Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.09.2019 року у справі №527/511/17

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 527/511/17

провадження № 61-28628св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 рокуу складі колегії суддів: Абрамова П. С., Мартєва С. Ю., Хіль Л. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсними дій щодо підвищення в односторонньому порядку процентної ставки по кредитному договору та зобов'язання провести перерахунок та скасувати нарахування відповідачем пені та штрафів,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з цим позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просив:

1) визнати кредитний договір № SAMDN 51000116058676 від 28 жовтня 2013 року договором приєднання;

2) визнати недійсними умови кредитного договору № SAMDN 51000116058676 від 28 жовтня 2013 року, укладеного між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо зміни процентної ставки з 01 вересня 2014 року до 31 березня 2015 року 2,7 % (32,4) та з 01 квітня 2015 року 3,5 % (42);

3) зобов'язати ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором № SAMDN 51000116058676 від 28 жовтня 2013 року, укладеним між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснити перерахунок внесених ОСОБА_1 платежів з розрахунку місячного платежу у розмірі 27,6 % річних, які діяли на момент підписання Анкети-заяви;

4) скасувати нарахування ПАТ КБ "ПриватБанк" пені та штрафів на картку НОМЕР_1 з 01 липня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 27 липня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснити перерахунок по кредитному договору від 28 жовтня 2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", внесених ОСОБА_1 платежів з розрахунку процентної ставки за користування кредитом 27,6 % річних, яка діяла на момент підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "ПриватБанк ". Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовну вимогу щодо зобов'язання ПАТ КБ "ПриватБанк" здійснити перерахунок внесених позивачем платежів на погашення заборгованості, місцевий суд виходив з того, що відповідач не повідомив належним чином позивача про зміну відсоткової ставки.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 липня 2017 року скасовано в частині задоволення позовних вимог. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про зобов'язання провести перерахунок відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційної інстанції мотивоване тим, що пунктом 1.1.3.1.9 Умов і Правил надання банківських послуг в банку передбачено повідомляти позичальника за допомогою SMS-повідомлень тому, оскільки на підтвердження письмового повідомлення позивача про зміну процентної ставки, відповідачем було надано суду копії відомостей про повідомлення позивача про зміну процентної ставки, позивач вважається належно повідомленим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно із підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до підпунктів 2.3.2,2.3.4,2.3.13,2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

06 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Сердюка В. В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2019 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І.

М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно з'ясовано всі обставини справи та неналежно досліджено наявні в матеріалах справи докази. Вказує, що безпідставним є посилання суду на те, що підписавши Анкету-заяву позичальник погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та зазначає, що не є допустимими докази стосовно належного його повідомлення банком про зміну процентної ставки.

Заперечення на касаційну скаргу

ПАТ КБ "ПриватБанк" подало заперечення на касаційну скаргу та вважає, що судом апеляційної інстанції ухвалене законне та мотивоване рішення. Вказує, що ОСОБА_1 підписуючи заяву позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, які є загальними та їх підписання не є обов'язковим. Просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28 жовтня 2013 року позивач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в "ПриватБанку", відповідно до якої позивач отримав від відповідача кредитну картку № НОМЕР_1 зі встановленим кредитним лімітом в сумі 23 600 грн. Відсоток за користування кредитом на момент підписання анкети-заяви складав 2,3 % на місяць (т. 1 а. с. 98,114-115,128).

Підписавши зазначену Анкету-заяву, позичальник погодився, що зазначена заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифи складають договір між ним та банком (т. 1 а. с.98).

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором (т. 1 а. с. 174 - на звороті).

Пунктом 1.1.3.1.9 Умов і Правил передбачено порядок повідомлення позичальника за допомогою SMS-повідомлень.

Згідно з пунктом 1.1.3.2.3 Умов і Правил банк має право здійснювати зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк зобов'язаний не пізніше ніж за 7 днів до введення змін про це проінформувати клієнта згідно пункту 1.1.3.1.9 цього договору (т. 1 а. с.161 - на звороті).

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України.

У частині 1 статті 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положення статті 64 ЦПК України 2004 року визначають, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1 , 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушення зобов'язань, які виникають з договорів, тягнуть за собою наслідки, передбачені статтею 611 ЦК України зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання однією з сторін, якщо це передбачено договором або законом; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (штрафу); відшкодування збитків.

Положення статей 1054, 1055 ЦК України, які регулюють правовідносини, що виникли з договору кредиту передбачають письмову форму договору для укладення договору споживчого кредиту.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частиною 1 статті 633 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З огляду на вищевикладене колегія суддів Верховного Суду зазначає, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватись чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції", заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі "S. W. проти Сполученого Королівства", заява № 20166/92, § 36).

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийнятої 09 квітня 1985 року за № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Умови та правила надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна застосовувати щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Проаналізувавши підстави звернення до суду, норми цивільного законодавства України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що Умови та Правила надання банківських послуг не враховуються при визначенні прав та обов'язків сторін кредитного договору, оскільки не підписані позичальником, а тому не можуть застосовуватися судом.

Отже, судом апеляційної інстанцій неправильно досліджено обставини справи та помилково застосовано положення Умов та Правил надання банківських послуг.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська