршрут автобус ЛАЗ-695 НГ, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який не відповідав вимогам стандартів безпеки дорожнього руху в частині того, що на задню вісь по бортах цього транспортного засобі були встановлені шини різної конструкції та різного розміру, які мали пошкодження, протектор усіх шин заднього візка, крім шини лівого колеса лівого борту був повністю зношений (висота малюнка протектора становила 0,00 мм замість встановлених не менше 2,00 мм). Зазначене призвело до ДТП, яка відбулася 02 грудня 2015 року, внаслідок якої загинуло 9 чоловік, серед яких чоловік позивача та заподіяно тілесні ушкодження пасажирам, у тому числі позивачу.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 26 січня 2007 року, яку залишено у силі ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2007 року, постанову від 18 грудня 2006 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ознаками статті 288 КК України скасовано (том 1, а. с. 66-68).

У вказаній постанові Галицького районного суду м. Львова встановлено, що ОСОБА_7, який перебував на посаді головного інженера філії «Турківський райавтодор» ДП «Львівський облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України», згідно з Положенням про філію не є особою, відповідальною за ремонт і утримання шляхів Турківського району Львівської області. У його посадові обов'язки не входило виконання вимог статті 9 Закону України «Про дорожній рух», оскільки він не є відповідальною посадовою особою органу, уповноваженою державою на управління дорогами загального користування.

Постановою Галицького районного суду Львівської області від 26 січня 2007 року (справа № 4-58/2007), постанову від 18 грудня 2006 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_8, який перебував на посаді майстра виробничої дільниці філії «Турківський райавтодор» ДП «Львівський облавтодор» ДАК «Автомобільні дороги України», постанову від 18 грудня 2006 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_8 за ознаками статті 288 КК України скасовано з тих самих мотивів, що і відносно ОСОБА_7 (том 1, а. с.69-71).

Висновками судових експертиз, які були проведені у кримінальній справі № 1325/1371/2012 (провадження №1/1325/152/2012) по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були досліджені у судовому засіданні під час розгляду цієї справи, встановлено наступне.

Згідно з висновком додаткової судово-автотехнічної експертизи та експертизи стану доріг та дорожніх умов від 02 серпня 2012 року № 3425/3392/1093, зокрема, його дослідницької частини, на підставі проведених розрахунків, експерт прийшов до висновку, що при стані дорожнього покриття, вкритого льодом та тонким шаром свіжовипавшого снігу та необробленого протиожеледним матеріалом на ділянці дороги, де сталася ДТП, незалежно від стану коліс автобуса може наступити його сповзання. Тому, з технічної точки зору, наявний коефіцієнт зчеплення при дорожньому покритті, яке вкрите льодом і тонким шаром свіжовипавшого снігу та необроблене протиожеледним матеріалом, знаходиться в прямому причинного-наслідковому зв'язку із настанням ДТП (том 1, а. с. 21-23).

Відповідно до висновку комісійної експертизи стану доріг та дорожніх умов від 03 червня 2006 року № 11228, можливість забезпечення безпечних умов на ділянці дороги, де сталася ДТП, визначалися своєчасним проведенням робіт по усуненню зимової слизькості та посипкою проїзної частини протиожеледним матеріалом у відповідній кількості, встановленням на мосту перильного огородження, встановленням огородження парапетного типу на мосту висотою не менше 0,75 м, встановленням на підходах до мосту будь-якого огородження першої групи (бар'єрного чи парапетного типів) зі з'єднанням його з мостовим бічним стаціонарним огородженням на мосту для створення єдиної стримувальної системи, яка б не дозволяла транспортним засобам виїжджати за межі проїжджої частини. Для забезпечення вказаних умов руху на даній ділянці дороги у дорожньої організації, що її експлуатувала, не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили виконати дії по забезпеченню відповідних нормативам безпечних умов руху. Стан дорожнього покриття, стан облаштування ділянки доріг Бориня-Мохнате (відсутність заповнення каркасу огородження, що призначено для руху пішоходів, занижена висота парапетного огородження на мосту, відсутність будь-якого огородження на підходах до мосту, відсутність узгодження схеми організації дорожнього руху з органами дорожньої автомобільної інспекції) не забезпечували безпеку дорожнього руху та не відповідали вимогам ДСТУ 2735-94, ДСТУ 2734-94, ДСТУ Б.В.2.3-10-2003, ДСТУ Б.В.2.3-11-2004. Дії відповідальних осіб дорожньої організації, які здійснювали роботи по проектуванню, проведенню та прийманню робіт по капітальному ремонту, що проводився в червні-серпні 2005 року на дорозі Бориня-Мохнате та подальшому поточному утриманню даної дороги, не відповідали вимогам ВБН В.3.2-218-182-2003 та ДБН В.2.3-4-2000 (том 1, а. с. 24-27).

У висновку додаткової комісійної судової експертизи стану доріг та дорожніх умов від 22 серпня 2012 року № 5459/1728 вказано, що дорожня організація повинна була забезпечити безпечні умови проїзду шляхом своєчасного оброблення проїжджої частини протиожеледним матеріалом, відповідно до вимог ДСТУ 3587, для чого не було перешкод технічного характеру (том 1, а. с. 28-29).

Відповідно до висновку додаткової дорожньо-технічної експертизи від 29 квітня 2010 року № 3365, при встановленні на мосту через річку Гуснянка та на підходах до нього відповідного дорожнього огородження бар'єрного або парапетного типу, яке являло б собою стримувальну систему та перешкоджало з'їзду транспортних засобів за межі дороги, з технічної точки зору була б забезпечена безпека дорожнього руху. Із технічної точки зору наявність відповідного огородження на мосту через річку Гуснянку та підходах до нього, утримало б автобус на проїжджій частині та не дозволило б автобусу ЛАЗ- 695 під керуванням водія ОСОБА_2 впасти з моста. З технічної точки зору, ділянка дороги Бориня-Мохнате до облаштування моста через річку Гуснянку відповідним дорожнім огородженням бар'єрного чи парапетного типу, яке б являло собою стримувальну систему та перешкоджало з'їзду транспортних засобів за межі дороги, не повинна була бути введена в експлуатацію та не відповідала вимогам ДСТУ 3587, ДСТУ 2735, ДСТУ 2734, ДСТУ Б.В.2.3.-10 (том 1, а. с. 30-31).

У акті обстеження ділянки автодороги місцевого значення Т-14-20 Бориня-Мохнате 25 км 100 м від 02 грудня 2005 року за участю працівника міліції та працівника дорожньої служби, у пункті 3.2. «стан дорожнього покриття» зазначено: посипано пісково-солевою сумішшю, у пункті 4 «висновок про наявність незадовільних дорожніх умов» зазначено: незадовільних дорожніх умов при ДТП не виявлено. У уьому акті не вказано годину та хвилини його складення. (том 1, а. с.181-182).

Згідно з протоколом огляду місця події від 02 грудня 2005 року (огляд розпочатий об 08 год. 30 хв., огляд закінчений об 17 год. 00 хв., складеного слідчим слідчого відділу Турківського управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Дудурич Б., встановлено, що проїзна частина дороги (місце огляду 25 км + 100 м Бориня-Мохнате на ділянці між Верхнє Висоцьке та с. Матків) на момент ДТП вкрита ожеледдю та шаром свіжовипавшого снігу (том 2 а. с.133-317).

У положеннях статей 7, 10 Закону України «Про автомобільні дороги» передбчачено, що служба автомобільних доріг у Львівській області є балансоутримувачем автомобільної дороги, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода. Метою діяльності служби автомобільних доріг у Львівській області є організація утримання автомобільних доріг загального користування шляхом проведення процедур закупівель, робіт, послуг, зокрема з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автодоріг та укладення відповідних договорів згілно з «Положення про службу автомобільних доріг у Львівській області».

Служба автомобільних доріг у Львівській області, як замовник, уклала з ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги», як підрядником, контракт від 31 грудня 2004 року №1-МП на виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення у 1 кварталі 2005 року, у тому числі ділянки дороги, де трапилося ДТП. (том 3, а. с. 49-56).

Відповідно до пункту 9.1. цього контракту підрядник несе відповідальність за забезпечення згідно вимог Закону «Про дорожній рух» безперешкодних та безпечних умов руху транспорту на мережі доріг, закріплених за ним для виконання доріг, у тому числі за нанесення збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних із незадовільними дорожніми умовами, що вирішуються в судовому порядку при наявності вини.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових(службових) обов'язків.

Згідно з частиною другою статті 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобам.

Частиною третьою статті 14та частиною першою статті 16 Закону України «Про дорожній рух»передбачено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної чи юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної чи юридичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям ( усиновленим) , а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Визначення моральної шкоди та розмір її відшкодування регулюється статтею 23 ЦК України.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух»до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху, забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях, термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах, своєчасне виявлення перешкод дорожнього руху та їх усунення а у разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними направляючими засобами: організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух»власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

У пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року за № 198встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотримання норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Встановивши вказані обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні усіх обставин справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що причинами ДТП 02 грудня 2005 року, внаслідок якого помер чоловік позивача - ОСОБА_4, а ОСОБА_1 було завданотяжких тілесних ушкоджень., а, отже, й причинами заподіяння їй матеріальної та моральної шкоди, є порушення правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_2 та механіка ОСОБА_3, а також незабезпечення безпеки дорожнього руху - неналежне виконання обов'язків ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». При цьому, від позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивач відмовилася, тому суд вірно частково задовольнив позовОСОБА_1 та стягнув матеріальну й моральну шкоду на її користь з ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що за стан дороги, а отже, й за вимогами цього позову, повинна відповідати служба автомобільних доріг у Львівській області.

Апеляційний суд правильно вказав, що враховуючи положення Закону України «Про дорожній рух»(стаття 9 в редакції чинній на момент ДПТ), за яким до компетенції власників автомобільних доріг належить, зокрема, передача права на експлуатаційне утримання доріг іншим юридичним особам, служба автомобільних доріг у Львівській області, як замовник, уклала з ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги», як підрядником, контракт від 31 грудня 2004 року № 1-МП на виконання робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, у тому числі ділянки дороги, де трапилося ДТП.

Відповідно до положення пункту 9.1 контракту, на період дії договору (діяв на день ДТП) виключно підрядник ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відповідав за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху, тому несе повну майнову та іншу юридичну відповідальність у частині відшкодування шкоди та компенсації витрат власника транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з причини незадовільного експлуатаційного утримання доріг.

Оскільки було встановлено, що ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» вищенаведені обов'язки по ремонту та експлуатації автомобільної дороги не виконало належним чином, то суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що завдана позивачу шкода у результаті ДТП, яка сталася 05 грудня 2005 року, підлягає стягненню саме з ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Посилання особи, яка подала касаційну скаргу, на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 19 вересня 2015 року у справі № 6-1083цс15, а також на постанову Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 554/13464/15-ц (провадження № 61-10383 св 18) є безпідставними, оскільки у цих справах були встановлені інші фактичні обставини, а саме замовник залишив за собою цілодобовий контроль за роботою об'єкту, який ремонтував підрядник. У справі ж, яка переглядається, таку відповідальність за умовами контракту взяв на себе підрядник.

Доводи касаційної скарги з посиланням на вину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заслуговують на увагу та не впливають на правильність вирішення спору, оскільки вимоги до вказаних осіб по суті судами не розглядалися, так як ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2015 року прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позову, пред'явленого до відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та закрито провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суди з дотримання вимог статей 212-214, 315 ЦПК України 2004 року повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, вірно встановили правовідносини, що склалися, закон, який підлягає застосування до них, й правильно частково задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 02 грудня 2005 року, ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 08 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк