Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 200/14946/16-ц

провадження № 61-33556св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дніпровська міська рада, Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Юкон Сервіс ЛТД»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року, ухвалене у складі судді Єлісєєвої Т. Ю., та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 31 травня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дніпропетровської міської ради, яку рішенням цієї ради від 07 вересня

2016 року № 39/13 перейменовано на Дніпровську міську раду, та до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Юкон Сервіс ЛТД» (далі - ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД»), про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Дніпропетровської міської ради № 44/4 від 27 вересня 2006 року йому було затверджене містобудівне обґрунтування розташування автозаправної станції (далі - АЗС), погоджене місце розташування АЗС по АДРЕСА_3, надана згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на отримання вихідних даних для проектування об`єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 108/25 від 28 листопада 2007 року йому передана в оренду строком на два роки земельна ділянка площею 0,2709 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) по АДРЕСА_3 для проектування та будівництва автозаправної станції.

Після ухвалення відповідачем рішення від 28 листопада 2007 року він, вважаючи, що укладення договору оренди землі обов`язково відбудеться, уклав з ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД» два договори, а саме попередній договір оренди майнового комплексу АЗС - комплексу будинків, споруд, технологічного обладнання, призначеного для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту та мототранспорту від 15 січня 2008 року, а в подальшому - попередній договір № 2

від 10 лютого 2012 року.

Вказані договори передбачали передачу ним в оренду

ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД» комплексу АЗС на загальний строк 70 місяців

(по 35 місяців за кожним із договором) зі сплатою орендної плати у розмірі, що еквівалентний 2 000 доларів США на місяць.

Вважав, що внаслідок протиправного, тривалого не укладання Дніпропетровською міською радою із ним договору оренди земельної ділянки він не мав можливості побудувати АЗС і, відповідно, передати її в оренду ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД», у зв`язку з чим отримати реальні доходи від передачі в оренду АЗС.

Крім того вважав, що неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю міської ради йому було завдано моральної шкоди, розмір якої визначив в сумі 30 900 грн, із розрахунку 300 грн за 103 календарні місяці із дня прийняття відповідачем рішення від 28 листопада 2007 року.

За таких обставин, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Дніпропетровської міської ради в рахунок відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за попереднім договором від 15 січня 2008 року та за попереднім

договором № 2 від 10 лютого 2012 року по 70 000 доларів США за кожним із договорів у перерахунку за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату ухвалення рішення судом, на відшкодування моральної шкоди 30 900 грн та судові витрати у розмірі 6 890 грн, за рахунок коштів місцевого бюджету м. Дніпро шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за попереднім договором від 15 січня 2008 року 70 000 доларів США, що еквівалентно 1 826 816,88 грн, за попереднім договором № 2 від 10 лютого 2012 року у розмірі

70 000 доларів США, що еквівалентно 1 826 816,88 грн, на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн та судовий збір в сумі 6 890 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що з вини відповідача були порушені строки укладення ОСОБА_1 основних договорів оренди АЗС, передбачені попередніми договорами

від 15 січня 2008 року та від 10 лютого 2012 року з ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД», внаслідок чого позивачем понесено збитки, у вигляді упущеної вигоди, які підлягають відшкодуванню за рахунок Дніпропетровської міської ради.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції послався на наявність моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача та вважав за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня

2017 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради відхилено, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року залишено без змін, з посиланням на відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд зазначив, що факт спонукання позивачем Дніпропетровської міської ради до укладення договору оренди протягом тривалого часу підтверджено порушенням кримінальної справи щодо працівників міської ради і судовими рішеннями. Проектно-кошторисна документація щодо будівництва АЗС позивачем розроблена та погоджена контролюючими органами, тому апеляційний суд вважав вимоги позивача обґрунтованими, а упущену вигоду доведеною.

Короткий зміст вимог касаційної скарг

У касаційній скарзі, поданій 23 червня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Дніпровська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали цивільної справи № 200/14946/16-ц із Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровської області.

Цією ж ухвалою до закінчення касаційного провадження зупинено виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 07 грудня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

03 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 200/14946/16-ц передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що у ОСОБА_1 не виникло право користування земельною ділянкою, а отже, як наслідок, він не міг здійснити на вказаній ділянці будівництво АЗС. Суди дійшли передчасних висновків про можливість стягнення з відповідача упущеної вигоди за попередніми договорами, оскільки у позивача право на передачу в оренду майнового комплексу АЗС могло виникнути лише після введення в експлуатацію цього майна та здійснення його державної реєстрації.

Позивачем не доведено наявність упущеної вимоги, оскільки матеріали справи не містять доказів проведення будівельних робіт та наявність у позивача коштів на здійснення будівництва, а сам по собі факт розроблення проекту будівництва не може свідчити про можливість отримання прибутку за договорами, укладеними із ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД».

Також, міська рада в касаційній скарзі звертала увагу на те, що навіть після укладання в 2014 році із ОСОБА_1 договору оренди вказаної земельної ділянки та спливу строку дії цього договору, ніяких дій щодо будівництва АЗС позивачем вчинено не було.

Крім того, просила врахувати можливу фіктивність укладених між позивачем та ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД» попередніх договорів з посиланням на те, що позивач одночасно є і представником вказаного товариства на підставі довіреності, тому попередні договори укладені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ними.

Також посилалася на те, що стягнення визначеної судами попередніх інстанцій суми із міського бюджету призведе до значної шкоди територіальній громаді.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У поданому, в квітні 2017 року, запереченні на касаційну скаргу

ОСОБА_1 посилався на те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені у ній, є необґрунтованими, а оскаржені судові рішення ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначив, що судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права, при розгляді справи не було допущено порушення норм процесуального права.

Просив врахувати, що внаслідок неукладення з вини відповідача договору оренди землі він був позбавлений можливості отримати дозвіл на проведення будівельних робіт, що унеможливило укладення договорів з підрядними організаціями та здійснення будівництва АЗС.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 44/4 від 27 вересня 2006 року позивачу затверджено містобудівне обґрунтування розташування АЗС, погоджене місце розташування АЗС по АДРЕСА_3, надана згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на отримання вихідних даних для проектування об`єкта і здійснення проектно-вишукувальних робіт.

Також суди встановили, що рішенням Дніпропетровської міської ради № 108/25 від 28 листопада 2007 року ОСОБА_1 передана в оренду строком на два роки земельна ділянка площею 0,2709 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) по АДРЕСА_3 для проектування та будівництва АЗС.

Внаслідок неукладення Дніпропетровською міською радою з позивачем договору оренди землі ОСОБА_1 звернувся до суду.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 25 листопада 2009 року у справі № 2а-1414/09 визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської міської ради щодо не укладення з

ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки площею 0,2709 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для проектування та будівництва АЗС по

АДРЕСА_3 та зобов`язано Дніпропетровську міську раду укласти з ОСОБА_1 договір оренди вказаної земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід`ємними частинами, в тому числі з актом приймання-передачі земельної ділянки строком на 2 роки.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

від 25 листопада 2010 року скасовано постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2009 року та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2011 року скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, а постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2009 року залишено в силі.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 24 лютого 2010 року № 663/55 вилучено у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2709 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) по АДРЕСА_3 та зараховано її до земель міста; рішення міської ради від 28 листопада 2007 року № 108/25 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_3 в оренду ОСОБА_1 для проектування та будівництва АЗС» скасовано, а право

ОСОБА_1 на землю визнано таким, що припинилось.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2011 року у справі № 2а-491/11, яке залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року, визнано протиправним та нечинним рішення Дніпропетровської міської ради від 24 лютого 2010 року № 663/55 «Про скасування рішення міської ради від 28 листопада 2007 року № 108/25 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_3 в оренду ОСОБА_1 для проектування та будівництва АЗС»».

Також суди встановили, що за фактом невиконанням службовими особами міської ради рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про зобов`язання укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки для будівництва автозаправної станції в районі будинку АДРЕСА_3 до Єдиного реєстру досудових розслідування внесено відомості про кримінальне правопорушення № 42013040030000022.

08 квітня 2014 року між Дніпропетровською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2709 га (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_3

Із попереднього договору, між ОСОБА_1 та ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД»

від 15 січня 2008 року, суди встановили, що кінцевим строком укладення основного договору - договору оренди майнового комплексу АЗС, визначена дата не пізніше 15 лютого 2009 року, строк оренди АЗС - 35 місяців, орендна плата в місяць - грошова сума у гривні, що еквівалентна 2 000 доларів США за один місяць оренди у перерахунку за офіційним курсом НБУ.

Згідно умов попереднього договору № 2 від 10 лютого 2012 року між

ОСОБА_1 та ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД» кінцевим строком укладення основного договору - договору оренди майнового комплексу АЗС визначена дата

не пізніше 10 березня 2013 року, строк оренди АЗС - 35 місяців, орендна плата в місяць - грошова сума в гривнях, що еквівалентна 2 000,00 доларів США за один місяць оренди у перерахунку за офіційним курсом НБУ.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України

(далі - ЗК України), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частинами першою та другою статті 125 ЗК України, у вказаній редакції, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом статті 20 Закону України «Про оренду землі», у вказаній редакції, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі», у вказаній редакції).

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи ? наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшли висновку про те, що внаслідок не укладення з вини відповідача договору оренди земельної ділянки із ОСОБА_1 , останній не виконав умови попередніх договорів щодо передання в оренду ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД» майнового комплексу АЗС, який повинен був побудувати на вказаній ділянці, внаслідок чого ним понесено збитки у виді упущеної вигоди.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, виходячи з наступного.

Згідно частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Відповідно до пункту 1.1. попереднього договору від 15 січня 2008 року

між ОСОБА_1 та ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД» зобов`язання сторін укласти Договір оренди майнового комплексу АЗС в майбутньому, але в будь-якому разі упродовж 30 днів після державної реєстрації права власності на нерухоме майно і не пізніше 15 лютого 2009 року.

Відповідно до пункту 1.1. попереднього договору від 10 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД» зобов`язання сторін укласти Договір оренди майнового комплексу АЗС в майбутньому, але в будь-якому разі упродовж 30 днів після державної реєстрації права власності на нерухоме майно і не пізніше 10 березня 2013 року.

Згідно частини третьої статті 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Системний аналіз статті 635 Цивільного кодексу України свідчить про те, що єдиним зобов`язанням сторін за попереднім договором є зобов`язання укласти основний договір у певний строк (термін), обумовлений таким попереднім договором. Ухилення від такого укладення є порушенням цього зобов`язання, однак якщо факт ухилення судами не встановлено, а сторони в обумовлений строк (термін) основний договір не уклали або одна зі сторін не направила іншій стороні пропозицію про його укладення, таке зобов`язання вважається припиненим.

Таким чином, у зв`язку із не укладенням основних договорів у строки (терміни) визначені попередніми договорами від 15 січня 2008 року та

від 10 лютого 2012 року зобов`язання, встановлене вказаними попередніми договорами між ОСОБА_1 та ТОВ «Юкон Сервіс ЛТД» припинилось.

Пред`являючи позов про відшкодування збитків позивач пов`язував упущену вигоду у розмірі 140 000 доларів США із неодержанням грошових коштів (орендної плати) за 70 місяців, по двом договорам оренди майнового комплексу автозаправної станції, який він планував побудувати на земельній ділянці, договір оренди якої не укладено з вини Дніпровської міської ради.

Отже, можливість одержання доходу заявленого позивачем як упущена вигода, пов`язувалось не лише із передачею в оренду земельної ділянки міською радою, а ще й із будівництвом ОСОБА_1 майнового комплексу автозаправної станції, що включало в себе отримання дозволу на виконання будівельних робіт, безпосередньо будівництво, введення об`єкту в експлуатацію, та реєстрацію права власності.

Кожен із вказаних етапів передбачав низку визначених законодавством процедур за участі уповноважених органів, недотримання яких є самостійною перешкодою у реалізації намірів ОСОБА_1 отримувати дохід, еквівалентний сумі 2 000 доларів США на місяць від оренди майбутнього майнового комплексу АЗС.

Таким чином, навіть уклавши із міською радою договір оренди землі від 08 квітня 2014 року, ОСОБА_1 21 липня 2015 року отримав від уповноваженої особи Державної архітектурно-будівельної інспекції України відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, щодо будівництва автозаправної станції.

При цьому, підставою для такої відмови став не тільки сплив строку дії вихідних даних для проектування, архітектурно-планувального завдання, технічних умов, а й невідповідність інших документів поданих ОСОБА_1 , вимогам законодавства.

Отже, обставини, з якими ОСОБА_1 пов`язував одержання в майбутньому доходу від передачі в оренду ще незбудованого майнового комплексу АЗС, на земельній ділянці, договір оренди щодо якої не укладено, в розумінні пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України не є звичайними для реального отримання таких доходів.

Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що дохід в сумі еквівалентній 140 000 доларів США, які ОСОБА_1 планував отримати від оренди майнового комплексу АЗС, є упущеною вигодою позивача.

Таким чином позивачем не доведено завдання йому Дніпровською міською радою збитків у виді упущеної вигоди на суму, еквівалентну

140 000 доларів США.

Доводи касаційної скарги вказують на наявність підстав для скасування судових рішень в частині вирішення позовних вимог про відшкодування збитків у виді упущеної вигоди.

У відповідності до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи те, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, однак неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині вирішення позовних вимог про стягнення збитків з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до статті 56 Конституції України, статті 1173 ЦК України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду, яку завдано фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, посадовими або службовими особами цього органу несе орган місцевого самоврядування незалежно від вини цього органу та його посадових чи службових осіб.

За змістом пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4

від 31 березня 1995 року, з наступними змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 пов`язував завдану йому моральну шкоду із неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю Дніпровської міської ради.

Рішеннями Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 25 листопада 2009 року в справі № 2а-1414/09 та від 27 травня 2011 року в справі № 2а-491/11, які набрали законної сили, встановлено протиправну бездіяльність Дніпропетровської міської ради щодо не укладення із

ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки, а також визнано протиправним рішення Дніпропетровської міської ради від 24 лютого

2010 року № 663/55.

За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, в частині доведеності факту завдання ОСОБА_1 моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною бездіяльністю та протиправним рішенням Дніпровської міської ради щодо нього, оскільки протиправність цих діянь міської ради встановлена судовими рішенням у справах № 2а-1414/09 та

№ 2а-491/11, які набрали законної сили.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначений судами попередніх інстанцій позивачем в касаційному порядку не оскаржується.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, місцевий та апеляційний суд виконали обов`язки, визначені процесуальним законом (статті 212, 213, 303 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), повно з`ясували обставини справи, надали їм належну оцінку та ухвалили у цій частині судові рішення, які є законними та обґрунтованими.

Щодо судових витрат

Пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в

позові - на позивача.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В той же час за змістом пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, його посадовою або службовою особою.

Щодо поновлення виконання рішення

Ухвалою суду касаційної інстанції від 21 липня 2017 року було зупинено виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки рішення місцевого та апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди залишено без змін, касаційний суд поновлює його виконання в цій частині.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 410 412, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 31 травня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди та вирішення питання про судові витрати скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди відмовити.

В іншій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська

від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про відшкодування моральної шкоди.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович