Постанова

Іменем України

24 липня 2020 року

м. Київ

справа № 175/5011/16-ц

провадження № 61-4610св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про тлумачення заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 та в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 57 Баглійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області.

За життя її батьком було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Ісаковою Л. В. 05 вересня 2001 року і зареєстрований в реєстрі за № 2722, де батько заповідав їй належний йому сертифікат про право на земельну частку (пай) на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 05 червня 2002 року № 347-р, площею 6,860 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай № 300), яка складається з земельної ділянки площею 3,4800 га, кадастровий номер: 1221487200:04:044:0021 та земельної ділянки площею 3,3800 га кадастровий номер: 1221487200:04:045:0020 розташовані на території Дніпропетровської області Дніпропетровського (Дніпровського) району Степової сільської ради.

14 липня 2016 року вона звернулася до приватного нотаріуса Кам`янського нотаріального округу Жидкова В. Ю. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька, але отримала від нотаріуса 26 грудня 2016 року роз`яснення, що їй було заповідано сертифікат на земельну частку (пай), а не земельна ділянка, у зв`язку з відсутністю сертифіката не існує спадкового майна за заповітом.

Позивач просила суд розтлумачити заповіт ОСОБА_3 , яким зроблено розпорядження на випадок смерті, а саме: належний йому сертифікат на право на земельну частку (пай), серії ДП № 0204174 виданий Дніпропетровською районною держадміністрацією 05 червня 1997 року на підставі рішення Дніпропетровської райдержадміністрації від 27 травня 1997 року № 390/1, розміром 6,68 га, що знаходиться в колективному сільськогосподарському підприємстві «Дзержинець» (далі - КСП «Дзержинець») Дніпропетровського району Дніпропетровської області заповідається ОСОБА_1 трактувати так: воля і дійсний зміст його розпорядження складається зі спадкування ОСОБА_1 за заповітом спадкового майна: земельної ділянки площею 3,4800 га, кадастровий номер 1221487200:04:044:0021 та земельної ділянки площею 3,3800 га, кадастровий номер 1221487200:04:045:0020, які розташовані на території Дніпропетровської області Дніпропетровського (Дніпровського) району Степової сільської ради, що належали спадкодавцю на підставі державного акта серії IV-ДП № 042228 на право приватної власності на земельну ділянку на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 05 червня 2002 року № 347-р, площею 6,860 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай № 300) від 13 червня 2002 року; визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на вищевказані земельні ділянки після смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2018 року у складі судді Реброва С. О. позов задоволено.

Розтлумачено заповіт ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Другої дніпродзержинської державної нотаріальної контори 05 вересня 2001 року Ісаковою Л. В. і зареєстрований в реєстрі № 2722, яким зроблено розпорядження на випадок смерті, а саме: «належний мені сертифікат на право на земельну частку (пай), серії ДП № 0204174 виданий Дніпропетровською районною держадміністрацією 05 червня 1997 року на підставі рішення Дніпропетровської райдержадміністрації № 390/1 від 27 травня 1997 року, розміром 6,68 га, що знаходиться в КСП «Дзержинець» Дніпропетровського району Дніпропетровської області заповідаю ОСОБА_1 » трактувати так: воля і дійсний зміст його розпорядження складається зі спадкування ОСОБА_1 за заповітом спадкового майна: земельної ділянки площею 3,4800 га, кадастровий номер 1221487200:04:044:0021 та земельної ділянки площею 3,3800 га, кадастровий номер 1221487200:04:045:0020, які розташовані на території Дніпропетровської області Дніпропетровського (Дніпровського) району Степової сільської ради, що належали спадкодавцю на підставі державного акта серії IV-ДП № 042228 на право приватної власності на земельну ділянку на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 347-р від 05 червня 2002 року, площею 6,860 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай № 300) від 13 червня 2002 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 3,4800 га, кадастровий номер 1221487200:04:044:0021 та земельну ділянку площею 3,3800 га, кадастровий номер 1221487200:04:045:0020, які розташовані на території Дніпропетровської області Дніпропетровського (Дніпровського) району Степової сільської ради, що належали спадкодавцю на підставі державного акта серії IV-ДП № 042228 на право приватної власності на земельну ділянку на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 347-р від 05 червня 2002 року, площею 6,860 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай № 300) від 13 червня 2002 року, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис за № 573).

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що воля і дійсний зміст заповіту ОСОБА_3 складається зі спадкування ОСОБА_1 за заповітом спадкового майна: земельної ділянки площею 3,4800 га, кадастровий номер 1221487200:04:044:0021 та земельної ділянки площею 3,3800 га, кадастровий номер 1221487200:04:045:0020, які розташовані на території Дніпропетровської області Дніпропетровського (Дніпровського) району Степової сільської ради, тому, оскільки позивач позбавлена можливості оформити спадкові права у позасудовому порядку існують підстави для визнання за позивачем права власності на зазначені земельні ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що текст заповіту не містить ані суперечностей, ані неточностей, складений зі слів заповідача, а також з урахуванням того, що при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у зміст заповіту, а тому текст заповіту ОСОБА_3 від 05 вересня 2001 року не підлягає тлумаченню, а позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що виникла потреба у тлумаченні заповіту, оскільки змінилися реквізити спадкового майна: державний акт замість сертифіката, а сам об`єкт спадкування не змінився - земельні ділянки; при складанні заповіту батько заповідав саме земельну ділянку, а не сертифікат.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача (спадкодавець) ОСОБА_3 та в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 57 Баглійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області.

За життя ним було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Ісаковою Л. В. 05 вересня 2001 року і зареєстрований в реєстрі за № 2722, де батько заповідав позивачу належний йому сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0204174, виданий Дніпропетровською районною держадміністрацією 05 червня 1997 року на підставі рішення Дніпропетровської райдержадміністрації № 390/1 від 27 травня 1997 року, розміром 6,68 га, що знаходиться в КСП «Дзержинець» Дніпропетровського району Дніпропетровської області (а. с. 10).

ОСОБА_3 за життя реалізував право на земельну частку (пай) та 13 червня 2002 року отримав державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 042228, виданий на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 05 червня 2002 року № 347-р, згідно з яким йому передається у приватну власність земельна ділянка площею 6,860 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, став власником земельної ділянки площею 3,4800 га, кадастровий номер 1221487200:04:044:0021 та земельної ділянки площею 3,3800 га, кадастровий номер 1221487200:04:045:0020, які розташовані на території Дніпропетровської області Дніпропетровського (Дніпровського) району Степової сільської ради (а. с. 12, 15-20).

14 липня 2016 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Кам`янського нотаріального округу Жидкова В. Ю. з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька, але отримала від нотаріуса 26 грудня 2016 року роз`яснення, що їй було заповідано сертифікат на земельну частку (пай), а не земельна ділянка, у зв`язку з відсутністю сертифікату не існує спадкового майна за заповітом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Порядок спадкування за заповітом передбачений главою 85 Книги шостої ЦК України.

Статтею 1256 ЦК України передбачено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Згідно з статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Потреба у тлумаченні виникає тоді, коли заповіт містить суперечливі положення, що ускладнюють його виконання.

Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

При цьому, потреба у тлумаченні виникає тоді, коли заповіт містить суперечливі положення, що ускладнюють його виконання.

Так, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (стаття 125 ЗК України в редакції від 31 березня 2006 року).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину (стаття 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (стаття 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

За вимогами пункту 9 розділу Х «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07 липня 2011року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» до 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Таким чином, на дату відкриття спадщини, право ОСОБА_3 на частку (пай), підтверджене сертифікатом, було припинене.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 539/1594/17, провадження № 61-35958св18.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що зі змісту заповіту ОСОБА_3 чітко вбачається, що об`єктом спадкування є сертифікат на право на земельну частку (пай), що в розумінні положень земельного законодавства, чинного на момент укладення заповіту, є правовстановлюючим документом на реалізацію його володільцем права вимоги на відведення земельної частки в натурі, а суд першої інстанції вийшов за межі змісту заповіту та визнав за позивачем право власності на земельну ділянку, не враховуючи, що така земельна ділянка не є об`єктом спадкування за заповітом.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що текст заповіту не містить ані суперечностей, ані неточностей, складений зі слів заповідача, а також з урахуванням того, що при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у зміст заповіту, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Доводи касаційної скарги про те, що виникла потреба у тлумаченні заповіту, оскільки змінилися реквізити спадкового майна: державний акт замість сертифіката, а сам об`єкт спадкування не змінився - земельні ділянки; при складанні заповіту батько заповідав саме земельну ділянку, а не сертифікат, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко