Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 450/142/09

провадження № 61-23835 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області, Пустомитівська районна рада Львівської області, фермерське господарство «Баран», Сокільницька сільська рада Пустомитівського району Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Бойко С. М., Мікуш Ю. Р.

від 26 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, Пустомитівської районної ради Львівської області, фермерського господарства «Баран» (далі - ФГ «Баран»), Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, в якому просила визнати недійсними: рішення Пустомитівської районної ради від 10 червня 1999 року № 73 в частині припинення права користування земельною ділянкою площею 2,9 га орних земель, наданих їй для ведення селянського (фермерського) господарства, та рішення Пустомитівської районної ради від 18 жовтня 2005 року № 281 в частині погодження ФГ «Баран» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 8,7182 га, рішення Сокільницької сільської ради від 23 грудня 2003 року № 91 в частині передачі ФГ «Баран» земельної ділянки площею 6,31 га в оренду терміном на три роки, договір оренди земельної ділянки площею 2,9 га, укладений 17 березня 2006 року між Пустомитівською районною державної адміністрацією та ФГ «Баран»; зобов'язати останнього звільнити вказану земельну ділянку та не чинити перешкод в її користуванні.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області

від 21 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 березня 2008 року.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області

від 23 червня 2016 року заяву ОСОБА_4 задоволено, скасовано рішення цього ж суду від 21 березня 2008 року і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4

Скасовано рішення Пустомитівської районної ради від 10 червня 1999 року № 73 в частині припинення права користування земельною ділянкою площею 2,9 га орних земель, наданих ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства та передачі її до складу земель запасу Сокільницької сільської ради. Скасовано рішення Пустомитівської районної ради від 18 жовтня 2005 року № 281 в частині погодження

ФГ «Баран» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,9 га, що була вилучена згідно з рішенням Пустомитівської районної ради від 10 червня 1999 року, яка ввійшла в склад земельної ділянки площею 8,7182 га, на яку був складений проект. Скасовано рішення Сокільницької сільської ради від 23 грудня 2003 року № 91 в частині передачі земельної ділянки площею 2,9 га, що була вилучена згідно з рішенням Пустомитівської районної ради від 10 червня 1999 року, яка ввійшла в склад земельної ділянки площею 6,31 га в оренду терміном на три роки ФГ «Баран». Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 17 березня 2006 року між Пустомитівською районною державною адміністрацією та ФГ «Баран» в частині передачі в оренду

ФГ «Баран» земельної ділянки площею 2,9 га. Відмовлено у задоволенні позову про зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні зазначеною земельною ділянкою.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року задоволено апеляційну скаргу ФГ «Баран». Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 червня 2016 року скасовано, провадження у справі за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення суду першої інстанції від 21 березня 2008 року у зв'язку із нововиявленими обставинами закрито.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року, подана після закінчення трирічного строку з дня набрання судовим рішенням, про перегляд якої подано заяву, законної сили, який є присічним.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції із передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона подала клопотання до суду апеляційної інстанції про відкладення розгляду справи, призначеної на 26 грудня 2016 року, з наведенням поважних причин неможливості з'явитися до суду, однак суд апеляційної інстанції розглянув справу у її відсутність, що призвело до того, що судом не було встановлено обставини справи та прийнято незаконне рішення.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною першою статті 362 ЦПК України 2004 року передбачено, що заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

При цьому заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до суду після закінчення цього строку, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Відповідно до роз'яснень, наданих у пункті 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» встановлений абзацом 2 частини першої статті 362 ЦПК України трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, є присічним і поновленню не підлягає. Недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру («Пономарьов проти України», № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Встановлено, що рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 березня 2008 року, яке заявник просить переглянути у зв'язку із нововиявленими обставинами, набрало законної сили 25 жовтня

2012 року.

Із заявою про перегляд судового рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України2004 року ОСОБА_4 звернулася лише

05 квітня 2016 року (а. с. 176 т. 2), тобто після спливу трирічного строку, який є присічним і поновленню не підлягає.

Враховуючи норми матеріального та процесуального права, практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 березня 2008 року з огляду на те, що з моменту набрання рішенням законної сили, про перегляд якого ставить питання заявник,та до моменту звернення ОСОБА_4 до суду з цією заявою пройшло більше трьох років, що порушує принцип правової визначеності.

Тобто, встановивши, що суд першої інстанції безпідставно відкрив провадження у справі за заявою ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 березня 2008 року, поданою із пропуском трирічного строку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі.

Не заслуговують уваги доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки, звернувшись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, відповідачем не було надано доказів на підтвердження зазначених у ньому обставин, а тому суд правильно визнав причини неявки відповідача у судове засідання неповажними і розглянув справу за її відсутності, враховуючи факт належного повідомлення ОСОБА_4 про дату, час та місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2016 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк