Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 320/383/19

провадження № 61-18284св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2012 року з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь позивача на утримання дочки в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку, щомісячно, починаючи з 22 березня 2012 року і до повноліття дочки.

Додаткові витрати на дитину пов'язані з хронічною хворобою, а саме: дисплазія з'єднувальної тканини, функціональна дифузна кардіопатія, нетоксичний зоб 1-го ступеня, еутеріоз, хронічний цистит 2-х сторонньої урітаріцели, полівалентна харчова алергія, функціональний запор, долихосигма. З огляду на стан здоров'я дочки, позивач зазначає, що вона потребує постійного лікування і специфічного догляду, та відповідно значних матеріальних витрат.

З моменту визначення розміру аліментів, а саме з 2012 року, змінились матеріальні умови проживання сім'ї позивача, а також значно зросли витрати на утримання дитини у зв'язку із збільшенням її віку та станом здоров'я.

У зв'язку із загальними потребами дочки, позивач змушена здійснювати за нею постійний догляд і тому не має можливості працевлаштовуватися. Відповідач добровільно надавати кошти на утримання дитини відмовляється, витрачає гроші на свої потреби, станом здоров'я та інтересами дитини не цікавиться. З огляду на це, додаткові витрати на лікування дочки позивач несе самостійно, через що перебуває у скрутному матеріальному становищі, а тому вищевикладені обставини стали підставою для звернення з цим позовом до суду.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 червня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 800,00
грн щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з огляду на стан здоров'я дитини ОСОБА_3, остання потребує постійного лікування і специфічного догляду, та відповідно значних матеріальних витрат. У той же час, суд визнав неналежними доказами квитанції на придбання рекомендованих ліків, у зв'язку з тим, що зі змісту останніх не можливо встановити та підтвердити той факт, що ліки були придбані саме для дитини ОСОБА_3.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до висновку ЛКК (лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) від 19 грудня 2018 року № 488 (а. с. 8) зазначено лише встановлений діагноз хронічного захворювання дитини, записи щодо висновків та рекомендацій лікарської комісії відсутні. З наданих позивачем доказів не можливо достовірно встановити, що вказане захворювання тягне за собою постійне тривале лікування певними ліками, за рекомендацією лікарів та постійні грошові витрати на їх придбання. Розрахунку щомісячних витрат на лікування дитини позивачем не надано, не зазначено, що ці витрати є додатковими у розумінні статті 185 Сімейного кодексу України (далі - СК України), та що вони здійснюються позивачем поза межами коштів, які стягнуті як аліменти. Крім того, позивачем не надано доказів, який розмір аліментів вона отримує щомісяця, які витрати несе на утримання дитини, а які на лікування в зв'язку наявністю хронічного захворювання.

За вказаних обставин відсутні підстави для стягнення додаткових витрат на утримання дитини, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

При цьому суд апеляційної інстанції окремо зазначив, що позивач не позбавлений права звернення до суду з аналогічним позовом за наявності відповідних доказів, враховуючи триваючий характер правовідносин, або з позовом про стягнення конкретних сум, вже витрачених на лікування, якщо вони є додатковими.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

ОСОБА_1 у жовтні 2019 року засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у вищевказаній справі, в якій просить скасувати зазначену постанову, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заявник у касаційній скарзі посилається на статтю 185 СК України, зазначає, що посилання апеляційного суду про те, що з наданих нею доказів неможливо встановити, що захворювання дитини тягне за собою постійне тривале лікування певними ліками за рекомендацією лікарів та постійні грошові витрати на їх придбання, є необґрунтованими, оскільки у матеріалах справи є медичні документи, які підтверджують наявність у спільної з відповідачем малолітньої дочки ряду хронічних захворювань та рекомендації лікарів щодо постійного лікування дитини; наявність у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів; наполягає, що відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.

Від ОСОБА_2 у листопаді 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, який не підписаний відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 183 ЦПК України письмові заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Згідно з частиною 4 статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Таким чином, оскільки відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 не підписаний, то він підлягає залишенню без розгляду та поверненню відповідачу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1, витребувано матеріали справи з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Судувід 25 листопада 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За зазначених положень суд касаційної інстанції не має повноважень досліджувати та надавати правову оцінку доданим до касаційної скарги матеріалам, що не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 січня 2009 року між позивачем та відповідачем укладений шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополю Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, актовий запис № 48.

У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2012 року шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується записом у паспорті позивача.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2012 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку, щомісячно, починаючи з 22 березня 2022 року і до повноліття дочки.

ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1, та перебуває на її утриманні.

Позивачем надані медичні документи, що підтверджують наявність у дитини ОСОБА_3 хронічних захворювань, а саме: дисплазія з'єднувальної тканини, функціональна кардіопатія, дифузний нетоксичний зоб 1-го ступеня, еутеріоз, хронічний цистит 2-х сторонньої урітаріцели, полівалентна харчова алергія, функціональний запор, долихосигма, містять рекомендації лікарів, а також квитанції на придбання ліків, оплату медичних послуг та аналізів.

Нормативно-правове обґрунтування

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з вимогами частини 1 статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини 2 статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові.

Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час розгляду справи, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд першої інстанції з урахуванням медичних документів, що підтверджують наявність у дитини ОСОБА_3 хронічних захворювань та містять рекомендації лікарів (а. с. 8,9,32,38,39) дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 800,00 грн щомісячно (починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2), з чим помилково не погодився суд апеляційної інстанції, оскільки витрати на системне та довготривале лікування при такому стані здоров'я дитини є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України.

Судом першої інстанції також враховано фактичні обставини справи при визначенні твердої грошової суми, присудженої до стягнення саме в розмірі 800,00 грн (а не 1 000,00 грн, про що просила позивач).

Наявним у справі доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку та з урахуванням всіх обставин у справі правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки витрати, які понесла та буде нести позивач, зумовлені негативними фактами (хвороба), що вимагають додаткових матеріальних витрат на утримання ОСОБА_3.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на ОСОБА_3.

При цьому ОСОБА_2 не позбавлений права звернутися до суду із позовом про зменшення розміру присуджених до стягнення з нього додаткових витрат на утримання дитини після істотної зміни або припинення обставин (одужання або істотне покращення стану здоров'я його дитини), які стали підставою для задоволення позову.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 183, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без розгляду та повернути ОСОБА_2 відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року скасувати, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 червня 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В.

Яремко