Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 317/206/20

провадження № 61-14781св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Орган опіки та піклування Запорізької районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, подану адвокатом Яковлевою Тетяною Валентинівною, на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у складі колегії суддів:

Кухаря С. В., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з онукою шляхом встановлення порядку участі у вихованні онуки.

Позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивована тим, що їхня дочка ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, у якому народилась дитина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя у подружжя не склалось, а тому шлюб було розірвано. Дитина проживає з батьком.

Вказували на те, що після розірвання шлюбу відповідач перешкоджає їм бачити онуку та брати участь у її вихованні.

Розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 26 грудня 2019 року № 577 встановлено час спілкування баби та діда із онукою - два рази на місяць протягом чотирьох годин у присутності батька.

Вважали, що цього часу недостатньо для повноцінного спілкування з онукою та, враховуючи вік дитини, можливими є побачення без присутності батька.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили усунути перешкоди у спілкуванні з онукою, встановивши такий графік для зустрічей та участі діда ОСОБА_2 та баби ОСОБА_1 у вихованні онуки, ОСОБА_5:

1) надавати можливість діду ОСОБА_2 та бабі ОСОБА_1 вільно спілкуватись із онукою ОСОБА_5 з 08:00 год. до 20:00 год. засобами телефонного зв'язку та через мобільний додаток "Viber";

2) встановити систематичні побачення один раз на тиждень у будь-який вихідний день за домовленістю з батьком діда ОСОБА_2, баби ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5, за адресою їхнього місця проживання: АДРЕСА_1, без присутності батька;

3) встановити побачення щороку у дні народження діда та баби з онукою ОСОБА_5 у позашкільний час до 20:00 год. без присутності батька;

4) встановити побачення діда та баби з онукою ОСОБА_5 щороку наступного дня після її дня народження у позашкільний час до 20:00 год. без присутності батька;

5) щороку у період канікул надати діду ОСОБА_2 та бабі ОСОБА_1 додатковий день побачень із онукою ОСОБА_5, із ночівлею за бажанням дитини без присутності батька;

6) надати можливість щороку у період літніх канікул діду ОСОБА_2 та бабі ОСОБА_1 протягом тижня виїздити разом із онукою до місць оздоровлення за домовленістю з батьком, проте без його присутності.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.

Усунуто перешкоди у спілкуванні з онукою, встановивши такий графік для зустрічей та участі діда ОСОБА_2 та баби ОСОБА_1 у вихованні онуки, ОСОБА_5:

1) надано можливість діду ОСОБА_2 та бабі ОСОБА_1 вільно спілкуватись із онукою, ОСОБА_5 з 08:00 год. до 20:00 год. засобами телефонного зв'язку та через мобільний додаток "Viber";

2) встановлено систематичні побачення два рази на місяць протягом восьми годин, у будь-який вихідний день за домовленістю з батьком, діда ОСОБА_2, баби ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5, за адресою їхнього місця проживання: АДРЕСА_1, без присутності батька;

3) щороку у період канікул надано діду ОСОБА_2 та бабі ОСОБА_1, додатковий день побачень із онукою ОСОБА_5, із ночівлею, за бажанням дитини, без присутності батька.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи позицію сторін, вік дитини та обставини справи, дійшов висновку про те, що право позивачів підлягає захисту в судовому порядку, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки встановлений розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області час спілкування позивачів з онукою не є достатнім та таким, що відповідає інтересам дитини.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року в частині пунктів 2 та 3 графіку зустрічей діда та баби з онукою скасовано, виключено із резолютивної частини рішення пункти 2 та 3, при цьому визначено час спілкування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з малолітньою онукою ОСОБА_5 два рази на місяць протягом чотирьох годин у присутності батька ОСОБА_3. День, час та місце зустрічей визначається за домовленістю між сторонами.

У іншій частині позову щодо визначення графіку зустрічей діда та баби з онукою відмовлено.

У решті рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині встановлення систематичних побачень два рази на місяць протягом восьми годин у будь-який вихідний день за домовленістю з батьком, діда ОСОБА_2, баби ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5, за адресою їхнього місця проживання без присутності батька та в частині надання щороку у період канікул діду ОСОБА_2 та бабі ОСОБА_1, додатковий день побачень із онукою ОСОБА_5, із ночівлею, за бажанням дитини, без присутності батька, суд апеляційної інстанції, враховуючи наявність сталого конфлікту між сторонами та певних обставин справи (незаконний перетин кордону колишньою дружиною відповідача з малолітньою донькою, перебування там дитини в ізоляції з матір'ю, через затримання в іншій країні, що спричинило для малолітньої дитини моральні страждання), вік дитини, та з метою забезпечення найкращих інтересів малолітньої ОСОБА_5, її стійкого психічного та психологічного розвитку у безпечних та спокійних умовах, дійшов висновку про необхідність присутності батька при зустрічах онуки з бабою та дідом та визначив час спілкування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з онукою ОСОБА_5 два рази на місяць протягом чотирьох годин у присутності батька ОСОБА_3, оскільки графік спілкування дитини з позивачами, який встановлений органом опіки та піклування, повністю відповідає інтересам дитини.

При цьому апеляційний суд зазначив, що відповідач не перешкоджає спілкуванню своєї дочки з бабою та дідом, виконує графік зустрічей, встановлений розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, не заперечує проти вільного спілкування позивачів із онукою засобами телефонного зв'язку та через мобільний додаток "Viber".

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 в особі адвоката Яковлевої Т. В. подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не направив їм та їхньому представнику копію апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження, позбавив їх можливості подати відзив на апеляційну скаргу. Про судове засідання, яке призначено апеляційним судом на 10 вересня 2020 року, їм стало відомо з сайту "Судова влада України".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував, що наявність конфлікту між ними та відповідачем не є підставою для обмеження їхніх прав на спілкування з онукою. Також, враховуючи наявність конфлікту, доцільно було б встановити графік спілкування дитини з ними без присутності відповідача.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 працює з 08:00 год. до 17:00 год., має вихідні дні - субота та неділя, а ОСОБА_2 працює за вахтовим методом: денна зміна з 08:00 год до 20:00 год., нічна зміна з 20:00 год. до 08:00 год, а тому встановлений апеляційним судом графік, а саме два рази на місяць протягом чотирьох годин у присутності батька ОСОБА_3, не забезпечить право баби та діда брати участь у вихованні онуки.

Підставами касаційного оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 04 липня 2018 року у справі № 369/1923/15-ц (провадження № 61-21577св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 346/2946/16-ц (провадження № 61-4743св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 638/19703/17 (провадження № 61-22073св19), від 24 липня 2019 року у справі № 592/7661/16-ц (провадження № 61-33388св18).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року ОСОБА_3 в особі адвоката Усенко А. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У строк, визначений судом, заявники усунули недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М., відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 вересня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2018 року у справі № 332/775/18.

У шлюбі подружжя має дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4, відповідно, бабою та дідом ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_5 проживає разом із батьком по АДРЕСА_2.

Розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 26 грудня 2019 року № 577 визначено час спілкування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з малолітньою внучкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, - два рази на місяць протягом чотирьох годин у приступності батька ОСОБА_3. День, час та місце зустрічей визначається за домовленістю. Також вказано, що визначений графік зустрічей буде діяти протягом розгляду у Запорізькому районному суді позовної заяви ОСОБА_4 про встановлення постійного місця проживання дитини та усунення перешкод у вільному спілкуванні з дитиною шляхом встановлення порядку у її вихованні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно із частинами 8 , 9 та 10 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 263 СК України.

За правилами частини 2 статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров'я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини 4 статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі "Johansen v.

Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення ЄСПЛ у справі "Kruskic v. Croatia" від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує.

Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту.

Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність" (рішення ЄСПЛ у справі "Bogonosovy v. Russia" від 05 березня 2019 року, § 82).

Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи необхідність присутності відповідача при зустрічах дитини з бабою та дідом та встановлюючи спосіб участі позивачів у вихованні та спілкуванні з онукою, посилався на наявність сталого конфлікту між сторонами, а також на обставини щодо незаконного перетину кордону колишньою дружиною відповідача з малолітньою дочкою, перебування там дитини в ізоляції з матір'ю, через затримання в іншій країні.

Колегія суддів зауважує, що наявність конфлікту та неприязні відносин між відповідачем та позивачами не є підставою для обмеження прав останніх на спілкування з онукою.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачі мають негативний вплив на онуку, а присутність відповідача під час зустрічей позивачів з дитиною в подальшому не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі, з огляду на неприязні стосунки сторін у справі.

Колегія суддів вважає зайвим визначення спілкування позивачів з онукою лише у присутності батька дитини.

Крім того, безпідставним є посилання апеляційного суду на обставини незаконного перетину кордону колишньою дружиною відповідача з дитиною, оскільки вказані обставини стосуються дочки позивачів, а не самих позивачів.

Також матеріали справи не містять доказів того, що окреме спілкування позивачів з дитиною без батька може негативно вплинути на її психологічний та фізичний стан, а тому такі посилання апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях.

За таких обставин апеляційний суд дійшов помилкового висновку про необхідність присутності відповідача при зустрічах дитини з бабою та дідом.

Врахувавши усталену практику ЄСПЛ, вимоги Конвенції про права дитини, положення статей 159, 257 СК України, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що інтересам дитини буде відповідати спілкування зі своїми дідом та бабою без присутності батька дитини.

Також колегія суддів погоджується зі способом участі позивачів у вихованні онуки, який визначений судом першої інстанції, адже тривалість часу, проведеного дитиною з бабою чи дідом може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини (справа "Гокканнен проти Фінляндії", ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року, справа "Мамчур проти України" ЄСПЛ від 16 липня 2015 року, справа "Крапівін проти Росії", ЄСПЛ від 12 липня 2016 року).

Суд першої інстанції дотримався розумного балансу інтересів між сторонами та онукою, врахувавши насамперед інтереси дитини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 1 статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційним судом скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, постанова апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення районного суду.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та залишення в силі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати, понесені ними за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, подану адвокатом Яковлевою Тетяною Валентинівною, задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року скасувати, рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 липня 2020 року залишити в силі.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 681,60 грн судового збору, сплаченого у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 681,60 грн судового збору, сплаченого у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р.

А. Лідовець