ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 757/9076/16-ц

провадження № 61-32638 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року в складі судді Писанець В. А. та на ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 року в складі колегії суддів Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф., Кравець В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Дельта Банк" про припинення поруки за договором поруки від 02 квітня 2008 року.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 02 квітня 2008 року ПАТ "УкрСиббанк ", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 11325912000, відповідно до умов якого останньому було надано кредитні кошти у розмірі 250 000 доларів США з кінцевим строком повернення 01 квітня 2038 року та сплатою 11,9 % річних за користування ними.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальником за вказаним договором між банком та позивачем того ж дня укладено договір поруки, за яким останній як поручитель зобов'язався нести солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору.

30 грудня 2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно якої змінено графік погашення кредиту, внаслідок чого відповідно до графіку платежів зросла сума сплати процентів за користування кредитом із 453 929,5 доларів США до 468 308,78 доларів США, тобто збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року позов задоволено, визнано поруку ОСОБА_1 за договором поруки від 02 квітня 2008 року № 193379, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", такою, що припинена з 30 грудня 2008 року.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач уклав із ОСОБА_2 додаткову угоду, якою збільшено обсяг відповідальності позивача як поручителя за основним зобов'язанням - кредитним договором від 02 квітня 2008 року № 11325912000 без згоди на те останнього, а тому за правилами частини 1 статті 559 ЦК України порука є припиненою.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Рішенням апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" відхилено, рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2017 року ПАТ "Дельта Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказане судове рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу 13 ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

29 вересня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на дану касаційну скаргу від представника позивача ОСОБА_4, в якому представник позивача просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі судові рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 квітня 2008 року ПАТ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта банк", та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 11325912000, відповідно до умов якого останньому було надано кредитні кошти в розмірі 250 000
доларів США зі сплатою 11,9 % річних строком до 01 квітня 2038 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальником за вказаним договором між банком та позивачем того ж дня було укладено договір поруки, за яким останній, як поручитель, зобов'язався нести солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору поруки кредитор не в праві без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

30 грудня 2008 року ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно якої було змінено графік погашення кредиту.

Зокрема сторони погодили, що у період із січня по червень 2009 року позичальник сплачує лише проценти за користування кредитом, натомість зросла сума платежу на погашення основної суми кредиту в період з травня 2037 року по березень 2038 року.

Згідно додатку № 2 до кредитного договору (графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту) сума сплати процентів за користування кредитом становить 453
929,5 доларів США.

Згідно додатку № 2 до додаткової угоди (графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту) сума сплати процентів за користування кредитом становить 468
308,78 доларів США.

Поручитель не надавав згоди на вказані зміни до кредитного договору.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення в повній мірі відповідають зазначеним вимогам закону.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

За змістом частини 1 статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною 1 статті 553, частиною 1 статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За положеннями частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Висновок про припинення поруки на підставі частини 1 статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов'язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов'язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов'язання.

Такі правові висновки щодо застосування статті 559 ЦК України наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19).

30 грудня 2008 року ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно якої було змінено графік погашення кредиту. Зокрема, сторони погодили, що у період січня 2009 року по червень 2009 року позичальник сплачує лише проценти за користування кредитом, натомість зросла сума платежу на погашення основної суми кредиту у період з травня 2037 року по березень 2038 року.

Оскільки відповідно до пункту 1.3.3 кредитного договору проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що не повернуті позичальником банку, то через відстрочку погашення основної суми кредиту зросла загальна сума нарахованих процентів за користування кредитом. Порівняння графіків платежів договору та додаткової угоди показує, що укладення угоди призвело до додаткового нарахування 14 379,28 доларів США процентів за користування кредитом.

При цьому пунктом 2.1 укладеного між банком та ОСОБА_1 договору поруки передбачено, що банк не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою поручителя сторони договору розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до договору поруки щодо внесення відповідних змін.

Встановивши дійсні обставини справи на підставі досліджених доказів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що додатковою угодою, укладеною між кредитором і позичальником, було внесено зміни до кредитного договору, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди. Оскільки відповідач не надав доказів надання згоди поручителем на зміну кредитного договору, то суди дійшли обґрунтованого висновку про припинення поруки.

Доводи касаційної скарги про те, що внаслідок зміни основного зобов'язання обсяг відповідальності поручителя не збільшився, спростовується обставинами, встановленими судами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною 3 статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук