Історія справи

Постанова

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

справа №6-33/11

провадження № 61-29554св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

заявник - відділ державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції,

особа, яка зверталась з апеляційною та касаційною скаргами - ОСОБА_4,

представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 22 вересня 2017 року у складі судді Боймиструк С. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року відділ державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Дубенського міськрайонного управління юстиції) звернувся до суду з поданням, у якому просив обмежити ОСОБА_4 обмежити у праві виїзду за межі України як боржнику у боргових зобов'язаннях.

Подання мотивоване тим, що рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 19 травня 2010 року з ОСОБА_4 на користь

ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором, укладеним 06 жовтня 2008 року, у розмірі 83 362,26 грн. Постановою державного виконавця від 19 серпня 2010 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наведеного судового рішення. Копія даної постанови була надіслана сторонам. Станом на 06 травня 2011 року боржником ОСОБА_4 зобов'язання, покладені на неї судовим рішення, не виконано.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 16 травня 2011 року подання задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_4 в праві виїзду за межі України до виконання нею свої зобов'язань.

04 серпня 2017 року ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 22 вересня 2017 року ОСОБА_4 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана

ОСОБА_4 з пропуском строку на апеляційне оскарження, а у встановлений судом строк, остання не навела поважних підстав для поновлення пропущеного нею строку апеляційного оскарження.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована неналежним надання їй правової допомоги попереднім адвокатом у зв'язку з чим вона фактично була позбавлена права оскаржити рішення місцевого суду в установлений законом строк.

Аргументами касаційної скарги також указано те, що місцевим судом порушено процесуальну форму судового рішення, оскільки суд мав постановити ухвалу, а не ухвалити рішення. Крім того, суд указав, що рішення оскарженню не підлягає.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направляли.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що 16 травня 2011 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області ухвалив рішення, яким задовольнив подання ВДВС Дубенського міськрайонного управління юстиції та тимчасово обмежив ОСОБА_4 в праві виїзду за межі України до виконання нею грошових зобов'язань.

04 серпня 2017 року ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

За положеннями частини першої статті 294 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент подачі апеляційної скарги, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

За змістом частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваних ухвал, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

За змістом пункту 3 частини четвертої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваних ухвал, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, якщо є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 17 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху, з наданням строку для усунення вказаного судом недоліку скарги протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали.

Підставою залишення апеляційної скарги без руху зазначено пропуск заявником строку на апеляційне оскарження, наведені заявником підстави пропуску, суд вважав неповажними, роз'яснив про право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження і зазначити інші поважні причини для його поновлення.

Наведені заявником причини пропуску строку суд визнав неповажними, про що навів відповідні мотиви.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду, 14 вересня 2017 року

ОСОБА_6 подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

На спростування доводів заяви про поновлення строку, апеляційний суд вказав, що наведені причини пропуску строку на апеляційне оскарження вже були визнанні судом неповажними. Посилання заявника на неналежне надання правової допомоги, апеляційний суд не вважав поважною підставою для поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу.

Згідно з пунктом 8 статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняття рішення у їх справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «ОлександрШевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня

2008 року у справі «Пономарьов проти України).

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що звернувшись 04 серпня 2017 року з апеляційною скаргою, заявник пропустив встановлений статтею 294 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент вчинення процесуальної дії, строк на апеляційне скарження, так як оскаржуване рішення місцевого суду у даній справі ухвалено 16 травня

2011 року, а заявник не навела переконливих доводів, що дали б суду апеляційної інстанції підстави для відкриття апеляційного провадження у справі зі спливом 6 років з дня ухвалення судового рішення.

Посилання на недобросовісність адвоката не може підставою для поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу.

У силу положень частини третьої статті 27 ЦПК України в редакції, яка діяла на моменту вчинення процесуальної дії, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Доводи касаційної скарги не дають правових підстав для встановлення порушення апеляційним судом норм процесуального права, не спростовують висновків суду.

Решта доводів апеляційної скарги стосуються оскарження рішення місцевого суду, проте зазначене не є предметом перегляду.

Згідно статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 22 вересня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська