Постанова

Іменем України

24 липня 2020 року

м. Київ

справа № 244/1085/13-ц

провадження № 61-23096св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження матеріали відновленого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання та про визнання права власності на Ѕ частину спільного сумісного майна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області

від 08 жовтня 2013 року у складі колегії суддів: Осипчук О. В. Смєлік С. Г., Жарової Ю. І.,

учасники справи:

позивачі за окремими позовами: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 , третя особа- ОСОБА_3 , з позовом, у якому з урахуванням уточнень, просила визнати транспортні засоби: автомобіль марки «Фольксваген», модель «Транспортер», 1996 року випуску, пасажирський, державний номер НОМЕР_1 , вартістю

50 000 грн; автомобіль марки «Мерседес-Бенц», модель «Спрінтер», 2006 року випуску, пасажирський, державний номер НОМЕР_2 , вартістю 50 000 грн; автомобіль марки «Мерседес-Бенц», модель «Спрінтер-316», 2005 року випуску, пасажирський, державний номер НОМЕР_3 , вартістю 50 000 грн спільною сумісною власністю, яке набуте під час спільного проживання з січня

2009 року по лютий 2013 року з ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаного майна.

Позовна заява мотивована тим, що з січня 2009 року по лютий 2013 року позивач проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Сторони мають спільну дитину ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час проживання однією сім`єю сторонами було придбано наведене вище майно, яке відповідно до статті 74 СК України, є їх спільною сумісною власністю, частки яких є рівними.

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , з позовом про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на Ѕ частину спільного сумісного майна.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що з грудня 2010 року проживає з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання ними було придбано наступне майно: хлібопічка LG вартістю 1 359 грн; пральна машинка Електролюкс вартістю 3 339 грн; пилосмок Samsung вартістю 936 грн; каструля вартістю 609 грн; набір посуду Тефаль вартістю 1 299 грн; витяжка VENTOLUX вартістю 1 932,14 грн; плита газова KAISER вартістю 4 554,05 грн; автомобіль марки «Мерседес-Бенц» модель «Спрінтер», 2006 року випуску, пасажирський, державний номер НОМЕР_2 , вартістю 40 000 грн; автомобіль марки «Мерседес-Бенц», модель «Спрінтер-316», 2005 року випуску, пасажирський, державний номер НОМЕР_3 , вартістю 40 000 грн.

Вказує, що зазначене майно є спільною сумісною власністю та їй належить Ѕ частина вказаного майна.

Короткий зміст рішень суду першої інстанцій

Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області 05 серпня 2013 року у складі судді Корекян Н. Р. позови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволені частково.

Визнано спільним майном, яке набуте під час сумісного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 у період з 29 квітня 2010 року по лютий

2013 року: автомобіль марки «Фольцваген» Транспортер» пасажирський

1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1 : автомобіль марки «Мерседес Бенц» модель «Спрінтер» пасажирський, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_4 та автомобіль Мерседес Бенц «Спрінтер-316», державний номер НОМЕР_3 .

Встановлено факт сумісного проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_4 з березня 2013 року та визнано спільним із ОСОБА_2 майно, а саме: хлібопічка вартістю 1 359 грн, пральна машинка Єлеоролюкс вартістю

3 339 грн, посуду Тефаль вартістю 1 299 грн, витяжка VENTOLUX 1 вартістю 932,14 грн, плита газова KAISER вартістю 4 554,05грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 мотивоване тим, що ОСОБА_1 надала належні та допустимі докази про факт спільного проживання без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з 29 квітня 2010 року по лютий 2013 року, без визначення ступеню її участі працею й коштами у створенні спільної власності, що може бути підставою для визнання, що спірне майно у вигляді автомобілів: марки «Фольцваген» Транспортер», пасажирський, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ; марки «Мерседес Бенц»,

модель «Спрінтер», пасажирський, 2006 року випуску, державний номер

НОМЕР_4 , та «Мерседес Бенц», модель «Спрінтер-316», державний номер НОМЕР_3 , є об`єктом права спільної сумісної власності та підлягає поділу.

Місцевий суд виходив із того, що правовідносини, які виникли між

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 регулюються статтею 74 СК України.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 визнав позов ОСОБА_4 частково та згоден на визнання за нею права на Ѕ частини майна, а саме - побутову техніку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не погодились з рішенням суду першої інстанції та подали апеляційні скарги.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 08 жовтня 2013 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволені частково.

Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 05 серпня

2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення .

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю.

Рішення апеляційного суду мотивоване недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Апеляційний суд указав, що встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, так і належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України пов`язується з набранням законної сили рішенням суду, яким такі юридичні факти встановлені. Проте визнаючи спільним майна, набутого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 29 квітня 2010 року по лютий 2013 року місцевий суд не дійшов висновку та не встановив факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у зазначений період, оскільки такі позовні вимоги ОСОБА_1 не заявлялися, у тому числі в уточненні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2013 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги зводяться до неповного встановлення апеляційним судом фактичних обставин справи та незгоди заявника з оцінкою судом апеляційної інстанції доказів.

Заявник посилається на безпідставне неврахування апеляційним судом нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6 про відмову від прав та обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_7 , та згоду на його всиновлення ОСОБА_2 , що підтверджує спільне проживання однією родиною ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та двома дітьми. Крім того, у мотивувальній частині рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 12 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, зазначено, що сторони від спільного проживання мають малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Касаційна скарга також містить посилання на те, що суд апеляційної інстанції не врахував та не дав оцінки показам свідків: ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які доводять факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 .

Доводи інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечили проти доводів касаційної скарги, просять касаційну скаргу відхилити, рішення апеляційного суду залишити в силі, посилаючись на те, що воно ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального закону.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року відкрито касаційне провадження в зазначеній справі та витребувано з Сніжнянського міського суду Донецької області зазначену цивільну справу.

Відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року №1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» та розпорядження Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 2710/38-14 територіальну підсудність справ, які підсудніСніжнянському міському суду Донецької області змінено та визначено Куйбишевському районному суду Запорізької області.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційна скарга передана до Касаційного цивільного суду.

На запит Верховного Суду листом Куйбишевський районний суд Запорізької області від 10 травні 2019 року вих. № 01-296/57/2019 повідомлено про неможливість направлення вказаної справи, оскільки справи з Сніжнянського міського суду Донецької області передані не були.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року направлено до Куйбишевськоого районного суду Запорізької області копії матеріалів касаційного провадження № 61-23096ск18 у справі № 244/1085/13-ц для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 19 лютого 2020 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі

№ № 244/1085/13-ц.

01 липня 2020 року на адресу Верховного Суду з Куйбишевського районного суду Запорізької області надійшли матеріали відновленого втраченого судового провадження.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент надходження касаційної скарги до Верховного Суду, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент надходження касаційної скарги до Верховного Суду, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У силу положень статті 11 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, та з урахуванням принципу диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення статті 74 СК України.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Глава 8 СК України регулює право спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 60 СК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Тлумачення статей 60, 74 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тобто як майно, нажите під час перебування в шлюбі, так і майно жінки і чоловіка, які не перебувають в шлюбі є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135цс13 висловив правову позицію, за якою майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету), а інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Апеляційний суд дослідив зміст позовних вимог, у тому числі уточнення, встановивши, що звертаючись з позовом у даній справі про поділ майна подружжя, ОСОБА_1 не ставила питання про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період

з 29 квітня 2010 року по лютий 2013 року, що є вирішальним для поділу майна в порядку статті 74 СК України, дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову через недоведеність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, так і належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України пов`язується з набранням законної сили рішенням суду, яким такі юридичні факти встановлені, або встановлення даного факту одночасно з вирішенням питання про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд неповно дослідив надані позивачем докази, у тому числі покази свідків, зводиться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 08 жовтня 2013 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська