Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.09.2019 року у справі №761/29285/17

Постанова

Іменем України

06 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 761/29285/17

провадження № 61-16847св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача- ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3, яка діє як законний представник ОСОБА_4,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмила Анатоліївна, ОСОБА_5, Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, яка діє як законний представник ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л. А. (далі - приватний нотаріус Тимошенко Л. А.), ОСОБА_5, Служба у справах дітей Шевченківської районної в м.

Києві державної адміністрації, про розірвання спадкового договору.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 26 липня 2013 року між нею та ОСОБА_6 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Тимошенко Л. А., за умовами якого відчужувач ОСОБА_6 після своєї смерті передає у власність набувача ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1. За умовами договору на набувача покладаються такі обов'язки: після смерті відчужувача провести обряд поховання; за бажанням ОСОБА_4 (онук ОСОБА_6), позивачу надати йому можливість довічно проживати у вказаній квартирі; за необхідності оплати навчання або коштовного лікування ОСОБА_4 - продати квартиру, що є предметом договору, а на отриману різницю від виручених коштів за продаж квартири та витрачених коштів на навчання позивача придбати іншу квартиру та надати можливість проживати в ній ОСОБА_4; після досягнення відповідачем 27-річного віку передати квартиру, що є предметом договору, у його власність. Особою, яка буде здійснювати контроль за виконанням умов спадкового договору після смерті відчужувача, призначено ОСОБА_5.

Мотивом для укладення вказаного договору для ОСОБА_6 було побоювання, що батько відповідача ОСОБА_7 не буде турбуватись належним чином про сина й не захоче проживати у вказаній квартирі разом зі своїм сином після його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, у зв'язку з чим у неї виник обов'язок виконання умов договору та оформлення на себе права власності на квартиру, що є предметом договору. Однак з того часу, як договір було укладено, у позивача змінились сімейні обставини та майновий стан і вона не має коштів, щоб сплатити державне мито за прийняття у спадок квартири та утримувати її. Тобто на сьогодні вона не має змоги виконувати обов'язки, покладені на неї договором.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила розірвати спадковий договір, укладений між нею та ОСОБА_6 26 липня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Тимошенко Л. А.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано спадковий договір, укладений

26 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Тимошенко Л. А. Стягнуто з ОСОБА_3, яка діє як законний представник ОСОБА_4, на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має фінансової можливості виконати в повному обсязі умови спадкового договору.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 960,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд зазначав, що висновки суду першої інстанції про фінансову неможливість позивача виконати спадковий договір ґрунтуються на припущеннях, оскільки обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, фактично не є доведеними; рішення суду першої інстанції порушує майнові та житлові права неповнолітнього ОСОБА_4.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у вересні 2019 року, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову в позові, не взяв до уваги, що позивач певний період виконувала умови договору, проте у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем не має можливості виконувати його у подальшому, що є підставою для розірвання спадкового договору. Висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність позовних вимог ґрунтуються на припущеннях.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 рокудо Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4, поданий його законним представником ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Мотивуючи відзив, заявник зазначає, що апеляційним судом правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення на підставі повно встановлених обставин справи та належним чином досліджених доказів, наданих сторонами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 761/29285/17 із Шевченківського районного суду м. Києва.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є онуком ОСОБА_6

26 липня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Тимошенко Л. А. та зареєстрований у Спадковому реєстрі 06 березня 2015 року, згідно з пунктом 1 якого ОСОБА_6 після своєї смерті передає у власність ОСОБА_1, а ОСОБА_1 приймає після смерті ОСОБА_6 у власність квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_1 зобов'язується виконувати розпорядження ОСОБА_6, визначені цим договором.

Згідно з пунктом 7 спадкового договору право власності на квартиру виникає у ОСОБА_1 з моменту смерті ОСОБА_6.

Пунктом 8 спадкового договору на ОСОБА_1 покладено такі обов'язки: після смерті ОСОБА_6 провести обряд поховання; у разі бажанням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживати у відчужуваній квартирі, надати йому можливість довічно проживати у квартирі; за необхідності оплати навчання або коштовного лікування ОСОБА_4 - продати квартиру, що є предметом договору, а на отриману різницю від виручених коштів за продаж квартири та витрачених коштів на навчання ОСОБА_4 придбати іншу квартиру та надати можливість проживати в ній ОСОБА_4; після досягнення ОСОБА_4 27-річного віку передати квартиру, що є предметом даного договору, у власність ОСОБА_4.

Згідно з пунктом 9 спадкового договору ОСОБА_6 висловив бажання, щоб ОСОБА_1 були відшкодовані витрати, які можуть виникнути та будуть понесені нею у зв'язку з утриманням та/або підготовкою до продажу квартири, що є предметом даного договору, з метою оформлення переходу власності до ОСОБА_4, включаючи, але не обмежуючись витратами, пов'язаними з оплатою комунальних послуг, обов'язкових податків і зборів, пов'язаних із утриманням або відчуженням квартири, що є предметом даного договору, проведення ремонтних робіт, необхідних для збереження експлуатаційних якостей квартири та/або запобігання нанесенню шкоди третім особам, оформленням документів, необхідних для продажу квартири, що є предметом даного договору, та купівлі іншої квартири з метою забезпечення можливості проживання у ній ОСОБА_4. Таке відшкодування може бути здійснено, у тому числі за рахунок коштів, виручених від продажу квартири, що є предметом даного договору.

Пунктом 14 спадкового договору передбачено, що після смерті ОСОБА_6 даний договір підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до пункту 17 спадкового договору ОСОБА_6 призначає особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням ОСОБА_1 умов цього договору після його смерті - ОСОБА_5.

Згідно з пунктом 18 спадкового договору спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу ОСОБА_5 у разі невиконання ОСОБА_1 розпоряджень ОСОБА_6.

Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу ОСОБА_1 у разі неможливості виконання нею розпоряджень ОСОБА_6

06 березня 2015 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті ОСОБА_4 та

ОСОБА_8 звернулися до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, - ОСОБА_7

Розпорядженнями Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 16 липня 2018 року неповнолітньому ОСОБА_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, надано статус дитини-сироти та призначено ОСОБА_3, в сім'ї якої він тимчасово проживає за цією ж адресою, піклувальником над ОСОБА_4

ОСОБА_1 працює в товаристві з додатковою відповідальністю "Міжнародний центр інституціонального розвитку" (далі - ТОВ "Міжнародний центр інституціонального розвитку") на посаді директора з 14 листопада 2001 року, за 2017 рік нею отримано сукупний дохід в розмірі 48 023,85 грн (довідка про доходи, видана ТОВ "Міжнародний центр інституціонального розвитку" від 24 січня 2018 року № 02-2018).

Для того, щоб позивач могла отримати у власність квартиру, яка є предметом спадкового договору, ОСОБА_1 необхідно сплатити податок, а виходячи з вартості квартири, визначеної у пункті 4 спадкового договору - 1 732 083 грн, розмір податку складає 406 194,52 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положеннями частини 2 статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 626, 1302 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Таким чином спадковий договір має подвійну правову природу: він одночасно є і розпорядженням на випадок смерті, і договором, змістом якого обумовлюються його істотні умови.

Відповідно до частини 3 статті 1307 ЦК України, пункту 17 спадкового договору відчужувач ОСОБА_6 призначив особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням ОСОБА_1 умов спадкового договору після його смерті - ОСОБА_5.

Відповідно до частини 2 статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача. Оскільки закон не містить спеціальних застережень, то на вимогу набувача спадковий договір може бути розірвано судом як до смерті, так і після смерті відчужувача. Для цього має бути встановлена неможливість виконання ним розпоряджень відчужувача.

Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для розірвання спадкового договору, оскільки набувач пов'язував неможливість виконання взятих на себе зобов'язань не характером самих зобов'язань, що містяться у спадковому договорі, а складністю набуття за собою права власності на квартиру АДРЕСА_1 саме при реалізації спадкового договору.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що позов ОСОБА_1 про розірвання спадкового договору не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи і задоволенню не підлягає.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від

09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки таке судове рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану в її інтересах ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:В. М. Коротун М. Є. Червинська