Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.03.2023 року у справі №948/285/22
Постанова КЦС ВП від 24.03.2023 року у справі №948/285/22
Постанова КЦС ВП від 24.03.2023 року у справі №948/285/22

Постанова

Іменем України

24 березня 2023 року

м. Київ

справа № 948/285/22

провадження № 61-677св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 10 серпня 2022 року в складі судді Косик С. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Абрамова П. С., Дорош А. І., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі - ГУ ДСНС у місті Києві) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості щодо надлишково виплачених коштів.

В обґрунтування заявлених вимог ГУ ДСНС у місті Києві зазначило, що з 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 проходив службу за контрактом в підрозділах цивільного захисту на посаді пожежного-рятувальника 7-ДПРЧ ГУ ДСНС у місті Києві.

Наказом начальника ГУ ДСНС України у місті Києві від 26 березня 2021 року № 227 за допущені невиходи на службу без поважних причин (прогули), відповідача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу.

Наказом начальника ГУ ДСНС України місті Києві від 05 квітня 2021 року № 248 відповідача звільнено зі служби та виключено з кадрів ДСНС України у запас Збройних Сил України, з постановкою на військовий облік.

Одночасно утримано виплачену одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту за 18 календарних місяців в розмірі 6 942,27 грн, відраховано кошти за надлишково використану щорічну основну відпустку за поточний рік (25 календарних днів) в розмірі 7 643,19 грн, а всього 14 585,46 грн.

29 грудня 2021 ОСОБА_1 направлено попередження про необхідність сплатити заборгованість у загальному розмірі 14 585,46 грн, проте позивач стверджує, що добровільно відповідач заборгованість не погасив.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 14 585,46 грн.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 10 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, провадження у цивільній справі за позовом ГУ ДСНС у місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості щодо надлишково виплачених коштів - закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено, що позивач має право звернутися до суду з позовом у порядку адміністративного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із завданням відповідачем шкоди державі під час проходження публічної служби.

Такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

13 січня 2023 року ГУ ДСНС у місті Києві звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 10 серпня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у вказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину 2 статті 19 ЦПК України без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 328/29/20 та від 18 листопада 2020 року у справі № 760/15085/18.

Стверджує, що судами не враховано, що за своїм суб`єктивним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин, зазначений спір є приватноправовим, що регулюється норми Цивільного кодексу України, а отже підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що відповідно до наказу начальника ГУ ДСНС України місті Києві від 25 листопада 2019 року № 796 ОСОБА_1 зарахований в кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій за його згодою пожежним рятувальником 7 ДПРЧ ГУ ДСНС України у місті Києві з 25 листопада 2019 року з присвоєнням йому спеціального звання «рядовий служби цивільного захисту», зі встановленням посадового окладу за 5 тарифним розрядом, надбавки за особливості проходження служби у розмірі 50% (а. с. 20).

Наказом начальника ГУ ДСНС України місті Києві від 13 грудня 2019 року № 840 особам рядового і начальницького складу апарату та підпорядкованих підрозділів ГУ ДСНС України у м. Києві, які утримуються за рахунок коштів загального фонду держбюджету та призначені у 2019 року, зокрема відповідачу, наказано виплатити одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту у розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року (згідно з додатком до наказу) (а. с. 21-25).

У подальшому, наказом начальника ГУ ДСНС України у місті Києві від 26 березня 2021 року № 227 за допущені невиходи на службу без поважних причин (прогули), молодшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , пожежного рятувальника 7 ДПРЧ Головного управління ДСНС України у м. Києві притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу (а. с. 26).

Наказом начальника ГУ ДСНС України м. Києві від 05 квітня 2021 року № 248 відповідача звільнено зі служби та виключено з кадрів ДСНС України у запас ЗСУ, з постановкою на військовий облік. Одночасно, утримано виплачену одноразову грошову допомогу після укладення першого контракту за 18 календарних місяців, відраховано кошти за надлишково використану щорічну основну відпустку за поточний рік (25 календарних днів) (а. с. 27).

29 грудня 2021 року ОСОБА_1 направлено попередження про необхідність сплатити заборгованість у загальному розмірі 14 585,46 грн (а. с. 30-31).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з абзацом 1 частини першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

За правилами пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Судами встановлено, що між Державною службою України з надзвичайних ситуацій в особі начальника ГУ ДСНС України у місті Києві Ватоліним А. Г. і ОСОБА_1 було укладено контракт № 730/19 про проходження служби цивільного захисту строком на три роки. Контракт набрав чинності з 25 листопада 2019 року.

Згідно з параграфом 1 наказу ГУ ДСНС України у місті Києві від 25 листопада 2019 року № 796 ОСОБА_1 було зараховано в кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій та за його згодою призначено на посаду пожежного-рятувальника 7 ДПРЧ ГУ ДСНС України у місті Києві з 25 листопада 2019 року. Присвоєно ОСОБА_1 спеціальне звання «рядовий служби цивільного захисту».

З наказу ГУ ДСНС України у місті Києві від 13 грудня 2019 року № 840 вбачається, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» (далі - Інструкція № 623) ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу після укладання першого контракту в сумі 14 096,00 грн.

Наказом ГУ ДСНС України у місті Києві від 26 березня 2021 року № 227 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення його зі служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту.

Згідно з витягом з наказу ГУ ДСНС України у місті Києві від 05 квітня 2021 року № 248 молодшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , пожежного-рятувальника 7-ДПРЧ ГУ ДСНС України у місті Києві, звільнено із служби та виключено з кадрів ДСНС України у запас Збройних Сил України.

Пунктом 4 розділу XXVI Інструкції № 623 передбачено, що у разі звільнення особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту зі служби до закінчення терміну першого контракту (крім звільнених за віком, станом здоров`я, через систематичне невиконання умов контракту керівником відповідного органу управління (підрозділу) та у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) проводиться утримання виплаченої одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту в сумі, обчисленій у повних календарних місяцях пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Встановивши, що позов пред`явлено з приводу спору щодо проходження відповідачем служби цивільного захисту на підставі контракту з ГУ ДСНС України у місті Києві відповідно до Кодексу цивільного захисту України та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, врахувавши суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склалися між ними, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є публічно-правовими, у зв`язку з чим справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, та правильно закрив провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 (провадження № 11-892апп18), в якій зазначено, що спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Доводи касаційної скарги про те, що спір має приватно-правовий характер, який обумовлений порушенням майнового, тобто приватного права позивача, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, та посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, не заслуговують на увагу.

З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, про те, що спори за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення збитків/відшкодування шкоди, завданих особою, що перебуває або перебувала на державній/публічній службі, має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) викладено висновок про те, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Посилання заявника на постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 760/15085/18, від 16 червня 2021 року у справі № 328/29/20 є неспроможним. Викладені у вказаних судових рішеннях правові висновки стосуються юрисдикції спору про відшкодування шкоди в порядку регресу, коли неправомірність дій відповідача встановлена рішенням суду та додаткового правового аналізу не потребує, тобто такі правові висновки є нерелевантними і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин в цій справі.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій про те, що позовна заява ГУ ДСНС України у місті Києві не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, і не свідчать про порушення судами норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 10 серпня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська