Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.09.2018 року у справі №727/9500/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 727/9500/17

провадження № 61-42850 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - міське комунальне підприємство "Притулок для тварин",

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу адвоката Спіжавки Тараса Георгійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 березня 2018 року в складі судді Семенко О. В. та на постанову апеляційного суду Чернівецької області від 13 липня 2018 року в складі колегії суддів Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б., Яремка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до МКП "Притулок для тварин" і просив визнати незаконними та скасувати накази МКП "Притулок для тварин" від 21 серпня 2017 року № 50 "Про винесення догани", від 30 серпня 2017 року № 52 "Про винесення догани", від 31 серпня 2017 року № 56-к про його звільнення з 31 серпня 2017 з посади водія автотранспортного засобу згідно з пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, а також просив поновити його на посаді з 01 вересня 2017 року та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу й 6000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з травня 2017 року він працює на посаді водія автотранспортного засобу.

Наказами МКП "Притулок для тварин" від 21 серпня 2017 року № 50 та від 30 серпня 2017 року № 52 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідачльності за неналежне виконання трудових обов'язків.

Наказом відповідача від 31 серпня 2017 року № 56-к ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі пункту 3частини 1 статті40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Указував, що з наказами про його звільнення та про притягнення до дисциплінарної відповідальності він не погоджується, вони є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцїі

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що факт систематичності невиконання позивачем своїх трудових обов'язків підтверджується належними та допустимими доказами, а тому звільнення його з посади на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України здійснене роботодавцем із дотриманням установленого законом порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 13 липня 2018 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 березня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовів, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 серпня 2018 року адвокат Спіжавка Т. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом МКП "Притулок для тварин" від 12 травня 2017 року № 47-к ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів із 15 травня 2017 року з оплатою згідно зі штатним розкладом.

Відповідно до пункту 2.2 Посадової інструкції водія внутрішніми документами, що регламентують трудову діяльність водія, є, в тому числі, Посадова інструкція водія та Правила внутрішнього трудового розпорядку (далі - Правила).

Пунктом 11 Правил передбачений обов'язок працівника вчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, дотримуватися трудової дисципліни, вимог законодавчих нормативних актів, правил МКП "Притулок для тварин", посадової інструкції.

ОСОБА_1 у порушення Правил дорожнього руху та Правил перевищував дозволену швидкість руху, про що працівниками підприємства неодноразово складались акти.

За вказані порушення позивачу було винесено першу догану (наказ від 21 серпня 2017 року № 50).

Пунктом 7 посадової інструкції передбачено, що режим роботи водія визначається згідно з Правилами ВТР.

Пунктом 4 Правил установлено правила використання працівниками підприємства робочого часу.

Виявлені порушення у робочому графіці працівника, відсутність заповнених подорожніх листів, відсутність відміток у дорожніх листах про проходження працівником медичного огляду стали підставою для повторного притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (наказ від 30 серпня 2017 року № 52).

Відповідно до пункту 4.7. Інструкції водій зобов'язаний, зокрема, проходити у встановленому порядку медичні огляди, здійснювати заправлення автомобіля паливно-мастильними матеріалами, оформляти шляхові документи, дотримувати графік руху і режим робочого часу і часу відпочинку.

Наказом від 31 серпня 2017 року № 56-к ОСОБА_1 звільнений із посади за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього трудових обов'язків, правил внутрішнього трудового розпорядку.

Факти невиконання працівником трудових обов'язків підтверджуються актами роботодавця за період з 02 липня по 31 серпня 2017 року.

Відповідно до акта МКП "Притулок для тварин" від 31 серпня 2017 року № 18 ОСОБА_1 не виїжджав на термінові виклики з 09-00 год. до 13-00 год. 31 серпня 2017 року без поважних причин, що є порушенням трудових обов'язків водія (пункти 4,7 Правил).

Підставою для звільнення ОСОБА_1 з роботи стали накази від 21 серпня 2017 року № 50 та від 30 серпня 2017 року № 52, а також Акт від 31 серпня 2017 року № 18.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року в справі № 363/4221/16-ц (провадження № 61-28075св18).

Правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що в діях позивача наявний факт систематичного невиконання покладених на нього посадових обов'язків.

Установивши, що в діях працівника наявна систематичність порушень трудової дисципліни та трудових обов'язків і накази про притягнення його до дициплінарної відповідальності є законними, суди зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною 3 статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Спіжавки Тараса Георгійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 13 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук